ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 826/2076/17
адміністративне провадження № К/9901/8132/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №826/2076/17
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Прокуратури Київської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року, ухвалену у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Ганечко О.М., суддів Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Київської області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Прокуратури Київської області № 1к від 05 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури;
- зобов`язати Прокуратуру Київської області поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;
- стягнути з Прокуратури Київської області середній заробіток у розмірі 345 847,88 грн за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі службового розслідування, матеріали якого не підтверджують вчинення ним дисциплінарного проступку у формі встановлення позаслужбових стосунків чи отримання неправомірної вигоди.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 14.12.2015 обіймав посаду прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
Наказом прокурора Київської області від 29.08.2016 № 153 за фактом проведення обшуків в Прокуратурі Київської області призначено службове розслідування, строки якого продовжувалися наказом від 22.09.2016 №169.
05 січня 2017 року прокурором Київської області затверджено висновок службового розслідування, яким встановлено, що 29.08.2016 прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та проведено обшук в його службовому кабінеті.
30 серпня 2016 року Генеральною прокуратурою України повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
Відповідно до повідомлення про підозру від 30.08.2016 прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 вирішив одержати неправомірну вигоду від представників одного з підприємств за прийняття слідчим суддею рішення про скасування арешту банківських рахунків зазначеного підприємства.
З метою реалізації цього задуму ОСОБА_2 залучив прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1, якому передав частину раніше отриманих від підприємства коштів для їхньої подальшої передачі слідчому судді за ухвалення рішення про скасування арешту.
Пославшись на вказані обставини повідомлення про підозру, у висновку службового розслідування комісія констатувала, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні дій, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою особою в інтересах іншої особи дії з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.
У зв`язку із затриманням ОСОБА_1 і повідомленням йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, комісія у висновку службового розслідування зазначила, що указана подія набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури України.
У резолютивній частині висновку службового розслідування комісія вирішила вважати доведеним факт порушення прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1 вимог частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України "Про прокуратуру", статей 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
Наказом прокурора Київської області від 05 січня 2017 року № 1к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури за порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", Присяги працівника прокуратури, Правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, на підставі пункту 5 частини першої статті 11, пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Не погоджуючись з результатами службового розслідування та звільненням з органів прокуратури, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ Прокуратури Київської області від 05.01.2017 №1к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області та з органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 з 06 січня 2017 року на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області;
- стягнуто з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 06.01.2017 по 16.09.2019 в сумі 283 100,16 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12 000 грн;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 06 січня 2017 року на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області та в частині стягнення з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 268,16 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що мотивувальна частина оскаржуваного наказу містить виклад обставин, які не були предметом дослідження та не встановлювалися під час проведення службового розслідування та не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах службового розслідування.
Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах службового розслідування відсутні підтвердження того, що позивач вчиняв будь-які активні дії, спрямовані на зняття арешту з рахунків товариства, чи що він обговорював таку можливість, чи залучав до цього процесу інших осіб.
Фактично позивача було звільнено у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Як зазначили суди попередніх інстанцій, повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що повідомлення про підозру не може бути самостійним доказом вчинення прокурором вчинку, що викликає сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23 березня 2020 року до Суду від Прокуратури Київської області надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року.
Ухвалою Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, від 16 січня 2019 року у справі №826/3102/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №9901/454/18, у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року у справі №21-167а13, від 09 липня 2013 року у справі №21-217а13, просить скасувати указані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що службове розслідування, за наслідками якого було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача, проводилося також стосовно прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2., і в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №826/3102/17, предметом якої був наказ про звільнення ОСОБА_2, Верховний Суд зазначив, що встановлені службовим розслідуванням обставини є достатніми та такими, що об`єктивно засвідчують порушення ОСОБА_2 присяги працівника прокуратури та скоєння ним проступку, який порочить працівника прокуратури.
Отже, скаржник доводить, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що матеріалами службового розслідування не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку є безпідставним і ґрунтується на неправильній оцінці обставин справи.
Скаржник також зазначає, що за подібних фактичних обставин справи Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 02.10.2018 у справі №9901/454/18 також дійшла висновку про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що полягав у вчинення дій, що порочать звання прокурора.
Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
За наслідками автоматизованого розподілу передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Яковенку М. М., суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М.М. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Всеукраїнською конференцією прокурорів України 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс професійної етики прокурорів)
Відповідно до статті 10 Кодексу професійної етики прокурорів прокурор зобов`язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об`єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Статтею 19 Кодексу професійної етики прокурорів передбачено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: - вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; - неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів; Прокурор, якому стала відома інформація про порушення вимог частини першої цієї статті іншим працівником прокуратури, зобов`язаний негайно повідомити про це відповідного керівника органу прокуратури.
Частиною першою статті 43 Закону №1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано статтями 44-50 Закону №1697-VII, які, згідно з абзацом третім пункту 1 Розділу XIII "Прикінцеві положення" цього Закону, набирають чинності з 15 квітня 2017 року.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VII до набрання чинності зазначеними положеннями дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України.