ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 185/10036/21
провадження № 51-183км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021041370000256 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 травня 2021 року приблизно
о 14:30, перебуваючи в стані наркотичного (канабіноїдного) сп`яніння, керуючи технічно-справним мотоциклом, допустив порушення Правил дорожнього руху та здійснив зіткнення керованого ним мотоцикла з велосипедом малолітної потерпілої у результаті чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги засудженого, вирок місцевого суду залишив без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, засуджений подав касаційну скаргу в якій просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та пом`якшити покарання на строк передбачений мінімальними межами санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 травня
2021 року приблизно о 14:30, перебуваючи в стані наркотичного (канабіноїдного) сп`яніння, керуючи технічно-справним мотоциклом, рухався по ґрунтовій дорозі у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області, обрав швидкість руху приблизно 80 кілометрів на годину, що перевищує максимально допустиму швидкість у населеному пункті - 50 км/год, тим самим порушив Правила дорожнього руху. Крім цього, маючи об`єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку та, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді зміни напрямку руху малолітнього велосипедиста, яка керувала дитячим велосипедом, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, чим допустив грубе порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення передньою частиною, керованого ним мотоцикла, з переднім колесом велосипеда малолітньої потерпілої. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення засудженим вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджений просить змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить пом`якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України на строк передбачений мінімальними межами санкції вказаної норми.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, правової кваліфікації дій та призначеного йому додаткового покарання, засуджений стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, наслідків скоєного, даних про його особу, обставин, які пом`якшують покарання, його постзлочинну поведінку, спрямовану на залагодження своєї провини, відсутність до нього з боку потерпілої сторони будь-яких претензій, думку зазначеної сторони кримінального провадження щодо визначення йому покарання, наявність на утриманні власної матері, що в сукупності давало судам підстави призначити йому покарання у мінімальних межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
засудженого не подавалися.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не повʼязане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше пʼяти років.