ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 804/2101/17
касаційне провадження № К/9901/41618/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Кругового О.О.) у справі №804/2101/17 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 ) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі у тексті - Інспекція, Лівобережна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
28.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якому просила скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 №13663-13, яким їй визначено грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000, 00 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: відповідно до статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом; наведені положення Податкового кодексу України вказують на те, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не можуть мати місце у 2015 та 2016 роках.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №13663-13.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що: законодавчою перешкодою для нарахування транспортного податку у 2015 році є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, з огляду на що плановим періодом є виключно 2016 рік, а отже транспортний податок не міг справлятися раніше вказаного періоду, тобто у 2015 році; крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 №7/11 було внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста", також в частині визначення об`єкта оподаткування транспортного податку згідно з статтею 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), зважаючи на що, остання цим рішенням фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території, а тому застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Інспекція подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017: апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2017.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд не надав належної правової оцінки тому, що належний позивачці транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic, модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см є в переліку автомобілів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком за 2016 рік відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України; судом у рішенні безпідставно зазначено, що згідно з розрахунком з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку середньоринкова вартість належного позивачці автомобіля станом на дату розгляду справи є більшою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки, на думку скаржника, у наведеному Мінекономрозвитку переліку автомобілів, що є об`єктами оподаткування, не враховані усі показники, а також не враховано пробіг, зважаючи на що середньоринкова вартість автомобіля є імовірною.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.03.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником, зокрема, легкового автомобіля марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см.
29.08.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №13663-13, яким визначила ОСОБА_2 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги позивача касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права під час встановлення правомірності прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №13663-13.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин)).
Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.