Постанова
Іменем України
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 734/3845/21
провадження № 61-12895 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Кутуков Сергій Олександрович,
відповідачі: Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону
на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року у складі судді Іванюка Т. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л., касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року у складі судді Іванюка Т. І.
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями
і рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відносно нього здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42016270300000141, відомості про яке 13 грудня 2016 року внесено
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою
статті 368 КК України, яке було перекваліфіковано на частину першу
статті 368 КК України(прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
24 лютого 2017 року його було затримано та повідомлено про підозру
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
частиною третьою статті 368 КК України, за фактом одержання ним, начальником філії "Військторг" державного підприємства "Концерн "Військторгсервіс", неправомірної вигоди від ОСОБА_2 . З 10 години
24 лютого до обідньої години 25 лютого 2017 року він перебував в Ізоляторі тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції
в Чернігівській області.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у справі № 734/966/17 (провадження № 1-кп/734/60/18) його було визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдано, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину. Однак, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2019 року вказаний вирок було скасовано та призначено новий розгляд
у районному суді.
За клопотанням прокурора Козелецький районний суд Чернігівської області ухвалою від 31 травня 2019 року повернув обвинувальний акт. Проте, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року вона була скасована.
За результатами нового судового розгляду вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року у справі
№ 734/966/17, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, його було визнано невинуватим
у пред`явленому вище обвинуваченні та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено,
що кримінальне правопорушення (злочин) вчинено обвинуваченим.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року (провадження
№ 51-4882ск21) відмовлено у відкритті касаційного провадження
за касаційною скаргою прокурора на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року.
Позивач указував, що майже п`ять років, з 24 лютого 2017 року по 19 жовтня 2021 року, тобто 56 місяців без чотирьох днів, відносно нього проводився ряд заходів кримінального переслідування.
Внаслідок незаконних дій та рішеньорганів досудового розслідування, прокуратури та судуйого протягом усього цього часу незаконно звинувачували у вчиненні злочину, який він не вчиняв, його було обмежено
у праві на свободу, особисту недоторканість, вільне пересування, у праві
на працю. Зокрема, йому було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строк якого неодноразово продовжувався. Загалом 11 місяців і три дні він був обмежений в особистій свободі та праві вільно пересуватися. Також було вилучено його особисте майно, накладено на нього арешт, відсторонено від роботи, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості заробляти і здобувати собі засоби для існування. Крім цього, він був змушений проживати в орендованій квартирі за рахунок близьких родичів, був для них тягарем, що для нього
є принизливим.
Позивач зазначав, що внаслідок незаконного притягнення його
до кримінальної відповідальності він зазнав моральної шкоди, яка полягала у душевних та фізичних стражданнях, зупинилась реалізація його життєвих планів, свої зусилля і волю він спрямовував на доведення своєї невинуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, постійно хвилювався за остаточний результат вирішення кримінального провадження, перебував під тягарем обвинувачення та боявся за свою подальшу долю, не міг працевлаштуватися та налагодити своє життя. Розмір якої ним оцінений у 1 000 000,00 грн.
Крім того, позивач указував, що розмір судових витрат, які він поніс
за надану адвокатом правову допомогу складає 5 000,00 грн. Також він очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції, 15 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції, та 5 000,00 грн у суді касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути
з Державного бюджету України на його користь 1 000 000,00 грн
на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
450 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати
на правничу допомогу у розмірі 1 125,00 грн.
Стягнуто з ДКС України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 1 125,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року у справі
№ 734/966/17, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, позивача визнано невинуватим
у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинено обвинуваченим. Таким чином,
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 24 лютого
2017 року (дата вручення повідомлення про підозру) до 19 жовтня
2021 року (постановлення Верховним Судом ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження на вирок та ухвалу апеляційного суду), а всього
55 місяців та 27 днів.
Суд першої інстанції вважав, що позивачем доведено наявність завданої йому моральної шкоди, необхідність застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків
із оточуючими. При цьому районний суд урахував, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, ув`язненням
та перебуванням під слідством було суттєво обмежено права позивача, зокрема, порушено нормальний ритм його життя, його плани, постраждала його репутація як громадянина, зруйновано плани та можливості подальшого кар`єрного росту, працевлаштування, позбавлення можливості забезпечувати сім`ю всім необхідним, у тому числі матеріально.
Все це разом негативно вплинуло як на його фізичне, так і психічне здоров`я.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, керуючись принципами розумності та справедливості, з урахуванням фактичних обставин справи, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі
450 000,00 грн.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що в силу передбаченого законодавством порядку відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання її з Єдиного казначейського рахунку.
Пославшись на положення статей 133, 137, 141, 142 ЦПК України, суд уважав, що позивачем документально підтверджено понесені ним витрати на правничу допомогу, а тому з кожного з відповідачів на його користь підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 250,00 грн, що складає 45% задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанціїзастосовано відповідні норми Конституції України, ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", а також надані судам роз`яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
При цьому судом ураховано прецедентну практику Європейського суду
з прав людини щодо критерії визначення розумності строку під час кримінального провадження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону і ДКС України задоволено частково, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року змінено, а саме:
- виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на те,
що незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на його фізичне й психічне здоров`я;
- стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України
з єдиного казначейського рахунку 445 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 222,50 грн на відшкодування судових витрат, а разом 447 222,50 грн.
Стягнуто з рахунку (IBAN) UA798999980313111206080025739
(код класифікації доходів бюджету 22030101), УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП)
на відшкодування витрат по сплаті судового збору по 68,85 грн на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону і ДКС України (кожному).
Суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", виходив із того, що ОСОБА_1 незаконно перебував
під слідством і судом з 24 лютого 2017 року (дата його затримання
та вручення йому повідомлення про підозру) по 06 липня 2021 року
(дата набрання законної сили вироком суду про визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) та його виправдання), а не по 19 жовтня
2021 (дата постановлення ухвали Верховним Судом про відмову у відкритті касаційного провадження). Тобто 52 місяці та 11 днів, з яких 11 місяців
та 3 дні ОСОБА_1 був обмежений в особистій свободі та праві вільного пересування, з 10 години 24 лютого 2017 року до обідньої години 25 лютого 2017 року він перебував в Ізоляторі тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Вказане свідчить, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдано втрат немайнового характеру (моральної шкоди) у виді порушення нормального звичного способу життя
й необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, хвилювань, переживань за свою подальшу долю, яка підлягає відшкодуванню відповідно до статті 1176 ЦК України та норм
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду".
Оскільки в позовній заяві не зазначалось, що внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності його психічне
чи фізичне здоров`я зазнало погіршення апеляційний суд дійшов висновку про виключення з мотивувальної частини судового рішення посилання суду на ці обставини.
До того ж оскільки суд визначив розмір моральної шкоди з урахуванням цього фактора, то визначений ним розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.
Зменшуючи визначений районний судом розмір моральної шкоди
до 445 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що згідно із указаним Законом розмір моральної шкоди повинен визначатися, виходячи
з мінімального розміру заробітної плати, що діє на час розгляду справи,
а отже він не може бути меншим за 340 460,71 грн (за період з 24 лютого 2017 року (дата його затримання та вручення йому повідомлення про підозру) по 06 липня 2021 року (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду). Виходячи з встановлених характеру
й способу завдання позивачеві втрат немайнового характеру, а також тривалості їх перетерпіння, керуючись принципами розумності
та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 445 000,00 грн.
Відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, - через Спеціалізовану прокуратуру
у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та ДКС України. Грошові кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню
з Державного бюджету України. Із цих підстав суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок районного суду про те, що понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню
з відповідачів. Разом із цим, так як вони підтверджені належними
та допустимими доказами такі витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог
(2 222,50 грн).
Застосувавши частини шосту та тринадцяту статті 141 ЦПК України,
у зв`язку з частковим задоволенням апеляційних скарг, на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та ДКС України з бюджету підлягають стягненню сплачений ними судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, й ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ДКС України,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року,
й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року. Витребувано цивільну справу № 734/3845/21 із Козелецького районного суду Чернігівської області. Відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ДКС України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги
або звільнення від його сплати. Касаційну скаргу ДКС України залишено
без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові надати документи, що підтверджують сплату судового збору,
або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ДКС України надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору
у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ДКС України
на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року. Відмовлено у задоволенні клопотання ДКС України
про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга заступника керівника Спеціалізованої прокуратури
у військовій та оборонній сфері Центрального регіону мотивована тим,
що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми
статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди. ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та наявності всіх елементів цивільного правопорушення,
що є необхідним та обов`язковим для її відшкодування. При цьому сума присудженого відшкодування в жодному разі не має бути джерелом незаконного збагачення.
У розумінні частини п`ятої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Таке відшкодування провадиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суди залишили поза увагою, що в ході досудового розслідування указаного кримінального провадження органи прокуратури діяли на підставі вимог кримінального процесуального закону. Будь-які рішення чи дії прокуратури щодо Позивач не надав доказів того, що здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно нього та судовий розгляд призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, істотних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру.
Вважає, що у даному випадку сама констатація порушень може бути достатньою сатисфакцією для позивача у контексті статті 41 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Посилається на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм статті 23 ЦК України та статей 3, 4, 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Касаційна скарга ДКС України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки необхідною підставою для притягнення органу державної влади
до відповідальності є факт неправомірних дій цього органу, встановлений
у передбаченому законом порядку. Натомість позивач не надав докази
на підтвердження неправомірності (незаконності) дій органів,
що здійснюють досудове розслідування, прокуратури і суду.
Вважає завищеним визначений судами розмір моральної шкоди, який
у даному спорі може становити 340 460,71 грн (24 лютого 2017 року
по 06 липня 2021 року - час перебування позивача під слідством і судом). При цьому вказує, що він не є співмірним завданій шкоді, не відповідає обставинам справи та не підтверджується відповідними доказами.
Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Відзиви на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2016 року Військовою прокуратурою Деснянського гарнізону Центрального регіону України до ЄРДР внесено відомості
за № 42016270300000141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) відносно ОСОБА_1 (а. с. 25).
24 лютого 2017 року ОСОБА_1 було затримано та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за фактом одержання ним, начальником філії "Військторг" державного підприємства "Концерн "Військторгсервіс", неправомірної вигоди від ОСОБА_2
(а. с. 26-32)
З 10 години 24 лютого до обідньої години 25 лютого 2017 року
ОСОБА_1 перебував в Ізоляторі тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у справі № 734/966/17 (провадження № 1-кп/734/60/18) ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 368
КК України, та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення (злочин) ним вчинений, та на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу цього кримінального правопорушення (злочину) (а. с. 63-66).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі № 734/966/17 (провадження № 11-кп/4823/32/19) апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а. с. 67-73).
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року у справі № 734/966/17 (провадження № 1-кп/734/105/19) задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Похиталюка Є. П.. Повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016270300000141, що внесене 13 грудня 2016 року
до ЄРДР щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою
статті 368 КК України (а. с. 74).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року (провадження № 11-кп/4823/590/19) апеляційну скаргу адвоката
Кутукова С. О. та обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а. с. 75-76).
23 червня 2020 року відбулася зміна правової кваліфікації обвинувачення
з частини третьої статті 368 КК України на частину першу статті 368
КК України. Обвинувальний акт погоджено військовим прокурором Деснянського гарнізону Литвиненком О. С. (а. с. 93-103)
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року у справі № 734/966/17 (провадження № 1-кп/734/3/20), залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року (провадження № 11-кп/4823/198/21), ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 368 КК України, та виправдано
на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки
не доведено, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинено обвинуваченим (а. с. 10-24, 106-113).
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 734/966/17 (провадження № 51-4882ск21) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року.
Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 перебував
під слідством і судом 52 місяці та 11 днів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційні скарги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури
у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та ДКС України задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального