Постанова
Іменем України
17 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/28119/21
провадження № 61-10923св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Буняк Валерій Сергійович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., у справі запозовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про стягнення збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач була вкладником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик"), сума розміщеного нею вкладу становить 199 000,00 грн, проценти, нараховані банком за користування грошовими коштами, становлять 530,70 грн.
У 2016 році щодо ПАТ "КБ "Хрещатик" розпочато процедуру ліквідації, в ході якої позивача не було включено до реєстру вкладників.
Вказані дії Фонду оскаржені позивачем до адміністративного суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 826/1954/17, яке набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 17 грудня 2020 року, визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок відповідача. Однак вказане рішення суду відповідачем виконано не було.
02 жовтня 2020 року ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідовано та виключено з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Унаслідок цих дій подальше відшкодування у рамках системи гарантування вкладів є неможливим, а тому позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства, в якому просила стягнути з відповідача на її користь кошти в розмірі 199 530,70 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 25 серпня 2022 року, провадження у цій справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивована тим, що спір, який виник щодо права ОСОБА_1 на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн, пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Буняк В. С.,звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направити справу до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Скаржник вказує, що у ційсправі визначено предметом позову виключно відшкодування збитків, тобто вимогу, яка стосується цивільно-правових відносин.
У силу положень статей 8, 55, 129 Конституції України та статті 13 ЦПК України суд не має права самостійно формулювати чи змінювати підстави й предмет позову, заявленого позивачем. Відповідно у суду не було підстав самостійно змінювати шляхом свавільного тлумачення зміст позовної заяви та підміняти вимоги, заявлені позивачем.
Суд першої інстанції мав лише встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між збитками (втратами) позивача та протиправною бездіяльністю відповідача. Причому протиправність бездіяльності відповідача вже встановлена адміністративними судами у справі № 826/1954/17 та є преюридиційним фактом у цій справі. Повторне звернення до адміністративних судів з того ж предмету та підстав є забороненим законом.
На час звернення до адміністративного суду у справі № 826/1954/17 обраний позивачем спосіб захисту був ефективним і єдино можливим.
Однак на дату звернення до суду із цим позовом ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідовано і, відповідно, правовідносини між позивачем і відповідачем, навіть гіпотетично, не можуть підпадати під дію Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач зазначає, що на дату звернення до суду із цим позовом, немає інших належних способів захисту, зокрема, в рамках КАС України, адже адміністративні суди не мають компетенції розглядати окремі позови про відшкодування збитків. Відповідно, закриття судом першої інстанції провадження у цій справі є по суті забороненою за статтею 55 Конституції України і статтею 4 ЦПК України відмовою позивачу в доступі до правосуддя.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 761/28119/21 з Шевченківського районного суду м. Києва.
У лютому 2023 року справа № 761/28119/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 була вкладником ПАТ "КБ "Хрещатик", сума розміщеного нею вкладу становить 199 000,00 грн, 530,70 грн - проценти, нараховані банком за користування грошовими коштами.
У 2016 році щодо ПАТ "КБ "Хрещатик" розпочато процедуру ліквідації, в ході якої позивача не було включено до реєстру вкладників. Вказані дії Фонду позивачем оскаржені до адміністративного суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі № 826/1954/17, яке набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 17 грудня 2020 року, визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок відповідача. Однак вказане рішення суду відповідачем виконано не було.
02 жовтня 2020 року ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідовано та виключено з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Верховний Суд керується тим, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом цього позову є відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.