ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа №821/1321/16
касаційне провадження № К/9901/41377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 (суддя Войтович І.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Шеметенко Л.П., Семенюк Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016:
№0001381422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2463015,70 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1604415,00 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями в розмірі 858600,70 грн;
№0001401422, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 218541,00 грн;
№0000311302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 126108,91 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 72062,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 54046,67 грн;
№0000331302, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн;
№0004291405 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 509,54 грн,
№0001571422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 771983,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 385991,50 грн.
рішення від 31.08.2016 №0000051302 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5667,51 грн;
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з СТОВ "Стрілець", ФГ "Родничок", ПП "Полісервіс", ПП "Центр Резерв", ТОВ "НКТрейд", ТОВ "Марин-Транс Сервіс", ФГ "Агропромінь", ПП "Троя-Гранд". Вважає, що Товариством правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 20.03.2017 позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 №0000311302 в частині збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 126108,91 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 72062,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 54046,67 грн; №0000331302 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн; №0004291405 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 509,54 грн; рішення Управління від 31.08.2015 №0000051302. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими взаємовідносинами з СТОВ "Стрілець", ФГ "Родничок", ПП "Полісервіс", ПП "Центр Резерв", ТОВ "НКТрейд", ТОВ "Марин-Транс Сервіс", ФГ "Агропромінь", ПП "Троя-Гранд", та правомірне відображення у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників в частині, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку в частині, та, відповідно правомірно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в частині.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 скасовував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями із СТОВ "Стрілець", ФГ "Родничок", ПП "Полісервіс", ПП "Центр Резерв", ТОВ "НКТрейд", ТОВ "Марин-Транс Сервіс", ФГ "Агропромінь", ПП "Троя-Гранд", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу. Також, суд дійшов висновку про правомірність відображення у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: відсутності доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей (соняшника) від контрагентів позивача, транспортних засобів у контрагентів Товариства, доказів придбання контрагентами позивача соняшника у інших суб`єктів господарювання. Відповідач доводить неправомірне відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, вважає, що такі дані не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку в частині, та, відповідно вважає, що контролюючим органом правомірно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.03.2023.
Відповідач подав до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду клопотання, в якому просить закрити провадження у даній справі, посилаючись на висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19, щодо предметної юрисдикції спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, зокрема, про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Зауважує, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника шляхом оскарження рішення податкового органу підлягають застосуванню положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві. Відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, щодо якого порушено справу про банкрутство, як майновий спір боржника, підлягають розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Відповідач, зазначає, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2018 відкрито провадження у справі №923/571/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн", відтак, з урахуванням приписів статей 238, 352 КАС України просить закрити провадження у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №905/2030/19, формуючи правовий висновок, посилалась на обставини справи, зокрема, встановлено, що спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням позивачем у червні 2020 року податкового повідомлення рішення від 14.02.2020. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду відносно позивача провадження у справі про банкрутство. Вирішення цього спору може залежати, серед іншого, від того, на підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорюване рішення податкового органу, оскільки відповідно до статті 41 КУзПБ на зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником зобов`язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов`язкових платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості, визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, у справі, що розглядається, спірні рішення прийнято податковим органом 31.08.2016 та 08.09.2016, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування 16.09.2016, при цьому відповідач у клопотанні зазначає, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2018. З вказаного слідує, що позовні вимоги заявлено за майже за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, відтак відсутні підстави вважати, що відповідач обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, посилається на релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду, як вбачається обставини справи є різними.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 02.08.2016 №79/21-22-14-01 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством положень:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 121225,00 грн, завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток): за 2015 рік на суму 746797,00 грн, за І квартал 2016 року на суму 408102,00 грн;
пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення", пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1604415,00 грн, у тому числі за червень 2014 року у розмірі 536,00 грн, листопад 2014 року - 21850,00 грн, за березень 2015 року - 366672,00 грн, за грудень 2015 року - 151206,00 грн, за січень 2016 року - 444749,00 грн, за березень 2016 року - 619402,00 грн; завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 771983,00 грн, у тому числі: за грудень 2014 року - 146 491,00 грн, за січень 2015 року - 625492,00 грн; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24) за березень 2016 року в сумі 218541,00 грн;
підпункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 563932,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.;
підпункту "г" підпункту 164.2.18, підпункту 164.2.19, пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 74771,71 грн (у тому числі у 2014 році на суму 27981,10 грн, у 2015 році на суму 45721,20 грн, у І кварталі 2016 року на суму 1069,41 грн);
пункту 51.1 статті 51 ПК України, в результаті чого підприємством не відображено даних про фактично проведені виплати фізичним особам у 2013 - 2016 роках у поданих за формою 1 ДФ розрахунках;
підпункту 1 пункту 2 статті 6 Розділу ІІ та підпункту 1 пункту 1 статті 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, в наслідок чого Товариством занижено зобов`язання по єдиному соціальному внеску на 11335,02 грн (у тому числі у 2014 році на 9732,20 грн, у 2015 році на 269,62 грн, у І кварталі 2016 року на 1333,20 грн;
підпункту "г" підпункту 164.2.18, підпункту 164.2.19 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого підприємством занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 2168,17 грн (у тому числі у 2015 році на суму 2077,27 грн, у 2016 році на суму 90,90 грн);
пункту 2.11 статті 2 Положення Національного банку України від 15.12.2004 №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", при проведенні готівкових розрахунків підзвітними особами не надано платіжних документів, що підтверджували б витрачання готівкових коштів на загальну суму 11439,54 грн;
підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України, а саме: посадові особи Товариства на запит ГУ ДФС у Херсонській області від 25.07.2016 №1382/21-22-14-01-17 не надали належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів (договорів, накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних та інших), які належать до предмета перевірки, по взаємовідносинам з СТОВ "Стрілець", ФГ "Родничок", ПП "Полісервіс", ПП "Центр Резерв", ТОВ "НКТрейд", ТОВ "Марин - Транс Сервіс", ФГ "Агропромінь", ПП "Троя - Гранд".
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016:
№0001381422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2463015,70 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1604415,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 858600,70 грн;
№0001401422, яким зменшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 218 541,00 грн;
№0000311302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 130850,49 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 74771,71 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 56078,78 грн;
№0000331302, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн;
№0004291405, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 11439,54 грн;
від 08.09.2016 №0001571422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 771983,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 385 991,50 грн;
рішення від 31.08.2016 №0000051302, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 667,51 грн.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2016 №0001381422, №0001401422 та від 08.09.2016 №0001571422, колегія суддів зазначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується наявними матеріалами у справі, що підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200, пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
В акті перевірки контролюючий орган зазначив про встановлення:
відсутності реальності вчинення господарських операцій позивача з ФГ "Родничок" у сумі 2241624,00 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 373604,00 грн, з ТОВ "Марин-транс Сервіс" у сумі 2022359,94 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 337059,99 грн, з ТОВ "НКТрейд" у сумі 3005295,98 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 500882,66 грн;
неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість задокументованого від ФГ "Родничок" по придбанню соняшника за період листопад 2014 року - квітень 2015 року у розмірі 1267279,00 грн;
завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, яке залишилось непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 563932,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
невірного визначення бази оподаткування та об`єкту оподаткування при здійсненні реалізації власно вироблених товарів (олії соняшникової нерафінованої та макухи соняшникової) на території України та на експорт (продаж нижче собівартості), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 92999,00 грн;
заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 22554,43 грн. при здійсненні реалізації у березні 2015 року автомобіля Renault Kangoo;
заниження податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 536,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.