Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 282/143/22
провадження № 61-9774св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний нотаріус Поліщук Андрій Ігорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кіндрась Сергій Володимирович, на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року у складі судді Носача В. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. М.,у справі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Поліщука Андрія Ігоровича про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кіндрась С. В., звернулася до суду із позовом до державного нотаріуса Поліщук А. І. про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 . До складу спадщини входить право на земельну частку (пай).
Позивач указувала, що 11 червня 2001 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Окрім того, вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою сільської ради.
Факт родинних відносин між нею та спадкодавцем встановлений рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року у справі № 748/749/21.
23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Любарської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай), розміром 3,23 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Поділля" (далі - КСП "Поділля") Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області.
Постановою завідувача Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області від 23 вересня 2021 року № 240/02-31 відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії.
Позивач стверджує, що оскільки вона є сестрою спадкодавця, то вправі ставити питання про спадкування за законом відповідно до приписів ЦК України 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини.
У зв`язку із викладеним просила скасувати постанову державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщука А. І. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2021 року та зобов`язати його видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), розміром 3,23 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Поділля" Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 20 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що при винесенні постанови про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 державний нотаріус Поліщук А. І. діяв відповідно до вимог законодавства, оскільки чинне на час відкриття спадщини законодавство не передбачало можливості виникнення права на спадкування за законом у двоюрідних братів, сестер спадкодавця.
Посилання позивача на відсутність у законі вказівки на ступінь споріднення братів, сестер спадкодавця не свідчить про обґрунтованість позовних вимог, оскільки застосоване законодавцем словосполучення "брати та сестри померлого" стосується саме рідних братів та сестер спадкодавця й не дає підстави стверджувати про можливість спадкування за законом двоюрідними братами та сестрами померлого.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатКіндрась С. В.,звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник вказує, що суди в оскаржуваних рішеннях зазначили, що Цивільний кодекс УРСР 1963 року не передбачав спадкування двоюрідними братами чи двоюрідними сестрами та за правом представлення, а тому ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2, однак судами не зазначено норму статті ЦК УРСР, яка чітко регламентує ступінь спорідненості "рідні, двоюрідні брати, сестри".
ОСОБА_1 зазначає, що вона як двоюрідна сестра своєчасно звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, після чого 11 червня 2001 року нотаріусом заведено спадкову справу № 144/2001 щодо майна ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є двоюрідними братом і сестрою. Відомості про наявність інших спадкоємців ОСОБА_2 у спадковій справі відсутні.
Вважає, що відсутність чіткої визначеності поняття "брат, сестра" в редакції статті 530 ЦК УРСР не дає можливості громадянам України реалізувати свої спадкові права, а тому підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у ситуації позивача ОСОБА_1 .
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 282/143/22 із Любарського районного суду Житомирської області.
У листопаді 2022 року справа № 282/143/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який за життя набув право на земельну частку (пай) у розмірі 3,23 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП "Поділля".
11 червня 2001 року ОСОБА_1 звернулася до Любарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року встановлений факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Любарської державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай), розміром 3,23 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП "Поділля" Бичівської сільської ради Любарського району Житомирської області.
Постановою завідувача Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області від 23 вересня 2021 року № 240/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
При цьому, державний нотаріус зазначив, що ОСОБА_1, будучи двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_2, не входить до кола спадкоємців, що зазначені у статтях 529, 530 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.