Постанова
Іменем України
23 березня 2023року
м. Київ
справа № 641/9155/20
провадження № 61-10123св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити порядок спілкування з онукою наступним чином: перша і третя неділя місяця з 11:00 до 18:00; друга та четверта середа місяця з 16:00 до 19:00; у свята (день народження дитини 31 травня, її бабусі 28 березня); Новий рік (непарні календарні роки).
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з її сином ОСОБА_3, який було розірвано 27 грудня 2017 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася онука ОСОБА_2. Вона як бабуся прагне брати участь у вихованні онуки, бажає проводити час з нею, проте відповідачка перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як представника органу опіки та піклування, недоцільним є встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_2 .
Крім цього, місцевий суд узяв до уваги думку малолітньої ОСОБА_2, яка була допитана судом та не висловила бажання спілкуватися з бабусею, яку вона не знає.
При розгляді справ, що стосуються дітей, насамперед слід враховувати інтереси дитини, особисту прихильність дитини до позивача, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Спілкування з дідом та бабою - це право, а не обов`язок дитини.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року рішення Комінтерніівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не чинити перешкоди ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у спілкуванні з неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити ОСОБА_1 участь у спілкуванні з онукою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у першу і третю неділі місяця з 11:00 до 15:00 у присутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати їй можливість зустрічатися та спілкуватися з онукою. Відповідачка заперечувала проти цього, посилаючись на небажання дитини, а також епідеміологічну ситуацію в країні.
Разом з тим, вказані обставини не є підставою для позбавлення позивачки, яка є бабою малолітньої ОСОБА_2, спілкування з онукою, та свідчать про створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною, що суперечить статтям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачка, як баба, має законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
При визначенні порядку спілкування позивачки з неповнолітньою ОСОБА_2 колегія суддів враховує вік дитини, а також те, що вона тривалий час не спілкувалась з бабою, і їй необхідний певний час для налагодження родинних відносин та встановлення емоційного зв`язку з нею.
Судом визначений час та періодичність зустрічей дитини з бабою з урахуванням інтересів дитини, режиму її дня та навчання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року і залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 404/8677/13-ц, від 01 липня 2020 року в справі № 138/96/17, від 08 липня 2021 року в справі № 640/11833/19, від 14 липня 2021 року в справі № 519/927/19, від 14 липня 2021 року в справі № 127/30529/18-ц, від 05 жовтня 2021 року в справі № 755/16464/20, від 12 квітня 2022 року в справі № 362/4313/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд в оскаржуваному рішенні помилково послався на принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, оскільки вона не є міжнародним договором, згода на обовʼязковість якого надана Верховною Радою України.
Дитина категорично відмовляється спілкуватися з позивачкою, між ними відсутній будь-який психоемоційний зв`язок, тому оскаржуване рішення суперечить принципу першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Постанова апеляційного суду фактично призведе до вчинення над дитиною психологічного домашнього насильства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
23 січня 2023 року справа № 641/9155/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2011 року по 27 грудня 2017 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_2 .
Малолітня ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1, яка доводиться дитині бабусею, проживає за адресою: АДРЕСА_2, де створені належні умови для перебування дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 20 вересня 2021 року.