Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 752/22483/20
провадження № 61-7548св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашко Ігор Ростиславович, Державне підприємство "УДВП ІЗОТОП",
третя особа - виконувач обов`язків директора Державного підприємства "УДВП ІЗОТОП" Пасєка Олександр Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року у складі судді Колдіної О. О.та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки), міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашка І. Р., Державного підприємства "УДВП ІЗОТОП" (далі - ДП "УДВП ІЗОТОП"), третя особа - виконувач обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" Пасєка О. В., про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до наказу Мінекономіки з особового складу від 15 жовтня 2019 року № 8-п його призначено виконувачем обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" з 18 жовтня 2019 року - до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку, із посадовим окладом розмірі 29 369,20 грн. Контракт із ним не укладався.
Згідно з наказом ДП "УДВП ІЗОТОП" від 18 жовтня 2019 року № 71-к позивач приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 18 жовтня 2019 року.
12 жовтня 2020 року наказом Мінекономіки № 186-п позивача як виконувача обов`язків ДП "УДВП ІЗОТОП" звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Того ж дня наказом Мінекономіки № 187-п призначено Пасєку О. В. виконувачем обов`язків директора ДП "УДВ ІЗОТОП" з 13 жовтня 2020 року - до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
Вказував на те, що оскільки Пасєка О. В. не був призначений директором підприємства у визначений законом спосіб, тобто відповідно до процедури шляхом проведення конкурсного відбору, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777, то підстави для звільнення позивача не настали.
Також позивач зазначав, що наказ Мінекономіки від 12 жовтня 2020 року № 186-п прийнятий неуповноваженим суб`єктом, оскільки відповідно до Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, віднесено до повноважень державного секретаря, а не Міністра.
Тому позивач просив суд визнати наказ з особового складу Мінекономіки від 12 жовтня 2020 року № 186-п про своє звільнення незаконним, скасувати його та поновити його на посаді, яку він раніше обіймав.
Також, вважаючи підтвердженим факт незаконності свого звільнення, позивач просив суд на підставі положень статті 235 КЗпП України стягнути з Мінекономіки на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2020 року до дня прийняття рішення судом.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашка І. Р. відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 грн, посилаючись на те, що підписання незаконного наказу про звільнення завдало позивачу моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків та престижу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Мінекономіки з особового складу від 12 жовтня 2020 року № 186-п про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним наказу Мінекономіки про звільнення позивача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на момент звільнення позивача із займаної посади така подія, як призначення директора ДП "УДВП ІЗОТОП" у встановленому законодавством порядку не настала, то у Мінекономіки не було підстав для припинення трудових відносин з позивачем 12 жовтня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу Мінекономіки про звільнення позивача, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посада виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" відсутня, наявний переможець конкурсного відбору на посаду керівника ДП "УДВП ІЗОТОП", що зумовлює неможливість поновлення позивача на посаді виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ ДП "УДВП ІЗОТОП" про звільнення позивача підписано уповноваженою особою, оскільки відповідно до статті 8 Закону України " Про центральні органи виконавчої влади" міністр, який очолює Міністерство, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, заявляючи вимоги про відшкодування йому моральної шкоди в порядку статті 237-1 КЗпП України, не довів, що прийняттям наказу про його звільнення йому була завдана така шкода, що підписання міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наказу про звільнення з посади виконувача обов`язків дійсно вплинуло на життєві зв`язки позивача та престиж. Крім того, позивач не обґрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір такої шкоди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому, що наказом Мінекономіки від 12 жовтня 2020 року № 187-п Пасєку О. В. було призначено на посаду виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП", тобто призначення у встановленому законом порядку керівника вказаного підприємства не відбулось, а тому строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність його звільнення;
- не врахували доводів позивача про те, що копія наказу про звільнення не була йому надана роботодавцем у день звільнення;
- не звернули увагу на те, що на особу, яка є виконувачем обов`язків, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення;
- проігнорували те, що після незаконного звільнення позивача із посади виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" лише через більш як три місяці було проведено конкурс на заміщення вакантної посади директора. Тобто подія, яка мала настати, а саме: призначення керівника ДП "УДВП ІЗОТОП" у встановленому законом порядку, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, настала лише 21 січня і саме до цієї дати позивач мав перебувати на посаді виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП";
- безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки встановили факт того, що оскаржуваний наказ Мінекономіки є незаконним;
- не надали належної оцінки тому, що раптове, без попередження, звільнення позивача призвело до його моральних страждань, витрати нормальних життєвих зв`язків та його престижу, що має бути компенсовано шляхом стягнення відшкодування моральної шкоди із міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашка І. Р. як особи, яка підписала оскаржуваний наказ;
- не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27 січня 2019 року у справі № 686/2113/19, від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 та постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.
У листопаді 2022 року від Міністерства економіки України до Верховного Суду електронною поштою надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також у листопаді 2022 року від ДП "УДВП ІЗОТОП" до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Межі касаційного перегляду
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року не було предметом перегляду апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу Мінекономіки від 12 жовтня 2020 року № 186-п про звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, то таке судове рішення в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Отже, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року переглядаються Верховним Судом лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Мінекономіки від 12 жовтня 2020 року № 186-п про його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків. Зокрема, запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити та обґрунтувати підстави касаційного оскарження.
У строк, визначений в ухвалі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, а саме клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та нову редакцію касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року. Продовжено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження.
У жовтні 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшла нова редакція касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 752/22483/20 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали справи № 752/22483/20; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 752/22483/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Мінекономіки з особового складу від 15 жовтня 2019 року № 8-п призначено ОСОБА_1 виконувачем обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" з 18 жовтня 2019 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку та встановлено посадовий оклад у розмірі 29 369,20 грн.
Згідно з наказом ДП "УДВП ІЗОТОП" від 18 жовтня 2019 року № 71-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 18 жовтня 2019 року.
Наказом Мінекономіки з особового складу від 12 жовтня 2020 року № 186-п виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України із 12 жовтня 2020 року.
Наказом Мінекономіки з особового складу від 12 жовтня 2020 року № 187-п Пасєку О. В. призначено новим виконувачем обов`язків директора ДП "УДВ ІЗОТОП" з 13 жовтня 2020 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
Наказом Мінекономіки від 10 грудня 2020 року № 2591 "Про оголошення конкурсного відбору керівника державного підприємства "УДВП ІЗОТОП". На виконання вимог Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2007 року, 11 жовтня 2020 року на вебсайті Мінекономіки було опубліковано оголошення щодо конкурсного відбору на посади керівників державних підприємств, які належить до сфери управління Мінекономіки, зокрема на посаду керівника ДП "УДВП ІЗОТОП".
21 січня 2021 року комісія визначила Пасєку О. В. переможцем конкурсного відбору на посаду керівника ДП "УДВП ІЗОТОП".
25 січня 2021 року на вебсайті Мінекономіки опубліковане оголошення щодо конкурсного відбору керівника ДП "УДВП ІЗОТОП", відповідно до якого за результатами розгляду документів, конкурсних пропозицій та співбесіди переможцем конкурсного відбору на посаду керівника ДП "УДВП ІЗОТОП" оголошено Пасєку О. В .
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ДП "УДВП ІЗОТОП" від 23 жовтня 2020 року № 34, заробітна ОСОБА_1 на посаді виконувача обов`язків директора за період з січня по жовтень 2020 року склала 474 639,41 грн.
Також судами встановлено, що згідно з підпунктом 1.1 Статуту ДП "УДВП ІЗОТОП", затвердженого наказом Мінекономіки від 30 жовтня 2018 року № 1588, ДП "УДВП ІЗОТОП" засноване на державній власності, належить до сфери управління Мінекономіки та є державним комерційним підприємством.
Відповідно до пункту 7.2 Статуту ДП "УДВП ІЗОТОП", уповноважений орган управління реалізує свої права через директора, який підзвітний уповноваженому органу управління.
Згідно з пунктом 7.3 Статуту ДП "УДВП ІЗОТОП", управління підприємством здійснюється директором, який призначається Уповноваженим органом управління шляхом укладання контракту, в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади та інші умови найму за погодженням сторін.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що наказ про його звільнення є незаконним та підлягає скасуванню. Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашко І. Р. перевищив свої повноваження шляхом підписання наказу від 12 жовтня 2020 року № 186-п. Відсутні підстави для прийняття наказу про звільнення, оскільки на момент звільнення позивача призначення директора у визначеному законом порядку не відбулося.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Мінекономіки про звільнення, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що посада виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" відсутня, оскільки наявний переможець конкурсного відбору на посаду керівника ДП "УДВП ІЗОТОП", що зумовлює неможливість поновлення позивача на посаді виконувача обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд не погоджується з цими висновками судів з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
В законі передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.
Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
На особу, яка є виконувачем обов`язків, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі можливість захисту від незаконного звільнення (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року № 654/941/17).
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що наказом Мінекономіки з особового складу від 15 жовтня 2019 року № 8-п ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків директора ДП "УДВП ІЗОТОП" з 18 жовтня 2019 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку. Згідно з наказом ДП "УДВП ІЗОТОП" від 18 жовтня 2019 року № 71-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 18 жовтня 2019 року.
Тобто при укладенні трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії цього договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення керівника ДП "УДВП ІЗОТОП" в установленому законодавством порядку.
Порядок призначення керівників державних підприємств регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2007 року № 777, якою затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.
Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією рішення про необхідність проведення такого відбору.
В силу положень пункту 2 Порядку підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України (далі - суб`єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору.