Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
місто Київ
справа № 752/3339/22
провадження № 61-9319св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, постановлене суддею Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, ухвалену колегієюсуддів у складі Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив:
- усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_2 у користуванні автомобілем Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, зобов`язавши ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 цей автомобіль, дублікат ключів від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не чинити йому перешкод у користуванні зазначеним автомобілем;
- встановити такий порядок користування автомобілем Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 : після набрання рішенням суду законної сили передати автомобіль у користування ОСОБА_1, наступний місяць за попереднім - передати автомобіль у користування ОСОБА_2, в подальшому - користуватися автомобілем почергово, з передачею майна щомісяця.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням від 25 лютого 2021 року у справі № 752/15557/19 Голосіївський районний суд міста Києва в порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ним право власності на 1/2 частку автомобіля Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
У вересні 2021 року він звернувся до сервісного центру з метою реєстрації транспортного засобу, однак у зв`язку з неподанням оригіналу свідоцтва про реєстрацію та неможливістю пред`явити транспортний засіб для огляду перереєстрацію права власності не здійснив.
Позивач зазначав, що упродовж вересня 2021 року - січня 2022 року він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогами передати йому спірний транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію або прибути до сервісного центру для здійснення реєстрації його права власності на частку рухомого майна, проте відповідних дій відповідач для цього не вчинила.
ОСОБА_1 наголошував на тому, що відповідач тримає спірний автомобіль в гаражі свого батька у м. Прилуки, чим створює йому перешкоди у користуванні спільним майном та порушує його права як співвласника майна.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відзиви на позовну заяву та апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подавала.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, Голосіївський районний суд міста Києва залишив без задоволення позов ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що, звертаючись у липні 2019 року до суду з позовом про визнання права власності на частку у неподільній речі, якою є спірний транспортний засіб, позивач ОСОБА_1 повинен був передбачати правові наслідки здійснення такого режиму права власності, а також наслідки неможливості спільного з відповідачем користування спірним майном у майбутньому.
Також суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про встановлення саме судом порядку користування спірним транспортним засобом не ґрунтується на вимогах закону, оскільки буде неправомірним втручанням у права позивача та відповідача як власників майна на вільне володіння, розпорядження та користування цим майном.
Апеляційний суд зазначив, що оскільки одна зі сторін спору про поділ спільного майна подружжя, зокрема автомобіля,довірила його вирішення суду, то відповідний конфлікт було вичерпано внаслідок ухвалення судового рішення у справі № 752/15557/19 та подальшого його виконання.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 22 вересня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального правата порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 333/3048/16-ц (провадження № 61-3994св18), від 07 листопада 2019 року у справі № 570/1999/15-ц (провадження № 61-29371св18), відповідно до яких потрібно розмежовувати порядок поділу об`єкта права спільної власності з метою припинення такого її режиму, а також порядок встановлення користування спільним майном;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), де зазначено, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння рухомими речами важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння нерухомістю може бути підтверджене, зокрема фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надійшов.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 12 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 06 березня 2023 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року та постановою Верховного Суду від 27 січня 2022 року, ухваленими у цивільній справі № 752/15557/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання недійсними договору про поділ майна подружжя та договору купівлі-продажу автомобіля задоволено частково, зокрема в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля Infiniti FX 37, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Територіальний сервісний центр МВС № 8041 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві у листі від 15 вересня 2021 року № 31/26440, адресованому ОСОБА_1, роз`яснив порядок реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, зокрема, звернув його увагу на наявність у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів арешту (заборони) на відчуження, накладеного у виконавчому провадженні від 01 червня 2020 року № 61704616 на автомобіль Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, що виключає можливість перереєстрації та зняття з обліку цього транспортного засобу.
ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогами щодо передачі йому в користування автомобіля Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також пропонував ОСОБА_2 прибути до регіонального сервісного центру та надати для огляду транспортний засіб для здійснення перереєстрації.
У відповідь ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 набути у власність таке рухоме та нерухоме майно: автомобіль Infiniti FX 37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; та відмовитися від права власності на 1/2 частку гаражного боксу № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначену пропозицію ОСОБА_2 аргументувала тим, що це майно є неподільним, у зв`язку із чим у майбутньому можуть виникнути проблеми у спільному користуванні.
Право, застосоване судом
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).
Стаття 358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у здійсненні ним права користування рухомим
майном - спірним автомобілем, співвласником якого він є.
ОСОБА_2 відзивів на позов, апеляційну та касаційну скарги не подавала, доводів позивача щодо вчинення йому перешкод у користуванні автомобілем не спростувала.