ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3014/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Зуєв В. А., Краснов Є. В.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Гриців В. М., Малех І. Б.)
у справі № 914/3014/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна"
до Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд",
про визнання договору оренди землі поновленим (продовженим),
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Поліщук Р. А., відповідача - Коржевич У. Ф.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна" (далі - позивач, ТОВ "Голуба Лагуна") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач, Львівська міськрада), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просило визнати поновленим (продовженим) на 10 років договір оренди землі від 14.12.2007, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 14.03.2008 за № 04:08:438:00014 кн. 04-1, укладений між відповідачем та позивачем щодо земельної ділянки площею 0,0380 га, кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, що знаходиться на вул. Судовій (біля поліклініки) у м.Львові, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди, з урахуванням змін, внесених 01.11.2012, у редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, зокрема, на вчинення ним усіх передбачених договором оренди землі та ухвалами Львівської міськради дій щодо продовження (пролонгації) договору з наданням визначеного відповідачем переліку документів. Позивач також звертав увагу на виконання ним обов`язку зі сплати орендних платежів, які приймаються Львівською міськрадою. Натомість стверджував, що Львівська міськрада протягом місяця після закінчення строку договору не надіслала листа-повідомлення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі, а тому, на переконання позивача, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
3. Правовою підставою позову визначено частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 у позові відмовлено повністю.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням про подовження договору оренди в межах встановленого договором строку, а саме 07.08.2017, тобто більше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору. Проте, в порушення вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивачем до вказаного повідомлення про поновлення договору оренди не було додано проєкту додаткової угоди.
6. З огляду на що, суд дійшов висновку про недотримання позивачем визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити оренду, а саме із надісланням проєкту додаткової угоди до договору оренди землі, що унеможливлює підтвердження виконання позивачем умов, необхідних для захисту його прав у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано поновленим (продовженим) на 10 років договір оренди землі від 14.12.2007, у редакції наданої позивачем додаткової угоди.
8. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з обставин завчасного повідомлення позивачем відповідача про намір подовжити договір оренди від 14.12.2007.
9. Водночас, апеляційний суд врахував, що відповідач у адресованих позивачу листах від 05.05.2017 та від 11.08.2017 з приводу продовження строку дії договору оренди не повідомляв останнього про необхідність надання проєкту додаткової угоди.
10. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що договором оренди землі від 14.12.2007 також не передбачено обов`язку орендаря додавати проєкт додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Львівська міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 04.07.2022, а рішення суду першої інстанції від 09.02.2022 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Львівська міська рада посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 26.01.2021 у справі № 907/576/18, від 12.01.2021 у справі № 915/1119/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
13. Скаржник наголошує на безпідставному неврахуванні судом апеляційної інстанції обставин справи, що свідчать про недотримання позивачем визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку для можливості поновлення спірного договору оренди землі.
14. При цьому скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про те, що відповідачем у листах від 05.05.2017 і від 11.08.2017 не вимагалося від позивача необхідності подання проєкту додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору оренди, оскільки наведений у цих листах перелік зазначений, зокрема, на виконання рішення Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" та жодним чином не виключає необхідності дотримання позивачем імперативних положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позиція інших учасників справи
15. ТОВ "Голуба Лагуна" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
16. У відзиві позивач, зокрема, посилається на те, що поведінка Львівської міськради суперечить її попередній тривалій поведінці, є недобросовісною, а обставини ненадсилання ТОВ "Голуба Лагуна" у спірній ситуації проєкту додаткової угоди вважає такими, що не свідчать про істотне порушення позивачем порядку поновлення договору оренди, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
18. Третьою особою у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд" (далі - ТОВ "ФК "Фінбуд") подано до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 914/3014/20 з посиланням на те, що у справах, на правові висновки з яких посилається заявник касаційної скарги, обставини не є подібними обставинам справи, що переглядається. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню відповідно до мотивів, що будуть наведені нижче.
19. Також ТОВ "Голуба Лагуна" та Львівською міськрадою подано до Суду заяви про укладення мирової угоди від 17.01.2023 щодо поновлення строку дії договору оренди від 14.12.2007 та її затвердження у справі № 914/3014/20.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
21. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо заяв позивача та відповідача про затвердження мирової угоди
22. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства законодавець визначив диспозитивність, зміст якого розкривається в статті 14 ГПК України.
23. Так, відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
24. Зміст принципу диспозитивності у господарському судочинстві деталізований в статтях 46, 191, 274, 298, 307 ГПК України. Одним зі способів вирішення господарського спору в (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.
25. Відповідно до частини сьомої статті 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
26. Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
27. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).
28. Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.
29. До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
30. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 ГПК України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.
31. Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
32. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 ГПК України).
33. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог частини п`ятої статті 192 ГПК України, зокрема, дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав. Подібний за змістом правовий висновок щодо застосування статей 192, 231 ГПК України у справах позовного провадження викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №911/918/15 та від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.
34. Заява про затвердження мирової угоди повинна відповідати вимогам статей 191, 192 ГПК України.
35. Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
36. Відповідно до частини п`ятої статті 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
37. Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
38. Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
39. Затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу "судового розсуду".
40. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
41. Дослідивши подану сторонами на затвердження мирову угоду від 17.01.2023, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди поновити (продовжити) строк дії договору оренди від 14.12.2007, колегія суддів встановила таке.
42. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пунктів 1, 15 договору оренди від 14.12.2007 земельна ділянка передавалась орендарю - ТОВ "Голуба Лагуна" з метою будівництва адміністративно-офісної будівлі.
43. Натомість, з умов мирової угоди від 17.01.2023 (пункти 2 і 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі) вбачається, що сторони узгоджують між собою здійснення позивачем будівництва на орендованій земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (тобто іншого об`єкта нерухомого майна).
44. Одночасно з цим, пунктом 4 цієї ж додаткової угоди передбачено, що всі інші умови договору оренди земельної ділянки залишаються без змін.
45. Відповідно до частини п`ятої статті 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
46. За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
47. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
48. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
49. Разом з тим у справі, що розглядається, предметом позову є визнання поновленим (продовженим) договору оренди землі від 14.12.2007 шляхом укладення додаткової угоди.
50. Судами попередніх інстанцій у цій справі досліджувалося лише питання щодо дотримання позивачем порядку, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі.
51. При цьому колегією суддів встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1755/19, в межах якої триває розгляд спору за позовом Львівської міськради до ТОВ "Голуба Лагуна" про приведення земельної ділянки (яка є об`єктом оренди за договором від 14.12.2007 у справі, що переглядається) до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Спір у зазначеній справі виник, зокрема, у зв`язку з тим, що у договорі оренди землі чітко вказана мета використання земельної ділянки - будівництво адміністративно-офісної будівлі. Натомість ТОВ "Голуба Лагуна" здійснювало будівництво житлового будинку, що суперечить меті, визначеній договором.
52. З урахуванням викладеного в пунктах 41-51 цієї постанови колегія суддів вважає, що умови поданої на затвердження у справі № 914/3014/20 мирової угоди від 17.01.2023: (1) містять суперечності в частині визначення мети (підстави продовження строку дії) договору оренди від 14.12.2007: будівництво адміністративно-офісної будівлі відповідно до пункті 1, 15 договору оренди і пункту 4 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та / або будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (щодо зазначених суперечностей між сторонами вже виник спір) та (2) не спрямовані на реальне настання правових наслідків (у зв`язку з наявністю зазначених суперечностей і спору щодо них).
53. Звідси, подана на затвердження мирова угода від 17.01.2023 не відповідає вимогам статті 192 ГПК України, а тому у задоволенні заяв сторін про затвердження мирової угоди від 17.01.2023 слід відмовити. Зазначений підхід не суперечить висновкам, викладеним в ухвалі від 07.12.2022 у цій справі, якою Суд відмовив у задоволенні заяв про затвердження мирової угоди з інших підстав (зазначені в цій постанові підстави не аналізувалися).