ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1661/17
касаційне провадження № К/9901/4912/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом Будівельно-конструкторської фірми "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Будівельно-конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, позивач, платник) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017 форми "Р" №0003541401, форми "П" №0003521401, форми "В4" №0003531401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "БК "ОПТИМА", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задовольнив повністю: скасував податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017 форми "Р" №0003541401, форми "П" №0003521401, форми "В4" №0003531401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "БК "ОПТИМА", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб суб`єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини контрагент позивача не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, вимог статей 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав: відсутності документів на підтвердження транспортування придбаного позивачем товару; наявності негативної інформації відносно контрагента позивача та суб`єктів господарювання, з якими контрагент позивача мав взаємовідносини; порушення кримінального провадження від 16.03.2016 №32016210000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб суб`єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини контрагент позивача; відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень тощо.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Відповідачем 30.01.2023 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (ЄДРПОУ 35118626) на Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44069166).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.03.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.012017 у справі № 607/5818/16-к по кримінальному провадженню №32016210000000018, внесеному до ЄРДР 16.03.2016, та відповідно до наказу Управління від 06.02.2017 № 178 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинам з ТОВ "БК "ОПТИМА", за результатами якої складено акт від 20.02.2017 № 73/15-32-14-01/30259942 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством положень: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 408547,00 грн; пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на 65411,00 грн, а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду станом на 31.12.2015 на 16298,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки Управлінням прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017:
форми "Р" №0003541401, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 65411,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 32706,00 грн;
форми "П" №0003521401, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток підприємства в сумі 408547,00 грн;
форми "В4" за №0003531401, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 16298,00 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства грунтувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "БК "ОПТИМА", які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.