ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 200/3471/21
адміністративне провадження № К/990/22327/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 (колегія суддів у складі: Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А., Міронової Г. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.02.2021 № 43-ос "Про звільнення ОСОБА_1" з посади начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську;
- поновити ОСОБА_1 в органах Державного бюро розслідувань на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 02.03.2021 або на посаді, що є рівнозначною з посадою начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.03.2021 по день фактичного поновлення на роботі та вказане рішення звернути до негайного виконання.
Позов обґрунтований тим, що скорочення посади державної служби з 01.03.2021, яку обіймав позивач, здійснено без додержання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань. Зазначає, що наказ про звільнення видано усупереч гарантій, встановлених підпунктом 4 пункту 3 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", а наказ про звільнення підписано не уповноваженою особою; при звільнені порушено право на працю, та не запропоновано аналогічну посаду в реорганізованому органі. Крім того, позивач стверджує, що станом на момент звільнення уважався увільненим від виконання службових обов`язків у зв`язку зі вступом на військову службу в особливий період, що надає гарантії, передбачені статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 25.06.2019 обіймав посаду начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську.
28.10.2020 позивач та Міністерство оборони України уклали контракт про проходження військової служби в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку.
Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 28.10.2020 № 38-РС ОСОБА_1 призначено стрільцем роти охорони та патрульно-постової служби.
Наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 06.11.2020 № 39-РС скасовано як нереалізований наказ від 28.10.2020 № 38-РС.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 200/10899/20-а (яке набрало законної сили 21.07.2021) частково задоволено позов ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 06.11.2020 № 39-РС в частині скасування як нереалізованого наказу начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 28.10.2020 № 38-РС щодо укладання контракту про проходження громадянином України ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, призначення на посади та присвоєння військового звання та в частині визнання таким, що не набув чинності контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 28.10.2020 Міністерством оборони України в особі начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку з громадянином ОСОБА_1 .
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську від 29.10.2020 № 184-ос позивача увільнено від роботи після проведення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську та затвердження акту інвентаризації на час проходження ним військової служби за контрактом під час дії особливого періоду на строк дії його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби.
07.12.2020 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську листом від 19.11.2020 № 10-13-34/365 письмово повідомило позивача про наступне вивільнення у зв`язку із змінами у штатному розписі з 01.02.2021.
20.01.2021 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську листом від 19.01.2021 № 13-09-38/53 письмово повідомило позивача про наступне вивільнення у зв`язку із змінами у штатному розписі з 01.03.2021.
Наказом Державного бюро розслідувань від 23.02.2021 № 125дск "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на 2021 рік" затверджено та введено в дію з 01.03.2021 зміни до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на 2021 рік, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 25.01.2021 № 47 ДСК.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську від 26.02.2021 № 43-ос позивача звільнено з посади відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" 01.03.2021 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби, внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 № 199 дск та від 30.12.2020 № 303 дск.
Під час апеляційного провадження позивачем надано довідку Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 20.06.2021 № 1904, відповідно до якої позивач перебуває на військовій службі з 28.10.2020 по теперішній час на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 200/10299/20-а.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську від 26.02.2021 № 43-ос "Про звільнення ОСОБА_1" з посади начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську. Поновлено ОСОБА_1 в органах Державного бюро розслідувань на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську з 01.03.2021. Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 по 13.09.2021 в сумі 463 910,65 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду не надано доказів зміни правового статусу, обсягу завдань i основних функцій слідчого відділу, в якому працював позивач. Крім того, суд вважав, що звільнення особи, кваліфікація якої підтверджена конкурсом на зайняття відповідної посади, лише через 2 роки після його проведення з формальних причин зміни належності відповідної посади до іншої категорії (та без зміни посадових обов`язків) не відповідає принципу належного урядування та правової визначеності. Окрім цього, суд виходив з того, що позивач уклав контракт та був прийнятий на військову службу, а тому його звільнення є порушенням статті 119 КЗпП України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач обіймав посаду державного службовця та не був переведений на посаду рядового і начальницького складу. Отже, оскільки посаду державної служби, яку обіймав позивач, було виведено із штатного розпису, то це є підставою для припинення державної служби у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Крім того, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки наведена норма не містить в собі заборони на звільнення працівника з ініціативи роботодавця при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2021.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно протиправного звільнення працівника Державного бюро розслідувань, який займав посаду категорії "Б" і був прийнятий та проходив військову службу за контрактом під час особливого періоду.
Також за доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 1, 3, частину четверту статті 17, 19 Конституції України; статті 1, 1-2, абзац перший пункту 1 статті 8 Закону України "про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; пункти 18, 19 частини першої розділу І Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України"; частину другу статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; частину третю статті 199, частину сьому статті 265 КЗпП України; статті 2, 4, 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"; статті 3 Закону України "Про військову службу правопорядку"; пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"; пункт 5 частини третьої статті 13, статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань"; статей 2, 73 КАС України.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що станом на подачу касаційної скарги він не звільнився з військової служби і продовжує виконувати завдання за призначенням.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
18.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 200/3471/21.
Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в межах доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 119 КЗпП України у системному зв`язку з частиною другою статті 39 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно протиправного звільнення працівника Державного бюро розслідувань, який займав посаду категорії "Б" і був прийнятий та проходив військову службу за контрактом під час особливого періоду.