Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
місто Київ
справа № 464/2834/21
провадження № 61-8823св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне авіапідприємство "Львівські авіалінії",
третя особа - Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року, постановлене суддею Мичкою Б. Р., та постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 20 квітня 2021 року звернувся до суду з позовом до Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії" (далі - ДАП "Львівські авіалінії"), третя особа - Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії", у якому просив стягнути з ДАП "Львівські авіалінії" на його користь заборгованість за заробітною платою за період з 06 травня 2008 року до дня звільнення 17 лютого 2009 року та всіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору та державними гарантіями, встановленими законодавством, з врахуванням компенсації та коригування, у розмірі 2 645 779, 56 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював на посаді командира повітряного судна Ан-24 в ДАП "Львівські авіалінії". Рішенням від 20 грудня 2012 року у справі № 22ц-88/12 Апеляційний суд Львівської області стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" на його користь суму доплати до середнього заробітку у зв`язку з незаконним відстороненням від льотної роботи за період з 07 листопада 2007 року до 05 травня 2008 року. Рішенням від 18 січня 2013 року у справі № 1309/10133/12 Залізничний районний суд м. Львова змінив дату звільнення з 05 травня 2008 року на 17 лютого 2009 року. Проте, з 06 травня 2008 року до дня звільнення перерахунок відповідачем не здійснювався, хоч, на переконання позивача, доплата до заробітної плати мала бути здійснена до 17 лютого 2009 року включно.
ОСОБА_1 зазначав, що згідно з інформацією роботодавця та його пенсійною справою з веб-порталу Пенсійного фонду України роботодавець нарахував та виплатив заробітну плату і сплатив соціальні внески та податки виключно до травня 2008 року. За період з 06 травня 2008 року до 17 лютого 2009 року роботодавець не нарахував і не сплатив заробітну плату, пенсійні внески та податки, позбавив його страхового стажу за цей період, а також не провів індексацію, компенсацію, коригування заробітної плати, що вплинуло на нарахування розміру пенсії.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ДАП "Львівські авіалінії" заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, Сихівський районний суд м. Львова відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що трудові відносини між сторонами припинені 05 травня 2008 року, а за період до цієї дати, починаючи з 07 листопада 2007 року (день відсторонення від польотів), його право на отримання заробітної плати відновлено шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У період з 05 травня 2008 року до 17 лютого 2009 року позивач фактично не працював, адже не існує судового рішення про визнання цього періоду вимушеним прогулом. Зміна дати звільнення обумовлена виключно затримкою у видачі позивачу трудової книжки, за що на відповідача покладено відповідальність у виді стягнення середнього заробітку за цей період.
Отже, на переконання суду першої інстанції, відповідач правомірно не здійснював нарахування позивачу заробітної плати протягом цього часу, оскільки така виплачується за виконану роботу, яку ОСОБА_1 в спірний період не виконував. У протилежному випадку, наведена ситуація призвела б до подвійного отримання працівником коштів від підприємства як заробітної плати, так і середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, що поставило б у нерівне положення працюючих працівників.
З наведених підстав суд першої інстанції виснував, що у відповідача немає боргу за заробітною платою перед позивачем у визначеній ним сумі. Відтак не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про індексацію заробітної плати та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Суд апеляційної інстанції також зробив висновок про те, що трудові відносини з позивачем припинилися з 05 травня 2008 року, відновлені датою видачі трудової книжки 17 лютого 2009 року та саме з цієї дати позивач вважається звільненим з роботи, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку із врахуванням компенсації, індексації, оскільки позови з цього приводу розглядалися і задоволені судами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 09 вересня 2022 року із використанням системи "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, не передаючи справи на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), щодо порядку застосування частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України
(далі - КЗпП України);
- суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 18 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 06 березня 2023 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді командира повітряного судна Ан-24 2АЕ з 16 лютого 2005 року.
Наказом ДАП "Львівські авіалінії" від 05 травня 2008 року № 137/к ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням від 26 грудня 2011 року у справі № 22-ц-4046/11 Апеляційний суд Львівської області стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 05 травня 2008 року до 17 лютого 2009 року, в розмірі 22 119, 44 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000, 00 грн.
Рішенням від 18 січня 2013 року у справі № 1309/10133/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2013 року, Залізничний районний суд м. Львова зобов`язав ДАП "Львівські авіалінії" змінити дату звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 - з 05 травня 2008 року на 17 лютого 2009 року. Суд відмовив у задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості за заробітною платою у сумі 98 014, 26 грн, зобов`язання виконати пункти Галузевої угоди та колективного договору, стягнення 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що обов`язок відповідача виплатити середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 22 119, 44 грн виник 26 грудня 2011 року, а за період після цієї дати до ухвалення цього рішення поріг індексації не перевищив 101 %, тому підстав для індексації немає.
Відповідний запис на виконання згаданого судового рішення внесено відповідачем у трудову книжку позивача під номером 23.
Постановою державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ від 23 травня 2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1309/10133/12, виданого 26 березня 2013 року Залізничним районним судом м. Львова, про зобов`язання ДАП "Львівські авіалінії" внести зміни у трудову книжку щодо дати звільнення ОСОБА_1 з 05 травня 2008 року на 17 лютого 2009 року, закінчено.
Рішенням від 04 червня 2015 року у справі № 462/8526/14-ц Залізничний районний суд м. Львова стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з врахуванням індексації та компенсації за період з 05 травня 2008 року до 04 червня 2015 року в сумі 1 583 279, 32 грн та 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 22 119, 44 грн.
Також суди встановили, що рішенням від 20 грудня 2012 року
у справі № 2-34/11 Апеляційний суд Львівської області стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" на користь ОСОБА_1 доплату до середнього заробітку за період з 07 листопада 2007 року до 05 травня 2008 року в розмірі 13 250, 56 грн та на відшкодування моральної шкоди - суму в розмірі 5 000, 00 грн.
Рішенням від 04 квітня 2013 року у справі № 462/723/13-ц Залізничний районний суд м. Львова стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" накористь ОСОБА_1 35 506, 60 грн різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07 листопада 2007 року до 30 січня 2013 року у зв`язку з невиплатою заборгованості за заробітною платою в розмірі 13 250, 56 грн.
Рішенням від 04 червня 2015 року у справі № 462/2418/15-ц Залізничний районний суд м. Львова стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" накористь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07 листопада 2007 року до 04 червня 2015 року в розмірі 63 399, 85 грн та 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиплатою заборгованості за заробітною платою у розмірі 13 250, 56 грн.
Постановою від 25 лютого 2020 року у справі № 462/4598/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року, Львівський апеляційний суд стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку за період з 05 червня 2015 року до 31 грудня 2018 року в розмірі 115 251, 41 грн. Апеляційний суд врахував, що відповідач не виплатив позивачу доплату, що є частиною заробітної плати, в розмірі 13 250, 56 грн, згідно з рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2012 року, а також врахував період, за який компенсаційні виплати вже стягнуті судовим рішенням на користь позивача.
Рішенням від 02 серпня 2021 року у справі № 462/2666/21, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, Залізничний районний суд м. Львова стягнув з ДАП "Львівські авіалінії" накористь ОСОБА_1 компенсаційні виплати за період з 01 січня 2019 року до 01 червня 2021 року в розмірі 1 992, 88 грн. Суд врахував існуючу заборгованість за заробітною платою в розмірі 13 250, 56 грн та періоди, за які компенсаційні виплати вже стягнуті судовими рішеннями на користь позивача.
Також суди встановили, що ДАП "Львівські авіалінії" з 24 липня 2019 року перебуває в стані припинення та на час розгляду справи реорганізація підприємства шляхом його приєднання до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" не завершена.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Щодо існування заборгованості за заробітною платою
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача борг за заробітною платою за період з 06 травня 2008 року до 17 лютого 2009 року із врахуванням компенсації та коригування в розмірі 2 645 779, 56 грн.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що позивач протягом періоду з 05 травня 2008 року до 17 лютого 2009 року фактично не працював, а зміна дати звільнення обумовлена виключно затримкою у видачі трудової книжки, за що на відповідача покладено відповідальність у виді стягнення середнього заробітку за цей період. Отже, відповідач правомірно не проводив нарахування позивачу заробітної плати протягом цього часу, оскільки така виплачується за виконану роботу, яку ОСОБА_1 в спірний період не виконував.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що трудові відносини з позивачем припинилися з 05 травня 2008 року, відновлені датою видачі трудової книжки 17 лютого 2009 року, та саме з цієї дати позивач вважається звільненим з роботи, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку із врахуванням компенсації, індексації, оскільки позови з цього приводу розглядалися і задоволені судами.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).
Верховний Суд вважає зазначені доводи касаційної скарги обґрунтованими з таких підстав.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою потрібно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Водночас право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Згідно з частиною четвертою статті 235 КЗпП України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Тож вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого
1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.
В Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зроблено висновки про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. У разі визнання звільнення незаконним держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, оскільки є заробітною платою.
У справі, що переглядається, суди встановили, що рішенням від 18 січня 2013 року у справі № 1309/10133/12, яке набрало законної сили 18 березня 2013 року, Залізничний районний суд м. Львова зобов`язав ДАП "Львівські авіалінії" змінити дату звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 з 05 травня 2008 року на 17 лютого 2009 року .