ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/8539/21
адміністративне провадження № К/9901/48241/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року (головуючий суддя - Корой С. М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року (головуючий суддя - Федусик А. Г., судді: Бойко А. В., Шевчук О. А.)
у справі № 420/8539/21
за позовом ОСОБА_1
до Одеської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за час затримки виконання рішення суду,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач, скаржник), в якому просив:
- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 28 квітня 2021 року у розмірі 420 046,90 грн (182 робочих дні);
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць, що складає 53 082,85 грн (23 робочих дні);
- стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 по день фактичного поновлення його на посаді прокурора Одеської області (по день винесення судового рішення у цій справі), що станом на 15 травня 2021 року становить 20 771,55 грн (9 робочих днів).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після його звільнення з органів прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №420/6806/20 визнано протиправним та скасовано рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської області ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 27 липня 2020 року № 192к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області з 29 липня 2020 року.
Водночас постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з тим, що вона була заявлена до неналежного відповідача - Офісу Генерального прокурора, замість Прокуратури Одеської області (Одеської обласної прокуратури) та вказано, що "...колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене не позбавляє позивача права звернення до суду з вказаними позовними вимогами до належного відповідача шляхом подачі нового позову".
Як стверджує позивач, його вимушений прогул розпочався 29 липня 2020 року, з дати, якої він вже не мав права виходити на роботу через видання наказу Офісу Генерального прокурора від 27 липня 2020 року №192к про звільнення, та кінцевою датою періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, є день винесення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду в справі № 420/6806/20 - 28 квітня 2021 року, через те, що протягом розгляду в суді справи № 420/6806/20 щодо звільнення позивача роботодавець добровільно не виніс наказ про поновлення його на посаді.
Крім того, у позові вказано, що з часу винесення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 pоку у справі № 420/6806/20 про поновлення його на посаді прокурора Одеської області по день звернення з даним позовом до суду Офісом Генерального прокурора так і не видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, що свідчить про триваюче порушення трудових прав, яке позивач продовжує зазнавати.
Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Прокуратури Одеської області на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі №420/6806/20 по день фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області (по день винесення судового рішення у цій справі), що станом на 15 травня 2021 року становить 20 771,55 грн (9 робочих днів).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позов задоволено частково:
- стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 28 квітня 2021 року у сумі 436 202,55 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;
- у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Також суд допустив негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 28 квітня 2021 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 45 005,03 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2020 року по 28 квітня 2021 року у відповідній сумі.
Також суд зазначив, що необхідною умовою для вирішення питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі №420/6806/20 є наявність факту виконання цього рішення суду. В цьому ж випадку, на час звернення позивача до суду з указаним позовом та станом на дату вирішення цієї адміністративної справи, доказів поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області з 28 липня 2020 року суду не надано.
Крім того, суд зазначив, що компетенцією щодо поновлення позивача на посаді наділений не відповідач, а Офіс Генерального прокурора, яким і було прийнято наказ від 27 липня 2020 року №192к про звільнення позивача з посади прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 28 липня 2020 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині щодо стягнення з Прокуратури Одеської області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 по день фактичного поновлення позивача на посаді прокурора Одеської області (по день винесення судового рішення у даній справі)
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року скасовано в частині позовних вимог про стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 по день фактичного поновлення позивача на посаді прокурора Одеської області, у задоволенні яких було відмовлено.
Прийнято в цій частині постанову про часткове задоволення вказаних позовних вимог:
- стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 за період з 29 квітня 2021 року по 21 липня 2021 року у сумі 126 937,25 грн;
- у решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідній сумі, враховуючи наявність судового рішення про поновлення позивача на посаді, яке набрало законної сили, про що обґрунтовано зазначено і судом першої інстанції.
Стосовно стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20, судом апеляційної інстанції вказано, що, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 540/654/19, положення статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та з огляду ту обставину, що початок відліку затримки виконання рішення про поновлення позивача необхідно вести з 29 квітня 2021 року, тобто наступного дня за днем винесення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 та по 21 липня 2021 року (загалом 55 днів), про що заявлялось позивачем в суді першої інстанції і вказаний суд прийняв таку дату як кінцеву, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про належність до стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року на суму 126 937,25 грн (2307,95 грн х 55 днів).
Водночас вимоги апеляційної скарги позивача щодо визначення кінцевої дати стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року дати прийняття судом апеляційної інстанції рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала безпідставною, оскільки період часу після 21 липня 2021 року не було заявлено в суді першої інстанції та вказаний суд фактично його не досліджував, в той час як сутність апеляційного перегляду складається саме в наданні оцінки перегляду судом першої інстанції заявлених позовних вимог, чого в цьому випадку в цій частині здійснено не було.
Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 280/2659/19, вважав безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на неналежність його як відповідача в контексті стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року.
Отже, на підставі встановлених під час судового розгляду обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду вiд 28 квітня 2021 року, які, на думку суду апеляційної інстанції, підлягають задоволенню, а в іншій частині судом було правильно надано правову оцінку спору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права - ст. ст. 2, 6, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильне застосування норм матеріального права - ст.ст. 117, 236 КЗпП України, статті 96 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 9, 39 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Закону України "Про оплату праці", просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржником зазначено, що, задовольняючи позовну заяву та стягуючи з Прокуратури Одеської області середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі № 420/6806/20, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 236 КЗпП України, без урахування висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/13736/15 від 10 жовтня 2019 року, Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30 січня 2018 року та у справі № 711/8446/16-ц від 13 березня 2019 року, відповідно до яких належним відповідачем у справах щодо стягнення середнього заробітку за статтею 236 КЗпП України є особа, яка уповноважена виконати рішення про поновлення на роботі.
Крім того, при визначенні розміру стягнутої суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення судом апеляційної інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо застосування положень статті 117 КЗпП України.
Водночас, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до виниклих правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 280/2659/19, оскільки у справі № 420/6806/20 за позовом ОСОБА_1 про поновлення на посаді остаточне рішення судом касаційної інстанції не прийнято.
Також судом апеляційної інстанції здійснено неправильний розрахунок належного до стягнення заробітку за час затримки виконання судового рішення, який визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів.
Проте, нарахована сума включає обов`язкові податки і збори, які підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні судового рішення, та, відповідно, відрахуванню із суми заробітку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
У касаційній скарзі наводиться аргумент про те, що Одеська обласна прокуратура не має виплачувати середній заробіток за час затримки виконання рішення, тому що обов`язок з поновлення на посаді належить прокуратурі вищого рівня, а суд в цій категорії справ зобов`язаний встановити вину відповідача, на якого покладається обов`язок з виплати заробітку.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, якими не спростовано законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, а тому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17, від 11 лютого 2021 року у справі № 814/197/15, від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, зазначає, що, не зважаючи на те, що призначення та звільнення з посади, яку займав позивач, відбувається за наказом Офісу Генерального прокурора, як прокуратури вищого рівня, обов`язок з виплати середнього заробітку не може бути покладений на Офіс Генерального прокурора, оскільки позивач ніколи не був працівником Офісу Генерального прокурора, відсутній у штатному розкладі Офісу Генерального прокурора, а отже, і видатки на виплату йому будь-яких бюджетних коштів у кошторис Офісу Генерального прокурора не закладені. Неучасть Одеської обласної прокуратури у справі № 420/6806/20 про поновлення позивача на посаді не звільняє її від обов`язку виплатити позивачу середній заробіток за результатами розгляду цієї справи № 420/8539/21.
Окрім того, позивач вважає, що в оскаржуваних рішеннях правильно встановлено, що касаційне оскарження рішень у справі про поновлення позивача на посаді не є перешкодою для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку в межах цієї справи, оскільки постанова суду апеляційної інстанції у справі № 420/6806/20 набрала законної сили з дати її прийняття відповідно до частини першої статті 325 КАС України, а отже, в цей же момент вважаються встановленими на підставі судового рішення той факт, що звільнення позивача було незаконним, позивач має бути поновленим на посаді і що середній заробіток не може бути стягнений з Офісу Генерального прокурора.
Позивачем також зазначено, що оскарження судового рішення в касаційній інстанції не впливає на набрання ним законної сили та, відповідно, на обов`язок з його виконання, окрім випадків, коли Верховний Суд своєю ухвалою зупиняє виконання оскаржуваного рішення. Крім того, обов`язок поновити позивача на посаді мав бути виконаний негайно в силу вимог закону, що повністю суперечить аргументу скаржника, що такий обов`язок має виконуватися після завершення касаційного оскарження рішень.
Однак, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що закон не передбачає наявності наказу про поновлення на посаді як умови для стягнення заробітку за час затримки у поновленні на посаді. Достатнім є встановлення факту початку періоду затримки, що підтверджує початок триваючого правопорушення з боку роботодавця та має на меті мотивувати роботодавця якнайшвидше припинити порушення прав. Указаний висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 540/654/19, від 10 січня 2020 року у справі № 540/954/19.
Оскільки Офіс Генерального прокурора не поновив позивача на посаді і за час апеляційного провадження у цій справі, то в оскаржуваній постанові розрахунок середнього заробітку проводився по день винесення рішення судом першої інстанції, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 жовтня 2020 року у справі № 810/855/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 360/4491/19.
Окрім того, позивач зазначає, що вина роботодавця у непоновленні на посаді не входить до предмету доказування у цій справі, а отже просить Верховний Суд врахувати актуальні позиції Верховного Суду з цього питання, викладені у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 280/2659/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17, від 29 липня 2021 року у справі № 823/501/17 та інших.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 420/8539/21 з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в попередньому судовому засіданні на 23 березня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, наказом Генерального прокурора України від 30 вересня 2019 року № 163к на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Одеської області з 01 жовтня 2019 року.
15 жовтня 2019 року позивачем подано на ім`я Генерального прокурора письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
За результатом проходження тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 87 балів. Також позивач успішно пройшов тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
З урахуванням графіку проведення співбесід прокурорів регіональних прокуратур, 20 липня 2020 року позивач взяв участь у співбесіді.
20 липня 2020 року Одинадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 11 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
На підставі зазначеного рішення Офісом Генерального прокурора прийнято наказ від 27 липня 2020 року № 192к про звільнення позивача з посади прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 28 липня 2020 року.
Уважаючи вказані рішення кадрової комісії та наказ Офісу Генерального прокурора протиправними, позивач звернувся з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 420/6806/20), в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської області ОСОБА_1 ;
визнати протиправними та скасувати наказ Генерального прокурора від 27 липня 2020 року № 192к;
поновити його на посаді прокурора Одеської області з 29 липня 2020 року;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 420/6806/20 визнано протиправним та скасовано рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської області ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 27 липня 2020 року № 192к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області з 28 липня 2020 року; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2020 року по день поновлення на посаді у загальному розмірі 129 245 грн. 20 коп.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 420/6806/20 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийнято у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Одеської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 27 липня 2020 року № 192к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області з 29 липня 2020 року.
Відмовлено в іншій частині позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд у вказаній справі зазначав, що, враховуючи, що позивачу заробітна плата нараховувалася та виплачувалася Прокуратурою Одеської області, вимога позивача до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є звернутою до неналежного відповідача.
Як зазначено позивачем, станом на дату його звернення до суду, рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №420/6806/20 щодо поновлення його на посаді не виконано, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до довідок Прокуратури Одеської області (№18-175 від 27 серпня 2020 року), Одеської обласної прокуратури (№21-157 від 04 червня 2021 року) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 за останні два місяці роботи перед звільненням складає 45005, 03 грн, середня заробітна плата складає 2307, 95 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 325 КАС України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
За правилами, встановленими статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.