ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа №826/18269/14
адміністративне провадження № К/990/8255/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Чаку Є.В.)
у справі №826/18269/14
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1441к про звільнення ОСОБА_1 з посади Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області з 24 жовтня 2014 року;
- стягнути з Дніпровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ про звільнення прийнято із порушенням права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України. Також, на думку позивача, його звільнення відбулося із порушенням низки норм міжнародного права та міжнародних принципів проведення люстрації, без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема, відповідно до яких люстрація повинна бути обмежена тільки тими посадами, стосовно яких існують підстави вважати, що особа, яка їх обіймає, може їх використати з метою створення суттєвих загроз правам людини або демократії і тільки особи, які наказували вчиняти, або вчиняли серйозні порушення прав людини, або суттєво допомагали в їх учиненні, можуть бути дискваліфіковані; якщо держава застосовує люстраційні заходи, вона повинна забезпечити дотримання всіх процесуальних гарантій у відповідності до Конвенції в тій частині, яка стосується проведення таких заходів.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1441к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 24 грудня 2014 року, з 21 серпня 2020 року по 21 жовтня 2021 року у розмірі 202 894, 22 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області з 24 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 643, 26 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року змінено рішення суду першої інстанції. Викладено абзац 4 та 6 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Дніпровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2021 року у розмірі 2 189 914,07 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Дніпровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 643,26 грн.". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпровська обласна прокуратура звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року в частині задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши суму стягнення.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 з 25 квітня 2014 року обіймав посаду прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області відповідно до наказу Генерального прокурора України №696к від 25 квітня 2014 року.
8. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади".
9. 20 жовтня 2014 року позивачем на ім`я Генерального прокурора України подана заява про відсутність підстав для застосування стосовно нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 вказаного Закону України "Про очищення влади".
10. 23 жовтня 2014 року наказом Генерального прокурора України №1441к ОСОБА_1 звільнено з посади Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська Дніпропетровської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі довідки про результати вивчення особової справи та згідно зі статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".
11. Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вказав, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня, наступного після звільнення останнього з посади (24 жовтня 2014 року), по день ухвалення рішення судом першої інстанції (21 жовтня 2021 року), за виключенням періоду, під час якого провадження в адміністративній справі було зупинено.
13. Змінюючи рішення суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за певних обставин, а тому середній заробіток підлягає стягненню з моменту поновлення на посаді по дату винесення судом такого рішення. При ухвалені цього рішення суд апеляційної інстанції керувався правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 червня 2018 року (справа №826/808/16).
14. Також в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100" пункт 10 виключено, у зв`язку із чим не підлягає застосування коефіцієнт підвищення посадового окладу за період після набрання чинності цією постановою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура зазначила про не застосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, від 04 листопада 2021 у справі №640/537/20, від 30 червня 2021 року у справі №826/17798/14.
16. Вказано, що рішення суду апеляційної інстанції в частині обрахунку та визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100). Підвищення посадових окладів прокурорів відбулось 01 грудня 2015 року та 06 вересня 2017 року, а відповідно до Порядку №100 розрахунок середньої заробітної плати здійснюється, виходячи із виплат за попередні два місяці роботи перед звільненням, у справі, що розглядається, це - серпень-вересень 2014 року. Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу не належить до застосування під час обчислення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
17. На думку представника Дніпропетровської обласної прокуратури, є необґрунтованим та незаконним посилання суду апеляційної інстанції на здійснення розрахунку середньої заробітної плати із урахуванням підвищення посадових окладів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та коефіцієнту, визначеного пунктом 10 Порядку №100. Правові підстави для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникають в день винесення судом рішення про поновлення особи на посаді. При визначенні розміру такої виплати слід керуватись нормами права, що діють на час проведення такого розрахунку.
18. Також скаржник вказав про відсутність правового висновку Верховного Суду з питань можливості застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 при ухваленні рішення після втрати його чинності у справах щодо звільнення на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади").
19. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в якому заявлено вимоги про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення. Зазначено, що для розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (з 24 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2021 року) слід керуватись нормами права, що діють станом на час проведення такого розрахунку та не застосовуються норми, які регулювали розрахунок середньої заробітної плати до 12 грудня 2020 року. Свою правову позицію представник позивача сформував, керуючись правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постановах від 20 червня 2022 року у справі №826/85/15, від 04 листопада 2021 року у справі №826/6301/15, від 20 січня 2022 року у справі №826/17709/14, від 08 лютого 2022 року у справі №826/17610/14.
20. Також, на думку представника позивача, правові позиції, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки правовідносини, що були проаналізовані Верховним Судом в наведених справах по відношенню до спірних не є подібними.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі оскаржуються відповідачем виключно у частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
23. Відповідно до правил статті 341 КАС України Верховний Суд надає оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів та вимог касаційної скарги.
24. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
25. Рішеннями судів попередніх інстанцій у частині, що не оскаржується у цьому касаційному провадженні, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді, що у свою чергу є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
26. Так, середній заробіток працівника, відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці", визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100 в редакції до 12 грудня 2020 року).
27. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
28. Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.