Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 725/4873/20
провадження № 61-228св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н. від 23 листопада 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 41 000 доларів США та 11 300 євро.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
01 лютого 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від нього в борг грошові кошти в сумі 50 000,00 дол. США та 11 300,00 Євро для потреб сім`ї, які зобов`язалась повернути до 01 вересня 2020 року.
3. Посилаючись на невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики, а також на правові наслідки договору, укладеного в інтересах сім`ї, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики від 01 лютого
2020 року в сумі 41 000,00 дол. США та 11 300,00 Євро.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 вересня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
5. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 лютого 2020 року у розмірі 41 000,00 дол. США та 11 300,00 Євро. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки договір позики від 01 лютого 2020 року укладений з метою отримання грошових коштів на потреби та в інтересах сім`ї, у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо повернення грошових коштів за таким договором. Факт невиконання відповідачкою грошових зобов`язань суд вважав підтвердженим належними доказами, зокрема наявністю у позивача оригіналу розписки.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність у відповідачів солідарного обов`язку з повернення грошових коштівза договором позики від 01 лютого 2020 року, з огляду на відсутність достатніх доказів, які б могли свідчити про використання отриманих ОСОБА_2 у позику грошових коштів для задоволення потреб сім`ї, а саме для придбання автомобіля, який було набуто у 2018 році, чи іншого майна. Договір позики не містить посилання на мету отримання грошових коштів та їх цільове використання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 19 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року і залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці
від 28 вересня 2021 року.
10. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у
постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 30 червня 2020 рокуу справі № 638/18231/15-ц та у постановах Верховного Суду
від 15 квітня 2019 рокуу справі № 308/4387/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 524/8813/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 372/3173/15-ц
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що договір позики від 01 лютого 2020 року був укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а тому з огляду на перебування відповідачів у шлюбі з 1983 року та презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність у відповідачів солідарного обов`язку з повернення грошових коштів за указаним договором.
12. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зосереджує увагу на наявності між сторонами дружніх та довірливих відносин, а також повернення попередніх позик у визначені сторонами строки. Зі слів ОСОБА_6 відомо, що кошти вона брала у позику з метою виплати заборгованості за придбаний для сім`ї автомобіль, а також відкриття власної сімейної справи. Вважає, що поведінка ОСОБА_3 є недобросовісною, оскільки він знав про отримані його дружиною у позику кошти, не заперечував цільове призначення такої позики, більш того, зазначав про те, що вона буде повернута. Крім того, ОСОБА_3 ініціював інший судовий спір про поділ майна подружжя, де стверджує, що придбаний ним у 2018 році автомобіль є спільним сумісним майном подружжя.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 725/4873/20, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
15. 21 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу
17. 12 лютого 2023 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.
18. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у нього солідарного обов`язку щодо повернення отриманих ОСОБА_2 у позику грошових коштів. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що отримані кошти за таким договором були використані в інтересах сім`ї. Додатково зосереджує увагу на тому, що він не був обізнаний про отримання його дружиною позики у позивача, не надавав згоду на укладення такого правочину, який виходить за межі дрібного побутового, та не підписував відповідну розписку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. 01 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від
ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 50 000,00 дол. США та
11 300,00 Євро для потреб сім`ї та зобов`язалась повернути ці кошти
до 01 вересня 2020 року.
20. Станом на 27 жовтня 2020 року кошти за договором позики від 01 лютого 2020 року не були повернуті.
21. Згідно з копією актового запису про укладення шлюбу № 11 від 01 серпня 1983 року, складеного Косівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківській області, ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
22. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
23. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
24. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
25. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
26. Зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).
27. Згідно зі статтею 1046 ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.