ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1650/21
адміністративне провадження № К/990/4742/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради, Білгород-Дністровського міського голови Граждана Віталія Вікторовича, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2, про проходження публічної служби, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Білгород-Дністровської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року (суддя-доповідач Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Білгород-Дністровської міської ради (далі - Рада), Білгород-Дністровського міського голови Граждана Віталія Вікторовича, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 11-к від 06 січня 2021 року "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1" начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради, з займаної посади з 06 січня 2021 року за угодою сторін, відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
-визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 62-к від 15 лютого 2021 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 06 січня 2021 року № 11-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1", яким було внесено зміни до пункту 1 розпорядження міського голови від 06 січня 2021 року № 11-к "Про звільнення займаної посади ОСОБА_1";
-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради;
-стягнути з Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2021 року по день винесення рішення суду;
-стягнути з Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 (вісім тисяч) гривень, та моральну шкоду у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.
2. Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ).
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення про звільнення є незаконними, оскільки фактично позивачкою написано заяву про звільнення за власним бажанням під психологічним тиском директора Департаменту соціальної, сімейної політики ОСОБА_3 та на час написання заяви у неї не було реального волевиявлення на звільнення. Позивачка не мала не меті звільнятися з посади за згодою сторін, оскільки на наступний робочий день після винесення спірного наказу про звільнення (11 січня 2021 року) прийшла на своє робоче місце.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. 01 червня 1999 року згідно із розпорядженням № 42-к ОСОБА_1 прийнята на посаду спеціаліста І категорії з питань охорони дитинства відділу освіти за переведенням з 01 червня 1999 року.
5. Позивачка обіймала посаду начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради.
6. 06 січня 2021 року позивачка звернулась до міського голови Граждан В.В. із заявою, в якій, посилаючись на неможливість співпрацювати з директором Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я ОСОБА_3, просила звільнити її з посади начальника служби у справах дітей за угодою сторін з 06 січня 2021 року.
7. 06 січня 2021 року розпорядженням міського голови виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 11-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради, за угодою сторін, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
8. 11 січня 2021 року позивачка звернулась із заявою до міського голови В. Граждан, в якій повідомила, що з приходом нового керівника ОСОБА_3 останньою вчиняються дії, спрямовані на унеможливлення роботи підпорядкованого органу. Оскільки ОСОБА_3 надала позивачці вказівку працювати вантажником, нею було написано заяву про звільнення із займаної посади. Також зазначено про звільнення 5 посадових осіб у зв`язку з приходом нового керівника. З урахуванням наведеного, заявник просила вжити заходів щодо проведення службової перевірки роботи Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради.
9. 11 лютого 2021 року (вих. № Р-23198), 16 лютого 2021 року (вих. № Р-23/1/222) Білгород-Дністровською міською радою за результатами розгляду вищевказаної заяви позивачку повідомлено, що порушені в заяві питання не відносяться до компетенції та не підлягають розгляду на сесії Білгород-Дністровської міської ради.
10. 21 січня 2021 року представником позивача направлено адвокатський запит (вих. № 02) на адресу міського голови Граждана В.В. щодо проведення розрахунку при звільненні.
11. 27 січня 2021 року на вищевказаний адвокатський запит надано витребувані документи (вих. № 02/15-35-391/186).
12. 15 лютого 2021 року розпорядження міського голови виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 62-к "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 06 січня 2021 року № 11-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1". Внесено зміни до пункту 1 вказаного розпорядження та викладено його у наступній редакції: "звільнити ОСОБА_1, начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради, з займаної посади 06 січня 2021 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України".
13. З 23 лютого 2021 року на посаду начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради, яку раніше займала позивачка, призначено ОСОБА_2 відповідно до розпорядження міського голови від 19 лютого 2021 року №67-к.
14. Не погоджуючись із своїм звільненням, позивачка звернулась до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
16. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про законність звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я міської ради за угодою сторін.
17. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про задоволення позовних вимог.
17.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Білгород-Дністровської міської ради № 11-к від 06 січня 2021 року "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1".
17.2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Білгород-Дністровської міської ради № 62-к від 15 лютого 2021 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 06 січня 2021 року № 11-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1".
17.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради з 07 січня 2021 року.
17.4. Стягнуто з Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 січня 2021 року по 17 листопада 2021 року у сумі 190 410,48 грн.
17.5. Стягнуто з Білгород-Дністровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 8 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.
18. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, керуючись правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №1340/6082/18), вказав, що відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін). Із тексту заяви про звільнення вбачається, що вона обґрунтована неможливістю співпраці ОСОБА_1 з директором Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я, який, на переконання позивачки, вчиняє на неї психологічний тиск. А тому суб`єкт призначення повинен був провести звільнення із ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
19. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Білгород-Дністровська міська рада звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року.
20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
21. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норми матеріального права. На думку представника Ради, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України (припинення трудового договору за угодою сторін), а не стаття 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника), яку застосував суд апеляційної інстанції.
22. Також відповідач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновок Верховного Суду про питання застосування пункту 1 статті 36 КЗпП України, викладеного у постанові від 19 липня 2019 року у справі №452/1839/16-а.
23. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу Ради, в якому він просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального права. Позивачка попередньо не узгоджувала своє звільнення із міським головою Білгород-дністровської міської ради - Граждан В.В., який є безпосереднім суб`єктом, що уповноважений своїм наказом призначити на роботу та звільняти з роботи працівників, а отже взаємна домовленість щодо підстави та дати звільнення між працівником та роботодавцем досягнута не була.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Частиною другою статті 38 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
26. Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
28. Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачені статтями 38 і 39 КЗпП України. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 КЗпП України.