Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/26939/18-ц
провадження № 61-5300св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд соціального страхування України,
третя особа - Міністерство соціальної політики України,
особа, що подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду соціального страхування України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,
Суханової Є. М., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Суханової Є. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство соціальної політики України, про визнання незаконною постанови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), третя особа - Міністерство соціальної політики України, посилаючись на незаконне звільнення з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач остаточно просив
суд визнати незаконною постанову правління Фонду соціального страхування України від 15 травня 2018 року № 2 "Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
ОСОБА_1" та поновити його на посаді, стягнути з Фонду соціального страхування України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 858 552,75 грн.
Звільнення з роботи позивач вважав незаконним через відсутність факту одноразового грубого порушення ним трудових обов`язків, який може бути підставою для його звільнення за пунктом 1 частини першої статті
41 КЗпП України, а також у зв`язку зі спливом місячного строку застосування до нього дисциплінарного заходу у виді звільнення, який передбачений частиною першою статті 148 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада
2019 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову правління Фонду соціального страхування України від 15 травня 2018 року № 2 "Про звільнення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Стягнено з Фонду соціального страхування України на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 858 552,75 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 у межах одного місяця.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 16 травня 2018 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що рішення Фонду соціального страхування України про звільнення ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 "Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України", а сама постанова про звільнення позивача з посади директора виконавчої дирекції Фонду не містить даних про одноразове грубе порушення ОСОБА_1 його трудових обов`язків, оцінку характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов`язків, а тому підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Фонд соціального страхування України та особа, що не брала участі у справі, - ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, оскільки станом на момент подання апеляційної скарги вона звільнена з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не у зв`язку з поновленням на цій посаді позивача ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України, а у зв`язку із виявленням невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України залишено
без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва
від 08 листопада 2019 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд вважав доведеним факт одноразового порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, визначених п. 5.1. Статуту Фонду соціального страхування України, частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки він не забезпечив своєчасне виконання рішення правління Фонду. Разом із тим, відповідачем не доведено настання негативних наслідків унаслідок одноразового порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків.
Крім того, апеляційний суд зробив висновок про порушення відповідачем строків застосування до позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення, що свідчить про наявність правових підстав для поновлення у зв`язку з цим трудових прав позивача шляхом поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У березні 2021 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Юрченко Ю. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва.
У травні 2021 року Фонд соціального страхування України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 рокута витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду соціального страхування України на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва
від 30 квітня 2020 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 18 січня 2021 року.
У червні 2021 року справу № 757/26939/18-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 .
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається
на порушення судом апеляційної інстанції положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою, яка не брала участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи та обов`язки, оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 34-р "Про затвердження призначення ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" саме ОСОБА_2 зайняла зазначену посаду, а тому рішення про поновлення на посаді іншої особи безпосередньо стосується її прав.
Касаційна скарга Фонду соціального страхування України
Підставою касаційного оскарження заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),
а саме: щодо дисциплінарної відповідальності керівника некормеційної самоврядної організації за перереєстрацію (у порядку правонаступництва) нерухомого майна з внесенням змін до форми власності.
Судами першої та апеляційної інстанцій не звернуто уваги на перевищення позивачем своїх повноважень щодо розпорядження майном при виконанні повноважень на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Судами повно та всебічно не досліджено обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що на підставі доручень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, підписаних, зокрема, директором ОСОБА_1, які є управлінською документацією, було змінено форму власності із державної на приватну 59 об`єктів нерухомого майна Фонду соціального страхування України за період із 01 серпня 2017 року до 14 грудня 2017 року.
Звільнення позивача здійснено уповноваженим органом із дотриманням процедури, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та КЗпП України.
Доводи інших учасників справи
У червні 2021 року Фонд соціального страхування України подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 18 січня 2021 року, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не перебувала у трудових, службових чи інших правовідносинах із виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України, оскільки на підставі постанови правління Фонду соціального страхування України від 14 травня 2020 року № 7 звільнена з посади директора.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів скарги, які не спростовують законність та обґрунтованість висновку апеляційного суду про те, що судовим рішенням першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2, оскільки вона звільнена з посади у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою правління Фонду соціального страхування України від 03 квітня 2015 року № 11 ОСОБА_1 призначено директором виконавчої дирекції Фонду (а. с. 15, т. 1).
У Статуті Фонду соціального страхування України, затвердженому постановою Правління Фонду соціального страхування України
від 03 квітня 2015 року № 8 у редакції постанови Правління Фонду соціального страхування України від 11 квітня 2017 року № 28, визначено, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду.
Підпунктом 4.9.7. пункту 4.9. Статуту передбачено, що правління Фонду призначає та звільняє директора виконавчої дирекції Фонду у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до пункту 5.1. Статуту виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Пунктом 5.2. Статуту визначено, в тому числі, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду.
Згідно з пунктом 5.1. Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 24 січня 2017 року № 5, виконавчу дирекцію Фонду очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду у порядку, визначеному Статутом.
Також установлено, що на ім`я начальників управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях та місті Києві за підписом директора Баженкова Є. В. було направлено лист виконавчої дирекції Фонду "Про реєстрацію нерухомого майна Фонду соціального страхування України" від 13 вересня 2017 року № 2.4-17-401.
У вказаному листі зазначено, в тому числі, що (далі - цитація)
"…у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень формою власності майна Фонду та робочих органів виконавчої дирекції Фонду подекуди зазначена "державна" та навіть "загальнодержавна". Вважаємо, що таке визначення виду права власності щодо майна Фонду не має жодних підстав, оскільки на цей час відсутній законодавчий або будь-який інший документ, що дає підстави вважати майно Фонду державним. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 1105 процедура припинення Фонду … на цей час завершується. З огляду на це необхідно забезпечити оформлення документів на нерухоме майно Фонду відповідно до вимог законодавства" (а. с. 142, 143, т. 4).
На ім`я начальників управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях та місті Києві за підписом керівника структурного підрозділу виконавчої дирекції Фонду Бартащук О. І. було направлено лист від 25 вересня
2017 року № 2.4-17-564 із додатком - зразком звернення до начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а. с. 144-146, т. 4).
На засіданні правління Фонду соціального страхування України 14 грудня 2017 року було прийнято рішення про утворення тимчасової комісії Фонду з вивчення питання щодо підстав зміни форми власності нерухомого майна Фонду та його правового статусу, затверджено її персональний склад, а також оформлено протокольне доручення.
Протокольним дорученням правління Фонду від 14 грудня 2017 року № 7 доручено виконавчій дирекції Фонду забезпечити до 01 січня 2018 року виконання в повному обсязі усіх рішень правління Фонду та протокольних доручень, наданих за результатами засідання правління (п. 1.3) та відкликати лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25 вересня 2017 року № 2.4-17-564 щодо переоформлення права власності об`єктів нерухомого майна Фонду (а. с. 16, 17, т. 1).
З протоколу № 1 позачергового засідання правління Фонду соціального страхування України від 15 травня 2018 року (а. с. 195-201, 202-208, т. 1)
та стенограми позачергового засідання правління Фонду соціального страхування України від 15 травня 2018 року (а. с. 1-34, 35-58, т. 2) встановлено та не заперечувалося сторонами, що директор
ОСОБА_1 був присутнім на засіданні правління Фонду 14 грудня
2017 року і йому було відомо про вказане протокольне доручення.
Відкликання листів від 13 вересня 2017 року № 2.4-17-401 та
від 25 вересня 2017 року № 2.4-17-564 здійснено виконавчою дирекцією Фонду 19 січня 2018 року, ця обставина визнається та не заперечується сторонами справи.
Як вбачається зі стенограми позачергового засідання правління Фонду соціального страхування України від 15 травня 2018 року, позивач ОСОБА_1 пояснив, що протокольне доручення правління Фонду
14 грудня 2017 року було надіслано на погодження, після його отримання 28 чи 27 грудня 2017 року, позивач дав вказівку автору листа його відкликати (а. с. 35, т. 2), десять днів позивач перебував у відпустці, вийшовши з відпустки, позивач з`ясував, що лист не відкликано і вжив всі необхідні дії щодо його відкликання (а. с. 29, т. 3)
Міністерство соціальної політики України звернулося до правління Фонду з листом від 10 травня 2018 року № 9016/0/2-18/21 з пропозицією про звільнення ОСОБА_1 .
Пропозиція мотивована тим, що листами виконавчої дирекції Фонду
від 13 вересня 2017 року № 2.4-17-401 за підписом позивача та
від 25 вересня 2017 року № 2.4-17-564 за підписом керівника структурного підрозділу виконавчої дирекції Фонду надані доручення начальникам управлінь виконавчої дирекції Фонду забезпечити оформлення документів про право власності на нерухоме майно Фонду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зі зміною форми власності із загальнодержавної/державної на приватну, внаслідок чого,
на думку Міністерства соціальної політики України, з 01 серпня 2017 року до 14 грудня 2017 року змінено із загальнодержавної/державної на приватну форму власності 59 об`єктів нерухомого майна Фонду.
Протокольним дорученням правління Фонду від 14 грудня 2017 року № 7 виконавчій дирекції Фонду доручалося до 01 січня 2018 року відкликати лист виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2017 року № 2.4-17-564.
Відкликання листів від 13 вересня 2017 року № 2.4-17-401 та
від 25 вересня 2017 року № 2.4-17-564 здійснено виконавчої дирекцією Фонду 19 січня 2018 року, що, на думку Міністерства соціальної політики України, призвело до зміни форми власності ще 12 об`єктів нерухомого майна Фонду з 14 грудня 2017 року до 19 січня 2018 року.
Отже, на думку Міністерства соціальної політики України, невиконання ОСОБА_1 пункту 1.3. протокольного доручення правління Фонду від 14 грудня 2017 року № 7 є грубим порушенням трудових обов`язків
та підставою для його звільнення за пунктом 1 частини першої статті
41 КЗпП України (а. с.18-19, т. 1).
На позачерговому засіданні правління Фонду від 15 травня 2018 року, де розглядалося питання звільнення позивача, ОСОБА_1 надано заперечення щодо пропозицій про звільнення, викладених у вказаному вище листі Міністерства соціальної політики України.
Заперечуючи проти наведених порушень посадових обов`язків, позивач вказував, що листи, направлені на ім`я начальників управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях та місті Києві, не є управлінською документацією та не можуть містити розпорядчі приписи, обов`язкові для виконання будь-якими суб`єктами господарської діяльності. Питання про звернення до державних реєстраторів належить до компетенції керівників робочих органів, які зобов`язані приймати рішення на підставі закону, а не листів виконавчої дирекції Фонду. Листи позивача, адресовані робочим органам, не створювали правових наслідків та не були обов`язковими до виконання керівниками робочих органів (а. с. 20-23, т. 1).
Постановою правління Фонду від 15 травня 2018 року № 2 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади директора виконавчої дирекції Фонду за одноразове грубе порушення трудових обов`язків згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Постанова правління Фонду обґрунтована тим, що у порядку здійснення державного нагляду Міністерством соціальної політики України надано правлінню Фонду пропозицію та запропоновано звільнити позивача за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з невиконанням пункту 1.3. протокольного доручення правління Фонду від 14 грудня
2017 року № 7, внаслідок чого ще 12 об`єктам нерухомого майна Фонду було змінено форму власності із загальнодержавної/державної на приватну, що є грубим порушенням трудових обов`язків (а. с. 23, 24, т. 1).
У судовому засіданні директор виконавчої дирекції Фонду
Михайленко Т. О. та представник Фонду Левшунов Д. С. підтвердили,
що підставою для звільнення позивача є невиконанням пункту 1.3. протокольного доручення правління Фонду від 14 грудня 2017 року № 7.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Фонду соціального страхування України - частковому задоволенню, оскільки постанова апеляційного суду
не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Юрченко Ю. І.,
на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року
Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва
від 08 листопада 2019 року, ОСОБА_2 як особа, що не брала участі у справі (тобто не мала процесуального статусу), подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, оскільки станом на момент подання апеляційної скарги вона звільнена з посади директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не у зв`язку з поновленням на цій посаді позивача ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України,