ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/24141/21
адміністративне провадження № К/990/23825/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №640/24141/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року (суддя Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брендбар" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 липня 2021 року № 00507490702, № 00507450702, від 06 травня 2021 року № 00341680702.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022, в задоволенні позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що у період з 16 березня 2020 року по 17 березня 2020 року, з 10 лютого 2021 року по 19 лютого 2021 року та з 22 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, валютного - за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24 травня 2016 року по 31 грудня 2019 року, іншого законодавства за відповідний період.
За результатами перевірки складено акт перевірки №20931/26-15-07-02-04-17/40504937 від 15 березня 2021 року, в якому встановлено наступні порушення, що були допущені платником:
1) п. 44.1 статті 44 та п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 812 653 грн.;
2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1319419, 00 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 552 083, 00 грн.
15 квітня 2021 року позивач подав до контролюючого органу заперечення до акту перевірки.
За результатами розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення Товариства без задоволення.
На підставі проведеної перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2021 року:
- № 00341580702 та розрахунок податкового зобов`язання й штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ТОВ "Брендбар" в розмірі 4 765 817, 00 грн., з яких на 3 812 653, 00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) та 953 164, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 00341640702 та розрахунок податкового зобов`язання й штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ТОВ "Брендабар" в розмірі 1 649 274, 00 грн., з яких на 1 319 419, 00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) та 329 855, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 00341680702 та розрахунок розміру зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість та штрафних санкцій (штрафу), застосованих до ТОВ "Брендбар" в розмірі 552 083, 00 грн.
- № 00341710702 та розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних застосованих до ТОВ "Брендбар" в розмірі 122, 49 грн.
ДПС України, розглянувши скаргу позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення, прийняла рішення про її часткове задоволення та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2021 року № 00341580702 та № 00341640702 в частині застосування штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2021 року № 00341680702 залишено без змін.
На підставі рішення ДПС України, відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2021 року № 00507450702 на суму 1 451 361,00 грн та № 00507490702 на суму 4 193 918, 00 грн.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з непідтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні господарських операцій; доводи позивача щодо товарності господарських операцій не підтвердилися наданими первинними документами та обставинами щодо об`єктивного вчинення господарських операцій, встановленими у ході розгляду справи.
Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що господарські правовідносини між ним і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки господарські зобов`язання виконані належним чином, оплату вартості проведено. Також Товариство вказує, що на позивача не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів.
Окрім того, позивач у касаційній скарзі зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки були порушені норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі також - ПК України), у зв`язку з чим перевірка Товариства була проведена всупереч установленого на період дії карантину мораторію, що в свою чергу свідчить про протиправність перевірки та нівелює правові наслідки такої.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у цій справі.
Контролюючий орган правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.