1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 206/5095/20

провадження № 61-4868св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за первісним позовом: Дніпровська міська рада, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, державний реєстратор комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ДОР Кравець Олег Григорович,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за зустрічним позовом: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Миколайович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, державний реєстратор комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ДОР Кравець Олег Григорович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Кияненко Дар`я Олегівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макаров М. О., від 15 квітня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому остаточно сформулювавши позовні вимоги просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 січня 2003 року, видане на ім`я ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. 06 листопада 2018 року;

- визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, а також право власності на 2/3 частини вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати від ОСОБА_2 на його користь спірну квартиру;

- скасувати записи про державну реєстрації права власності щодо зазначеної квартири, а саме № 28382737 від 10 жовтня 2018 року, внесений державним реєстратором Кравець О. Г., № 28770715 від 06 листопада 2018 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Мазуренко С. В. та № 29707305 від 28 грудня 2018 року, внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Лозенко В. В.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 жовтня 1996 року належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири були його батьки ОСОБА_9 та

ОСОБА_8, кожному з яких належало по 1/3 частині квартири на підставі того ж свідоцтва про право власності на житло.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини спірної квартири. За життя ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно ОСОБА_8, яка фактично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті постійно проживала разом зі спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, після якої він, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, успадкував право власності на 2/3 частини спірної квартири.

17 жовтня 2014 року його було засуджено за вчинення злочину та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, у зв`язку з чим він знаходився у місцях позбавлення волі до 14 червня 2019 року.

У червні 2019 року, після відбуття призначеного покарання, він прийшов до своєї квартири, однак виявилось, що замки в ній змінені, а двері відкрила ОСОБА_2, яка представилась власником квартири.

В подальшому йому стало відомо, що 10 жовтня 2018 року ОСОБА_7 надав державному реєстратору підроблене свідоцтво про право власності на житло від 30 січня 2003 року та зареєстрував за собою право власності на квартиру. При цьому таке свідоцтво ніколи не видавалося, ОСОБА_7 ніколи не був зареєстрований у спірній квартирі, а тому за жодних обставин не міг її приватизувати.

Після цього 06 листопада 2018 року ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу, переоформив право власності на квартиру на ОСОБА_3, у якої 28 грудня 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу, спірну квартиру придбала ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу від 21 жовтня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що право власності на квартиру зареєстровано за іншою особою, яка не є спадкодавцем.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що 28 грудня 2018 року вона придбала спірну квартиру у ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу був оформлений приватним нотаріусом Лозенко В. В.

ОСОБА_3 мала ключі від вхідних дверей та неодноразово демонструвала квартиру.

Перед купівлею квартири вона запитувала у нотаріуса чи немає будь-яких сумнівів щодо правовстановлюючих документів, на що та запевнила у необґрунтованості її занепокоєнь.

Вважала, що є добросовісним набувачем спірної квартири, яку придбала за відплатним договором у особи, яка станом на дату укладання договору була власником цієї квартири. Перед посвідченням договору нотаріусом було перевірено нерухомість на предмет наявності заборон відчуження чи будь-яких інших обмежень. Після придбання квартири вона зробила капітальний ремонт та разом зі своїм малолітнім сином вселилась до неї, має намір довгостроково володіти та користуватись цим майном.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2021 року залучено до участі у справі за первісним позовом у якості співвідповідача ОСОБА_6 .

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня

2021 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Кушнірчука Р. О., від 13 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1, виходив з того, що спірне майно не може бути витребувано у ОСОБА_2, оскільки остання, будучи добросовісним набувачем не може відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Застосування такого заходу як витребування майна у даному випадку не сумісне із втручанням у право ОСОБА_2 на мирне володіння придбаною квартирою, враховуючи її добросовісне ставлення до цього майна, як до свого житла та наявність наміру довгострокового користування спірним майном.

Відмова у задоволенні позовних вимог про витребування майна виключає можливість визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, а позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_7, договору купівлі-продажу від 06 листопада 2018 року, а також скасування записів про реєстрацію права власності є похідними вимогами та у цій справі не відповідають належному способу захисту.

При цьому судом було враховано, що:

- підроблення документів, їх використання та шахрайство є кримінально-караними діяннями, проте наразі не існує жодного кримінального провадження за фактом шахрайських дій, пов`язаних з відчуженням спірної квартири на підставі підроблених документів;

- ОСОБА_2, будучи кінцевим набувачем спірної квартири, здійснила усі залежні від неї дії щодо перевірки нерухомого майна, правовстановлюючих документів, не знала і не могла знати про вади правовстановлюючого документу ОСОБА_7, а також про те, що ОСОБА_7 не мав права відчужувати вказану квартиру, тобто ОСОБА_2 у даному випадку є добросовісним набувачем спірної квартири;

- ОСОБА_2 одразу після придбання квартири зареєструвала там своє місце проживання, зробила капітальний ремонт, до теперішнього часу проживає, сплачує комунальні послуги, здійснює витрати по утриманню вказаного майна, тобто користується та мирно володіє вказаним майном разом зі своєю малолітньою дитиною та чоловіком;

- ОСОБА_1 із серпня 2010 року знятий з реєстрації у спірній квартирі, протягом тривалого часу спірним нерухомим майном не цікавився, не утримував його, квартира до моменту відчуження була у занедбаному та засміченому стані, там відбулась пожежа, до квартири навідувались безхатьки, були відсутні вікна, а під час перебування ОСОБА_1 у в`язниці його родичі, які мешкали у тому ж самому будинку та мали ключі від квартири, за нерухомим майном не доглядали і будучи обізнаними, що до квартири в`їхали сторонні люди, не здійснили жодних дій для збереження майна;

- ОСОБА_1, після звільнення з місць позбавлення волі у червні 2019 року, будучи повідомленим дружиною щодо продажу квартири ще за місяць до звільнення, не здійснив жодних дій для встановлення істини та повернення належного йому майна, зокрема не звернувся до правоохоронних органів та не поцікавився у ОСОБА_2 хто вона така та на якій підставі мешкає в його квартирі, а до суду з позовом про витребування майна звернувся майже через півтора роки після того, як дізнався про вибуття квартири з його власності;

- конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції вказав, що ця обставина встановлена під час вирішення вимог ОСОБА_1 про витребування квартири, а пред`явлення зустрічного позову з цього приводу не вимагається.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру

АДРЕСА_1 від 30 січня 2003 року, видане виконкомом міської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_7 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений

06 листопада 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, номер запису 28382737 від 10 жовтня 2018 року, внесений державним реєстратором Кравець О. Г.; скасовано запис про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, номер запису 28770715

від 06 листопада 2018 року, внесений державним реєстратором

Мазуренко С. В.; скасовано запис про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, номер запису 29707305 від 28 грудня 2018 року, внесений державним реєстратором Лозенко В. В.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Колегія суддів виходила з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право власності від 30 січня

2003 року у законний спосіб. ОСОБА_7 не був зареєстрований у спірній квартирі і не міг в порядку приватизації набути право власності на квартиру, яка вже була приватизована родиною ОСОБА_1 у 1996 році.

ОСОБА_7 не був власником квартири та не мав правових підстав для укладання договору купівлі-продажу, тобто розпорядився чужою власністю, його дії не були спрямовані на реальну передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_3 .

З урахуванням того, що кошти фактично ОСОБА_7 не передавалися, враховуючи перепродаж спірної квартири ОСОБА_3 ОСОБА_2 в ланцюгу правочинів у строк, який після набуття цієї квартири у власність

ОСОБА_3 становить трохи більше місяця, договір купівлі-продажу

від 06 листопада 2018 року належить визнати недійсним на підставі приписів статті 234 ЦК України.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири та на 2/3 частини квартири, які успадковані після батьків, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню лише в частині визнання права власності на 2/3 частини спірної квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи, що 1/3 частина належить йому на підставі свідоцтва про право на житло від 02 жовтня 1996 року, право власності на яку ОСОБА_1 набуто в порядку приватизації квартири, що є підставою для реєстрації такого права державним реєстратором прав на нерухоме майно.

Досліджені в судовому засіданні обставини колегія суддів визнала достатніми для висновку про необережність останнього набувача спірної квартири і про непряму експропріацію цієї квартири у позивача за практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 30 травня

2000 року у справі "Бельведере Альберг`ера проти Італії", за якої у спосіб, не сумісний з правом на повагу до своєї власності за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позивач де-факто втратив без своєї в тому вини можливість власною волею визначати долю своєї спадкової квартири, до того ж з позбавленням його фактичного володіння на момент укладення договору відповідачем ОСОБА_2, коли з юридичної точки зору примусового відчуження чи припинення його прав спадкоємця не відбулося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 15 квітня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кияненко Д. О.,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кияненко Д. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано із районного суду матеріали справи № 206/5095/20.

У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_2 - адвокат Кияненко Д. О. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі

№ 662/397/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 120/4617/18-а,

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц, від 27 червня

2018 року у справі № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року у справі

№ 904/750/19, від 27 травня 2020 року у справі № 442/2771/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18, від 20 березня 2019 року у справі

№ 521/8368/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11, у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15,

від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Вказує, що одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними.

Звертає увагу, що Дніпровський апеляційний суд проігнорував клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником ОСОБА_2, яка повідомила в телефонному режимі суд про своє перебування за межами Дніпропетровської області, у зв`язку із запровадженням воєнного стану. ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що має малолітню дитину також не мала можливості бути присутньою у судовому засіданні.

Вважає, що апеляційний суд, ухваливши судове рішення про витребування спірної квартири, яка є єдиним житлом для ОСОБА_2 та її дитини - ОСОБА_11, 2016 року народження, порушив гарантовані права дитини та норми СК України.

Дніпровський апеляційний суд, ухваливши судове рішення, зайняв позицію ОСОБА_1 та проігнорував права ОСОБА_2 та її малолітнього сина - ОСОБА_11 . Судом не враховано, що у ОСОБА_1 наявне у власності інше житло, квартира АДРЕСА_3, де наразі він і мешкає.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду про те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат, є неприйнятною і покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядалося, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - Бардаченко Д. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано та помилково дійшов висновків про відсутність підстав для витребування спірної квартири.

Наголошує, що спірна квартира належить ОСОБА_1, тоді як ОСОБА_7 в цій квартирі ніколи не проживав та йому не видавалось свідоцтво про право власності щодо цієї квартири.

Зазначає, що за умови існування обставин, визначених частиною першої статті 388 ЦК України, не має жодного правового значення добросовісність ОСОБА_2, оскільки спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею на підставі підробленого свідоцтва про право власності, а тому підлягає витребуванню.

Крім того, у січні 2023 року представник ОСОБА_1 - Бардаченко Д. В. подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, через те, що на його думку, ОСОБА_2, в інтересах якої діє її представник, намагається ввести суд касаційної інстанції в оману та, зловживаючи своїми процесуальними правами, вживає дії, спрямовані на затягування розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 02 жовтня 1996 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження (наказу) № 7/249-96 від 02 жовтня 1996 року, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 .

У відповідності до копії технічного паспорту на зазначену квартиру виготовленого 09 грудня 1996 року його видано ОСОБА_9, як основному квартиронаймачу.

За відомостями архівної справи щодо приватизації квартири АДРЕСА_1, приватизація оформлена за наступними документами: заява ОСОБА_9 про передачу у приватну власність квартири, яку він разом з членами сім`ї займає на умовах найму; довідка про склад сім`ї наймача квартири, відповідно до якої в квартирі зареєстровані: ОСОБА_9, його дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_1 ; розпорядження органу приватизації про передачу вказаної квартири у приватну власність на підставі заяви ОСОБА_9 ; розрахунки площі квартири, що безоплатно приватизується.

ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_4, а саме ОСОБА_9 з 16 січня 1986 року по 14 вересня 2009 року, ОСОБА_8 з 16 січня 1986 року по 12 квітня

2012 року та ОСОБА_1 з 07 серпня 1995 року по 05 серпня 2010 року.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя склав заповіт, посвідчений 30 липня 2009 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Камендо О. М., відповідно до якого заповів усе належне йому майно ОСОБА_8 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилась. ОСОБА_8 будучи спадкоємцем за заповітом від 30 липня 2009 року після смерті ОСОБА_9, прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 підтверджено її постійним проживанням разом із спадкодавцем.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіної Н. М. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 .

Згідно листа КП "ДМ БТІ" ДОР № 12166 від 16 жовтня 2020 року станом на

31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою:

АДРЕСА_4, містяться відомості про право приватної власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня

2003 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів згідно розпорядження № 7/249-2003, зареєстрованого КП "ДМБТІ" ДМР 04 лютого 2003 року та записаного в реєстрову книгу № 501п за реєстровим № 1345-96.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВР

№ 738910 від 20 березня 2001 року ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_3 .

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3, після смерті ОСОБА_8 .

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 20 жовтня 2020 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з квартири АДРЕСА_3 .

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про видачу після смерті ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом на

2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіної Н. М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, з підстав реєстрації права власності на квартиру за іншою особою, яка не є спадкодавцем.

ОСОБА_1 вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 грудня 2014 року було засуджено за частиною другою статті 309, частиною першою статті 317, частиною другою статті 317, частиною першою статті 70, частиною четвертою статті 70 КК України до 5 років позбавлення волі, у зв`язку з чим він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби України із 17 жовтня 2014 року по 14 червня

2019 року, звідки був звільнений по відбуттю строку покарання.

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/1-4894 від 23 жовтня 2020 року розпорядженням органу приватизації від 02 жовтня 1996 року № 7/249-96 квартиру АДРЕСА_1, передано у спільну власність ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Свідоцтво про право власності на вказану квартиру від 30 січня 2003 року ОСОБА_7 . Департаментом не видавалося.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 11 листопада 2020 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2018 року. Розділ "Деталізована інформація про право власності" вказаної інформаційної довідки також містить інформацію про попередніх власників вказаної квартири, а саме запис про право власності № 28770715, власник ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2018 року, право власності припинено 28 грудня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, а також запис про право власності № 28382737, власник ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2003 року, право власності припинено 06 листопада 2018 року.


................
Перейти до повного тексту