ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 816/1305/16
адміністративне провадження № К/9901/31466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Дніпропетровське регіональне підприємство ``СПЕЦСЕРВІС`` до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про припинення арешту майна, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя Удовіченко С. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя Яковенко М. М., судді: Лях О. П., Старосуд М. І.),
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ``Дніпропетровське регіональне підприємство ``СПЕЦСЕРВІС`` звернулося до суду з позовом про припинення арешту майна, застосованого на підставі рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ДПІ) від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25 у зв`язку з відмовою платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення податкової перевірки, за наявності законних на те підстав.
Підставою для звернення до суду з цим позовом платником податків зазначено підпункт 94.19.3 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу (ПК) України, оскільки суперечності щодо недопуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки товариства усунуто. 22.07.2016 відповідач отримав лист товариства про його готовність до проведення перевірки, що був направлений на податкову адресу контролюючого органу рекомендованим поштовим відправленням. Проте будь-яких дій з боку відповідача щодо проведення перевірки не вжито.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задовольнив: припинив адміністративний арешт майна товариства, накладений рішенням ДПІ про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 06.05.2016 №13598/10/04-62/13-04-25.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що причини застосування адміністративного арешту майна були усунуті, оскільки працівники контролюючого органу були допущені до перевірки, призначеної наказом ``Про проведення фактичної перевірки ТОВ``ДРП ``СПЕЦСЕРВІС`` від 06.09.2016 №1133, а товариство на вимогу працівників контролюючого орану надало витребувані ними документи. Крім того, під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що перевірка товариства проведена та за її результатами складено акт (довідка) фактичної перевірки від 13.09.2016 №11/04-62-13-04/39512541.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилався на те, що товариство не надало всі витребувані контролюючим органом документи для проведення перевірки, тому, на його переконання, причини застосування адміністративного арешту майна не усунуто.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 (провадження №К/800/862/17) відкрив касаційне провадження у цій справі.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заперечуючи проти вимог касаційної скарги, позивач зазначив, що доводи на її обґрунтування не відповідають дійсності, оскільки податкова перевірка відбулася як юридичний факт, результати якої оформлені актом (довідка) фактичної перевірки від 13.09.2016 №11/04-62-13-04/39512541, і під час якої товариство надало всі наявні у нього документи.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у скарзі доводи відповідача, заперечення позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Підстави для застосування адміністративного арешту майна визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України можливе, якщо платник податків безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.