ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2297/22
провадження № К/990/12199/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (у складі Скупінської О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (в складі колегії: головуючого судді - Єщенка О.В., суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. )у справі №420/2297/22,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати за заявами від 16.11.2021 року та 22.12.2021 року копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 08.11.2021 у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копій пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21;
зобов`язати Вищий антикорупційний суд надати за заявами від 16.11.2021 та 22.12.2021 копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 08.11.2021 у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копій пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду моральну шкоду, заподіяну через описану у позові незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Вищого антикорупційного суду у розмірі 10800 грн.;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі та зобов`язати Вищий антикорупційний суд у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду усі судові витрати, понесені у цій справі, зокрема у зв`язку зі сплатою судового збору.
2. В обґрунтування позову зазначалось, що 16.11.2021 позивач, як підозрюваний у кримінальному провадженні №52017000000000361, керуючись приписами ч.ч. 4, 5 ст. 107 та ч.ч. 1, 2 ст. 108 КПК України, звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про видачу копії технічного запису судового засідання, копії журналу судового засідання, проведеного 08.11.2021, та копій письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого позивачем відводу, по справі №991/6913/21 (провадження №1-кс/991/7018/21). Вказана заява була обґрунтована реалізацією прав, гарантованих нормами Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конституції України, кримінального процесуального законодавства, та оформлена у встановленому порядку. Подана заява по суті вимог задоволена не була та у відповідь судом роз`яснено, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України, а процесуальне право ознайомитись з журналом судового засідання та технічним записом судового засідання виникає в учасників судового провадження на етапі розгляду справи по суті.
3. Посилаючись на те, що залишення без задоволення поданої заяви відбулось поза межами та не у відповідності до норм кримінального процесуального закону, 22.12.2021 захисник позивача повторно звернувся до суду із вимогами щодо видачі раніше запитуваних копій технічного запису судового засідання та матеріалів кримінального провадження. Проте, вказане звернення, з посиланням на порядок розгляду заяв з поставлених питань, залишено судом без задоволення.
4. Позивач вказував, що відмова суду у наданні запитуваних процесуальних матеріалів не відповідає загальним засадам кримінального провадження, передбаченим п.п. 1, 13, 16, 20 ч. 1 ст. 7 КПК України, таким як верховенство права, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження показань, речей і документів, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами, та порушує права позивача, передбачені п. 14 ч. 3 ст. 42, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 27 КПК України.
5. Обґрунтовуючи підсудність даного позову безпосередньо адміністративному суду, позивач зазначав, що під час розгляду заяв Вищий антикорупційний суд діяв саме як суб`єкт владних повноважень відповідно до положень організаційного-розпорядчого акту - наказу за №28 2020 року, схваленого на підставі норм законодавства, які визначають саме адміністративні, а не процесуальні повноваження як Голови суду так і його заступника. У тому числі, залишаючи вимоги у заяві позивача та його захисника без задоволення, суд не ухвалював жодного судового рішення, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством, будь-які дії, передбачені цим процесуальним законом і в яких міститься кримінально-процесуальна регламентація, не вчиняв.
6. Разом з цим, посилаючись на негативне позначення дій відповідача на честі, гідності, морального і душевного стану, позивач зазначав, що вбачаються безумовні підстави для відшкодування моральної шкоди, що за наведеним у позові розрахунком, складає у сумі 10 800 грн.
7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірною у цій справі є правомірність бездіяльності суду щодо реалізації позивачем права на одержання матеріалів процесуального характеру в межах відповідної кримінальної справи за його окремими заявами, та виходячи з суті спірних правовідносин, слід враховувати, що регламентація прав, передбачених у ст.ст. 42, 45, 107 КПК України, означає їх реалізацію в межах кримінального провадження, якщо таке право згідно цього Кодексу надано відповідній особі.
9. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що спірні правовідносини пов`язані із здійсненням відповідачем не управлінської, а судової (процесуальної) функції, що має спеціальний порядок регулювання, передбачений кримінальним процесуальним законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №420/2297/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій ухилилися до застосування у цій справі закону який підлягав застосуванню, а саме:
??частини 2 статті 19 Конституції України, п. 2 частини 1 статті 34, частини 1 статті 35 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 2 та частини 3 статті 6 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" щодо не надання позивачу запитаних документів виключно на підставі адміністративного рішення (доручення та резолюція) з боку посадових осіб (заступник Голови ВАС, керівник апарату ВАС) які діяли виключно в рамках адміністративних, організаційних повноважень;
??частини 3 статті 32 та частини 5 статті 55 Конституції України, частини 1 статті 9 Конституції у сукупності із частиною 1 статті 14 Конвенції 1963 року щодо порушення ВАКС ненаданням позивачу запитаних ним копій документів його конституційних громадянських прав - на отримання інформації про себе та на звернення до міжнародних органів;
??статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, статті 6 Конвенції 1965 року щодо неможливості оскарження порушених прав у кримінальному процесуальному порядку, із невірним тлумаченням при цьому норм частини 1 статті 2, пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України;
??статті 6 Конвенції 1965 року, статті 1 Протоколу до Конвенції 1950 року, статті 56 Конституції України, частини 1 статті 270, частини 2 статті 282, частини 1 статті 288, частини 1 статті 297, частини 1 статті 299, частини 1 статті 300, частини 1 статті 312 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 5 Закону України "Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні" та частини 1, 2 статті 15 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" щодо вчинення позивачу ВАС моральної шкоди та потреби її відшкодування;
12. Крім того, скаржник вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували закон, який не підлягає застосуванню, а саме пункт 18 частини 1 статті 3, статті 42, 45, 107 КПК України, заявляючи про потребу оскарження у кримінально-процесуальний спосіб рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді (яких не було), про порушення права підозрюваного, та невірно застосували норми КАС України.
13. Касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини, що мають значення для справи, а саме:
факт не надання позивачу запитаних документів виключно на підставі адміністративного рішення (доручення та резолюції) з боку адміністративних посадових (службових) осіб ВАКС (заступник Голови ВАКС, керівник апарату ВАКС) які діяли виключно в рамках адміністративних, організаційних повноважень;
??факт порушення ненаданням позивачу запитаних ним копій документів його конституційних громадянських прав, на отримання інформації про себе та на звернення до міжнародних органів;
??факт не участі слідчих суддів ВАКС в будь-якій формі у винесенні управлінського рішення ВАКС про відмову у надання запитаних ним копій, що виключає можливість протиправних дій або бездіяльності слідчих суддів ВАКС щодо мене, та виключає можливість її оскарження;
??факт практичної неможливості оскарження порушень ним прав з боку ВАКС до самого ВАКС та взагалі у кримінально-процесуальному порядку;
??факт вчинення позивачу ВАКС моральної шкоди та потребу її відшкодування.
14. 3 наведеного, на переконання позивача, також випливає, що суди попередніх інстанцій не довели обставини, які визнали встановленими та дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, а саме:
??щодо нібито відсутності у спірних правовідносинах публічно-правового спору, що не так;
??щодо нібито підсудності спірних правовідносин ВАКС, що не так;
??щодо нібито не порушення бездіяльністю ВАКС його прав, що не так;
??шодо нібито потреби захисту порушених прав виключно у кримінально-процесуальний спосіб, що не так;
??щодо нібито практичної можливості захисту його порушених прав у кримінально-процесуальний спосіб, що не так;
??щодо нібито розгляду його заяв у ВАКС із залученням слідчих суддів, в рамках повноважень слідчих суддів, що не так.
15. Скаржник зазначає також, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, що вичерпно підтверджують аргументи позову, а саме листи № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022, текст наказу ВАКС № 28 та текст ухвали у справі 991/6913/21, а інших доказів від відповідача не витребував, чим суди порушили вимоги КАС України щодо потреби всебічного дослідження та з`ясування обставин справи.
16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій принципово невірно визначили природу спірних правовідносин та застосували до них виключно кримінально-процесуальний закон, адже проігнорували правові підстави, що визначили суто адміністративну процедуру, якою скористався відповідач під час надання позивачу відмови у наданні витребуваних матеріалів, а також фактичний порядок цієї відмови; суди проігнорували, що відмова позивачу з боку відповідача була здійснена виключно шляхом надання йому листів № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022, сформованих керівником апарату Б. Крикливенко ВАКС виключно на підставі доручення заступника Голови ВАКС С. Крука та на виконання резолюції заступника Голови ВАКС С. Крука, на підставі наказу ВАКС № 28 без обґрунтування такої відмови будь-якими вчиненими кримінальними процесуальними діями чи будь-якими ухваленими згідно КПК судовими рішеннями.
17. Скаржник вказує, що ані посада заступника Голови ВАКС, ані посада керівника апарату ВАКС як осіб, що схвалили рішення про надання йому відмови у наданні копій документів та склали документи (листи ВАКС) про інформування його про такі відмови, не передбачені кримінальним процесуальним законом; ці посади не мають жодних встановлених КПК прав, обов`язків, повноважень, вони не є учасниками кримінального провадження чи учасниками судового провадження згідно КПК. Діяння у формі доручень та тим більше резолюцій також кримінально-процесуальним законодавством, як вважає позивач, не передбачені.
18. Касатор зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 34 Закону № 1402 голова вищого спеціалізованого суду визначає адміністративні повноваження заступників голови вищого спеціалізованого суду, а за частиною 1 статті 35 Закону № 1402 заступник голови вищого спеціалізованого суду здійснює саме адміністративні повноваження, визначені головою суду; Аналогічно, згідно частини 2 статті 6 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" Голова ВАКС має одного заступника, який здійснює саме адміністративні повноваження, визначені Головою ВАКС; більш того за частиною 3 статті 6 Закону № 2447 перебування судді ВАКС на посаді заступника Голови ВАС не звільняє його від здійснення повноважень судді, передбачених законом, тобто ця норма чітко розмежовує процесуальні повноваження судді ВАКС та адміністративні повноваження заступника Голови ВАКС, які є різними за правовою природою повноваженнями (компетенцією); будь-яких інших повноважень саме для посади заступника голови вищого спеціалізованого суду законодавство України не передбачає, а отже усі встановлені законом повноваження саме посади заступника Голови ВАКС С. Крука є виключно адміністративними; керівник апарату ОСОБА_2 також є посадовою (службовою) особою, що виконував під час формування листів № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022 саме адміністративно-розпорядчі функції.
19. На переконання позивача, відповідач мав вибір, яке рішення схвалювати під час розгляду його заяви: кримінально-процесуальне (про що клопотав заявник) чи адміністративно-процедурне (резолюція голови ВАКС); зроблений вибір на користь другого способу призвів до відсутності кримінальних процесуальних відносин між позивачем та ВАКС з питань розгляду його заяв, та відповідно унеможливив кримінально-процесуальне оскарження бездіяльності ВАКС.
20. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 травня 2022 року.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №420/2297/22.
24. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.