Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 520/13963/17
провадження № 61-10042св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков Максим Миколайович, на постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на дитину; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на дитину,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів із цивільною справою, яка перебувала на розгляді в цьому ж суді, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог за обома позовами ОСОБА_1 зазначив, що 18 квітня 2015 року між сторонами укладений шлюб, який заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 . Донька проживає із ним, дитині забезпечені належні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, ним для найкращого забезпечення догляду за маленькою донькою найнято няню, він на відміну від відповідача може забезпечити розвиток дитини в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Він разом із донькою проживає в орендованому будинку, в якому є всі необхідні умови для проживання дитини та догляду за нею, крім того, як зазначив позивач, у його батьків у власності є також будинок, у якому знаходяться усі необхідні для нормального розвитку та виховання внучки речі. При цьому зазначав, що відповідач не може забезпечити відповідне середовище для доньки, вона не працює та не має стабільного доходу, не зацікавлена належним чином у вихованні доньки, її розвитку та піклування про неї. Він не має жодних намірів перешкоджати участі матері у вихованні дитини та більше того, він наголосив на тому, що вважає участь відповідача у піклуванні за донькою необхідною та визначальною.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2017 року за клопотанням представника позивача до участі у справі як третіх осіб залучено Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Службу у справах дітей Одеської міської ради.
Під час розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_6 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення банківських прав залишено без розгляду.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом із ним; стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом із тим, у листопаді 2017 року ОСОБА_7 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення аліментів, визначення місця проживання малолітньої дитини, відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем її проживання.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 08 серпня 2017 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8, проте згідно із свідоцтвом про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2018 року об`єднано в одне провадження зазначені цивільні справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_11 зазначила, що сторони не проживають спільно з квітня 2017 року, донька постійно проживала з нею, перебувала на її утриманні та вихованні, умови проживання її та дитини (де вони разом проживали) відповідають вимогам, необхідним для виховання та розвитку дитини. 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 взяв доньку на чергову прогулянку, проте назад її не повернув. Також зазначає, що вона має постійний дохід для забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому ОСОБА_1 не приділяє належної уваги вихованню дитини, не турбується про неї, своєю аморальною поведінкою створює загрозу для життя та здоров`я дитини.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_11, із урахуванням уточнення позовних вимог, просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 разом із нею, відібрати дитину від відповідача - батька дитини та повернути її матері ОСОБА_12 ; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 13 липня 2018 року (з урахуванням ухвал від 25 липня та від 16 серпня 2018 року про виправлення описок у цьому рішенні) позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, визначення місця проживання дитини задовольнив частково.
Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із батьком ОСОБА_1 . Стягнув з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 аліменти у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішив питання розподілу судових витрат.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_11 відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує, та беручи до уваги, що протилежного відповідачем не доведено, діючи в інтересах малолітньої дитини, суд вирішив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, у зв`язку з чим відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 у цій частині. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_3 та її представник не надали доказів, які б підтвердили, що батько дитини не виявляв щодо неї батьківського піклування; ухилявся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводився б із дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдався би до будь-яких видів експлуатації дитини, примусив би її до жебракування та бродяжництва, у зв`язку з чим вирішив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про відібрання дитини від батька. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 аліменти на дитину у розмірі 3 000,00 грн щомісячно з тих підстав, що місце проживання дитини визначено разом із батьком, а ОСОБА_11 має можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 у зазначеній частині, суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційний суд Одеської області постановою від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінив в частині його мотивування.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, перш за все, необхідно звертати увагу на специфіку правовідносин, які виникли між сторонами та категорію справи, що розглядається. У цьому випадку при вирішенні спору в основу покладаються два фактори: врахування інтересів дитини та рівність батьків при визначенні місця проживання дитини. При цьому будь-яких пріоритетів, виключень, спеціальних умов тощо жодному з батьків не надається. У тому випадку, якщо спір щодо визначення місця проживання дитини вирішується судом, враховуються всі особливості щодо процесу вирішення такого спору, включаючи всі принципи судочинства, закріплені діючим законодавством, у тому числі змагальність. Тобто, кожна із сторін повинна належним чином довести всі обставини, на які вона посилається, надати відповідні докази, застосувати всі передбачені законом можливості щодо доведення належності та переконливості відповідних доказів, своєї позиції та, власне, позовних вимог, адже законодавець чітко встановив рівність сторін у судовому процесі. Окремо апеляційний суд звертав увагу на те, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції надана виписка з історії хвороби ОСОБА_6, у якій поряд із діагностуванням хвороб зазначені рекомендації лікарів, серед яких, зокрема, покращення клімату в родині. Апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що інтереси дитини повинні бути пріоритетом у будь-якому випадку для обох батьків, тобто батьки повинні всебічно піклуватися, захищати, забезпечувати свою дитину, дбати про її належні умови, що включає в себе створення для дитини спокійних, комфортних, безпечних умов існування та життєдіяльності. Дбайливе та пріоритетне відношення до інтересів дитини обох із батьків має само по собі виключати виникнення подібного роду спорів. При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд взяв до уваги висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради "Про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком".
Верховний Суд постановою від 24 квітня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_13 задовольнив частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, виходили з того, що на час розгляду справи дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує,у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 у цій частині. Однак суди не в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для визначення найкращих інтересів дітей, не встановили поведінку кожного з батьків по відношенню до дитини, не взяли до уваги, що ОСОБА_6 із моменту свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до жовтня 2017 року проживала разом із матір`ю, що не заперечується сторонами у справі, відвідувала різного роду дитячі розвиваючі гуртки, проходила відповідні обстеження у лікарів та відповідно до свого віку отримувала щеплення, натомість, судами не встановлено, чи відвідує дитина дитячий садок чи інші розвиваючі гуртки за місцем її проживання разом із батьком у м. Одесі, в якій лікарні м. Одеси дитина перебуває на обліку та чи звертався батько протягом часу, коли дитина проживає із ним, до лікарів щодо стану здоров`я дитини, чи отримувала дитина щеплення. Також не встановили, хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини, не встановили, проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, не надали оцінку доводам ОСОБА_3 про те, що під час проживання дитини разом із нею вона самостійно займалася її вихованням та розвитком, разом із дитиною відвідувала розвиваючі гуртки, проте на час проживання дитини з її батьком вихованням дитини займається чужа людина, яка на підставі відповідного договору, укладеного з ОСОБА_1, є нянею, особу якої суди належним чином не перевірили, а також не встановили, які відносини у дитини з кожним із батьків та чи є у неї прихильність до одного з них та з урахування цих обставин не вирішили питання призначення альтернативного висновку органу опіки та піклування на предмет визначення місця проживання дитини з урахуванням її якнайкращих інтересів. Також судами не перевірено та не надано оцінку, як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:
- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожної суботи з 14:00 до 18:00 год. у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури м. Одеси;
- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків "Viber", "WhatsApp", "Теlegram" та/або програм "Zооm", "Skyре".
В обґрунтування заяви зазначала, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває справа № 520/13963/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Неповнілітня дитина з моменту розлучення батьків до жовтня 2017 року проживала з матір`ю, однак у жовтні 2017 року батько умисно та насильно забрав дитину у матері, вивіз її у невідомому напрямку та перешкоджає матері у будь-якому зв`язку з дитиною. Забороняє побачення, не повідомляє її місцезнаходження, не дає поговорити з дитиною.
На письмові звернення батько не реагує та продовжує обмежувати матір у праві на виховання дитини, що суперечить в першу чергу інтересам дитини, позбавляючи її повністю спілкування з рідною матір`ю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову
Київського районний суд м. Одеси ухвалою від 05 квітня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа розглядається майже з жовтня 2017 року, нормальне спілкування матері з дитиною було припинено, поновлення її контакту вимагає від усіх учасників справи та процесу максимально виважених дій з урахуванням психічного розвитку дитини та всіх на цей час наявних обставин. Крім того, суд зауважив, що в разі наявності спору щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, такі вимоги повинні бути окремим предметом розгляду та розглядатися як позовні, з урахуванням висновків компетентних органів та спеціалістів.
Одеський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року скасував.
Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків "Viber", "WhatsApp", "Теlegram" та/або програм "Zооm", "Skyре".
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовив.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_3 та зобов`язуючи ОСОБА_1 забезпечувати щодня у будні дні з 19.00 год. мінімум 30 хв. контакт ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Тому суд дійшов висновку, що у цьому випадку спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, врахувавши правову природу спору та тривалість розгляду справи судом першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_6 кожної суботи з 14:00 до 18:00 год. у парках, скверах, розважальних закладах, спортивних майданчиках та інших об`єктах дитячої інфраструктури м. Одеси, апеляційний суд виходив із того, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки заздалегідь не зможе бути виконана по об`єктивним обставинам, а саме у зв`язку з тим, що під час воєнного стану ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 виїхав за межі України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 жовтня 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що судове рішення апеляційної інстанції суперечить висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 та у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 490/1087/21, від 09 червня 2021 року в справі № 755/5133/20, від 04 квітня 2018 року в справі № 344/16653/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при винесенні оскаржуваної постанови не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання позивачем контактам дитини з матір`ю, чи не заперечує проти таких зустрічей дитина, а також не дослідив висновки судової психологічної експертизи. Відповідач не з`ясувала місце проживання чи перебування дитини та її розпорядок дня, зайнятість батька, чи має він можливість забезпечити у відповідний час для відповідача можливість спілкування із донькою.
Задоволення заяви відповідача про вжиття заходів забезпечення позову щодо її спілкування з дитиною після спливу 5-ти років без проведення відповідної підготовки доньки та у супроводі відповідного спеціаліста призведе до травми дитини та порушення її прав та інтересів.
Також зазначає, що оскаржувана постанова порушує право на повагу до приватного і сімейного життя. У цьому випадку йдеться про малолітню дитину, яка потребує особливого підходу, психоемоційної підтримки та створення відчуття безпеки у будь-якій ситуації, а тим більше, що мати протягом 5 років не проявляла інтересу до побачення з дитиною та не заявляла будь-якої заяви про забезпечення побачень із нею.
На час подання заяви про забезпечення позову відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо участі матері у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а до суду відповідач із такими вимогами не зверталася. Такий висновок не був наданий і під час подання апеляційної скарги, щодо розв`язання спору, який має значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити відповідач.
Відповідачем не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих представником відповідача заходів забезпечення позову може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову.
Крім того, позивач вказує на те, що він разом із дитиною з часу повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України перебуває за межами України. Тому встановлений порядок участі матері у спілкуванні з донькою виконати неможливо.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Одеси.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5, батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_4 .
Донька сторін після народження проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
13 травня 2017 року ОСОБА_14 уклала договір оренди квартири АДРЕСА_2, в яку й переїхала разом із донькою.
16 травня 2017 року ОСОБА_14 через свого представника ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_1 про зміну місця проживання разом із донькою.
08 серпня 2017 року ОСОБА_14 уклала шлюб із ОСОБА_16, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_17 . Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 08 листопада 2017 року ОСОБА_9 змінила ім`я на ОСОБА_3 .
Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_16 . ОСОБА_3 разом із чоловіком та малолітньою дитиною ОСОБА_6 стали мешкати за адресою: АДРЕСА_3, без реєстрації, що підтверджується довідкою ТОВ "Компанія управління житлової експлуатації "Новосервіс" від 15 листопада 2017 року № 530.
До жовтня 2017 року малолітня дитина проживала разом із матір`ю, а потім батько дитини ОСОБА_1 забрав дитину до себе за місцем свого проживання у м. Одесі та 01 листопада 2017 року уклав із ОСОБА_18 договір про надання послуг догляду за дитиною.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 23 листопада 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
09 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з заявою про встановлення місцезнаходження її малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 березня 2018 року підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки від 21 листопада 2017 року № 553/11, виданої ТОВ "Карат", ОСОБА_1 з 03 листопада 2008 року працює на посаді начальника юридичного відділу, форма працевлаштування - основна.
Відповідно до характеристики, наданої за основним місцем роботи ТОВ "Карат", ОСОБА_1 за час роботи на займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони.
Згідно з довідками про доходи, виданими ТОВ "Карат", загальна сума доходу ОСОБА_1 за період із листопада 2016 року до жовтня 2017 року складає 88 224,44 грн, за період із травня 2017 року до жовтня 2017 року - 47 444,44 грн, при цьому за період із 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року отримав дивіденди у розмірі 565 371,13 грн.
Відповідно до характеристики, виданої ст. лейтенантом поліції ДОП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, має вищу освіту, неодружений, працевлаштований, раніше не судимий, мешкає спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_4, за час проживання зарекомендував себе з позитивного боку, за час проживання за цією адресою заяв і скарг від родичів та сусідів за фактами конфліктів не надходило, не підтримує зв`язків з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя.