Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 552/2960/15-ц
провадження № 61-4052св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Бутенко С. Б., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по кредитному договору від 30 серпня 2006 року № 11031247000 у розмірі 523167,89 грн. Вирішено питання судових витрат.
20 серпня 2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року залишено без змін.
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду
м. Полтави від 22 липня 2015 року, у якій просила зазначене рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року відмовлено, оскільки строк пропущений з неповажних причин. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року скасовано. Передано справу № 552/2960/15-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що оскаржена ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена суддею одноособово усупереч висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), а тому підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України. Поважність наведених особою, яка подала апеляційну скаргу, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року залишено без руху, надано апелянту строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, роз`яснено, що в іншому випадку у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, отримала копію судового рішення Київського районного суду м. Полтави від
22 липня 2015 року - 10 серпня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому строк на апеляційне оскарження судового рішення має відраховуватись саме із вказаної дати.
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 при проголошенні оскаржуваного рішення суду присутня не була. При цьому, згідно повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 3600303469760, направленого на ім`я та за адресою ОСОБА_1, копію рішення суду від 22 липня 2015 року отримано 10 серпня 2015 року (т. 1 а. с. 98). Зазначення на вказаному повідомленні про вручення рекомендованого відправлення прізвища " ОСОБА_3" не свідчить про отримання відповідного поштового відправлення цією особою, зазначене прізвище вказане в графі - Підпис керівника виробничого підрозділу (начальника відділення поштового зв`язку). Твердження апелянта про те, що підпис в повідомленні про вручення рекомендованого відправлення
№ 3600303469760 щодо отримання пересилання виконано не нею, а її оригінальний підпис відображено на договорі про надання споживчого кредиту № 11031247000 від 30 серпня 2006 року, копії паспорту та заяві від 20 липня 2015 року, колегія суддів до уваги не прийняла, оскільки не має спеціальних знань для ідентифікації підпису.
Відтак твердження апелянта про отримання нею копії рішення суду від 22 липня 2015 року лише 19 листопада 2020 року через свого представника - є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування у провадженні Київського районного суду м. Полтави і Апеляційного суду Полтавської області цієї судової справи. Наведене підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення згідно якого ОСОБА_1 15 червня 2015 року отримала копію позовної заяви і судову повістку на 25 червня 2015 року (т. 1, а. с. 80), а також заявами ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, що був призначений на 25 червня 2015 року (т. 1, а. с. 80а) та на 22 липня 2015 року (т. 1, а. с. 88).
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня
2015 року (провадження № 22-ц/786/2880/15) ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд цивільної справи шляхом направлення судових повісток, отримання яких підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 1, а. с. 126, т. 1, а. с. 172). Також відповідно до даних квитанції
№ 48Р18104 від 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 є платником судового збору на суму 945 грн. за подачу ОСОБА_2 апеляційної скарги на рішення суду від 22 липня 2015 року.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 була у повній мірі обізнана про наявність оскаржуваного судового рішення, отримала його копію ще в 2015 році, правом на його оскарження у визначений законом строк не скористалась.
Виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової (юридичної) визначеності, викладені ОСОБА_1 в заяві обставини не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим виявлені в апеляційній скарзі і зазначені в ухвалі Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року недоліки не усунуті.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 оскаржила рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року лише 30 листопада 2020 року, тобто після спливу більш як п`яти років, при цьому поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не довела, то у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне провадження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року необхідно відмовити.
Аргументи учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою судді Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків щодо надання доказів про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог ухвали судді Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року ОСОБА_1 з урахуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка на підставі статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, навела в заяві про усунення недоліків положення щодо обов`язковості забезпечення судом апеляційної інстанції справедливості судових процедур й неможливості безпідставного позбавлення заявника конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.
13 листопада 2020 року на виконання частини третьої статті 222 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення суду від
22 липня 2015 року) ОСОБА_1 звернулася шляхом подання електронною поштою до суду першої інстанції заяви про видачу копії рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року у цивільній справі
№ 552/2960/15-ц, про що об`єктивно свідчить наявна в суді першої інстанції письмова заява ОСОБА_1 від 13 листопада 2020 року. Копія рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року отримана ОСОБА_1 через адвоката Репало Д. О. 19 листопада 2020 року.
Крім того, ОСОБА_1, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року, на підставі частини першої статті 294 ЦПК України має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Тому з урахуванням частини першої статті 69, частини третьої статті 70, частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції чинній, на момент постановлення оскаржуваного рішення суду від
22 липня 2015 року) та вручення копії рішення Київського районного суду
м. Полтави від 22 липня 2015 року лише 19 листопада 2020 року, строк на апеляційне оскарження указаного рішення розпочався 20 листопада 2020 року та закінчився 30 листопада 2020 року.
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "УкрСиббанк", у якому просило залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Зазначає, що ОСОБА_1 в 2015-2016 роках не скористалася правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 22 липня 2015 року, тому невчинення своєчасних процесуальних дій з апеляційного оскарження є наслідком того, що рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Враховуючи не спростовані обставини направлення судом рішення, ОСОБА_1 не довела, що отримання нею оскаржуваного рішення, а також подання апеляційної скарги на рішення із значним пропуском встановленого строку, не залежало від його волі та бездіяльності, а тому було наслідком незалежних від неї обставин.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.