ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 160/6155/20
адміністративне провадження № К/9901/7784/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/6155/20
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, - про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої суддівської винагороди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, прийняте в складі: головуючого судді Лозицької І.О., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - третя особа), з вимогами:
1.1 визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування і виплати судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 43 576 грн 39 коп;
1.2. зобов`язати ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено станом на 01 січня 2020 року з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу та щомісячної доплати в розмірі 20% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за травень 2020 року;
1.3. стягнути з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на користь судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в розмірі 43576 гривень 39 копійок з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за травень 2020 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому за травень 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не на підставі статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, до порушення його прав та гарантій.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 призначений на посаду судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на підставі Указу Президента України "Про призначення суддів" від 17.09.2019 №698/2019. Наказом голови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська "Про продовження здійснення правосуддя" від 18.09.2019 №120-К продовжено здійснення правосуддя ОСОБА_1 на посаді судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з 18.09.2019.
4. Наказом голови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська "Про встановлення суддям щомісячної доплати за вислугу років" від 02.01.2020 №1-К ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату у розмірі 20% від посадового окладу.
5. Позивачу за травень 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік": у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
6. Таким чином, сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, складає 43 576,39 грн.
7. Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у обмеженому розмірі, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 43 576 гривень 39 копійок. Зобов`язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено станом на 01.01.2020 з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу та щомісячної доплати в розмірі 20% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за травень 2020 року. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а отже, порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести виплату суддівської винагороди на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на його користь недоплаченої суддівської винагороди, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними та такими, що наразі не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. 05.03.2021 до Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року.
12. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
13. Як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: неправильне застосування судом норм матеріального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет України. При цьому, фінансування всіх судів в України відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік.
15. Скаржник наголошує, що внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності з 18.04.2020, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету та без застосування обмежень, установлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"), а тому відсутні підстави для висновку про неправомірність дій відповідача у спірних правовідносинах.
16. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Уханенку С.А.
17. Ухвалою Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
18. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
21. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон України №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
22. За приписами статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
23. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
24. Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
25. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 діє у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 (75 - згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" від 13.07.2021 №1629-IX) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
26. 18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX (далі - Закон №553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (у редакції, яка діяла до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020): "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя)".
27. Конституційний Суд України Рішенням від 28.08.2020 №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-IX зі змінами та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №553-IX (пункт 1 резолютивної частини Рішення).
28. Положення Закону №294-IX, у редакції Закону №553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
VI. Позиція Верховного Суду
29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.
30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).