Постанова
Іменем України
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 344/13848/21
провадження № 61-623св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року у складі судді Шамотайла О. В., додаткові рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року у складі судді Шамотайла О. В., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Баркова В. М., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ППОС АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просив визнати його звільнення з роботи незаконним та поновити на посаді, зобов`язати відповідача скасувати наказ про звільнення та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 25 вересня 2006 року працював у Івано-Франківській філії АТ КБ "ПриватБанк".
Наказом відповідача від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п позивача звільнено з посади заступника директора філії - керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківській філії АТ КБ "ПриватБанк" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
Вказане звільнення ОСОБА_2 вважає незаконним, здійсненим з порушенням норм КЗпП України. Зокрема, неправомірність дій позивача зумовлено тим, що йому не запропоновано іншу роботу одночасно з попередженням про звільнення та до моменту звільнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано наказ від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи та поновлено його на посаді заступника директора філії-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року до 05 жовтня 2022 року у розмірі 645 333,48 грн.
Рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України 1 816,00 грн судового збору.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки ним не були запропоновані позивачу всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що посилання відповідача на інтернет ресурс та зазначення, що позивач може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за посиланням: https://privatbank.ua/work, не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачені статтею 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць, що становить 47 802,48 грн допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді заступника директора філії-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ "ПриватБанк" допущено до негайного виконання.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 908,00 грн, понесених витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та з додатковими рішеннями Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат, АТ КБ "Приватбанк" оскаржило їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року та додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10 січня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк"засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення у зазначеній частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 08 лютого 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Валько Б. І. просить суд у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" відмовити, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
31 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював в АТ КБ "ПриватБанк" з 25 вересня 2006 року до 30 липня 2021 року на різних посадах. З 11 січня 2021 року ОСОБА_2 займав посаду заступника директора філії - керівника напрямку з юридичної роботи Західного макрорегіонального управління.
Наказом відповідача від 30 квітня 2021 року № Е.17.U.0.0/4-6802287 згідно з рішення Наглядової ради від 25 березня 2021 року впроваджено зміни в організацію виробництва і праці та в штатному розкладі банку. Зокрема, згідно положень даного наказу передбачено ліквідацію напрямку Credit Collection, де працював позивач.
Позивача 21 травня 2021 року було попереджено про скорочення посади та можливе наступне вивільнення з використанням системи електронного документообігу "ПриватДок". Отримання даного персонального попередження від 21 травня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-6882454 засвідчене позивачем кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 24 травня 2021 року, час 10:02:03.
Зі змісту повідомлення "Про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників" від 21 травня 2021 року вбачається, що відповідачем запропоновано розглянути список вакантних посад станом на 17 травня 2021 року, який передбачений у додатку, а також випливає, що позивачу доведено до відома про те, що із переліком вакантних посад можна ознайомитися за посиланням: privatbank.ua/work.
Наказом від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора РП-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ "ПриватБанк" згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами такого звільнення відповідачем визначено наказ від 30 квітня 2021 року № Е.17.U.0.0/4-6802287, персональне попередження про зміни в організації виробництва і повторне персональне попередження про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників від 16 липня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-7062372. Згаданим наказом визначено останнім робочим днем позивача - 30 липня 2021 року та доручено Управлінню розрахунків з персоналом здійснити виплату належних працівникові сум та видати належним чином оформлену трудову книжку.
Цього ж дня 29 липня 2021 року наказ про звільнення направлено позивачу в електронній формі для ознайомлення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, а додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2022 року - лише в частині розподілу судових витрат, вказані судові рішення в іншій частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, касаційному перегляду не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.