ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 724/569/20
провадження № 61-3138св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Гураль Л. Л., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 9 лютого 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Владичана А. І., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову вказував, що 30 серпня 2019 року ОСОБА_2 позичив у нього 677 406 доларів США та зобов`язався повернути їх до 31 жовтня
2019 року, про що написав розписку.
У визначений розпискою строк відповідач грошові кошти не повернув.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, просив стягнути з нього грошові кошти у розмірі 677 406 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня
2021 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30 серпня 2019 року у розмірі 677 406 доларів США та
10 510 грн на відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що розписка є належним письмовим доказом укладення сторонами договору позики та отримання відповідачем грошових коштів у зазначеній самі, а наявність оригінала боргової розписки у позивача, з урахуванням змісту статті 545 ЦК України, свідчить про невиконання відповідачем грошового зобов`язання.
Суд першої інстанції врахував, що належним виконанням зобов`язання позичальником є повернення коштів у валюті, яка визначена договором позики, тобто в доларах США.
Місцевий суд відхилив доводи відповідача про неукладення ним договору позики, зазначивши про спростування їх висновком експерта, яким підтверджено власноручне написання ОСОБА_2 боргової розписки
від 30 серпня 2019 року та виконання підпису на ній саме відповідачем. Безпідставними суд першої інстанції вважав і доводи відповідача про відсутність у позивача грошових коштів у такому розмірі для надання їх у борг, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 9 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача про його неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, зазначивши, що його інтереси в місцевому суді представляв адвокат
Данко Ю. М., який повідомлений про розгляд справи належним чином. Суд врахував, що за змістом частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів відповідача про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції заявленого ним клопотання про витребування доказів з Державної податкової служби України, оскільки під час розгляду справи про стягнення боргу за договору позики суд не зобов`язаний з`ясовувати джерела отримання позикодавцем коштів, які він надає в борг позичальнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області
від 17 вересня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 9 лютого 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання. Апеляційний суд залишив поза увагою вказане порушення процесуального права, допущене місцевим судом, з посиланням на повідомлення про судове засідання представника. Вказує
про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц (провадження № 61-19082св20).
Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції необґрунтованого відхилення місцевим судом клопотання представника заявника про витребування з Державної податкової служби України доказів про доходи позивача.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року
у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), згідно з яким "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки".
Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання заявника про відкладення розгляду справи, не зазначив мотивів на відхилення цього клопотання і безпідставно розглянув справу за його відсутності.
Позиція інших учасників справи
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ватаманюк В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначила про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про:
- застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), та постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц
(провадження № 61-19082св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- розгляд судом першої інстанції справи за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань, а також необґрунтоване відхилення цим судом клопотання заявника про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 677 406 доларів США, які зобов`язався повернути до 31 жовтня 2019 року, що підтверджується оригіналом розписки
від 30 серпня 2019 року, який знаходиться у позивача.
З висновку експерта Чернівецього Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/126-21/647-ПЧ від 17 травня 2021 року суди встановили, що рукописні записи у розписці від 30 серпня
2019 року про одержання грошових коштів в борг від імені ОСОБА_2 виконані ОСОБА_2 . Підпис навпроти рукописного запису " ОСОБА_2" у вказаній розписці виконаний відповідачем.
Відповідач не повернув грошові кошти у визначений розпискою строк.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.