ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1332/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 (суддя Лилак Т. Д.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.)
у справі № 911/1332/19
за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області і 2) Фермерського господарства "Агро-Вересень",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про визнання недійсними та скасування наказів і договорів оренди земельних ділянок,
(у судовому засіданні взяла участь прокурорка - Круш Т. О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1, Держгеокадастр) та Фермерського господарства "Агро-Вересень" (далі - відповідач-2, ФГ "Агро-Вересень") про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг, від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг, від 20.10.2014 №10-8115/15-14-сг, від 22.10.2014 № 10-8073/15-14-сг та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 20.01.2015 № 8428538 і від 20.01.2015 № 8428603.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, громадянином ОСОБА_1 (третя особа у справі) в порушення вимог Закону України "Про фермерське господарство" не було обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства. Також прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки було виділено не єдиним масивом на значній відстані одна від одної.
3. Поряд з цим, прокурор зазначав, що на момент прийняття управлінням Держземагентства у Київській області оспорюваних наказів, ОСОБА_1 був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Венс-Плюс", яке займається вирощуванням, обробленням та торгівлею зерновими культурами, а також засновником та головою Селянського фермерського господарства "Зоря", у користуванні якого на території Сквирського району Київської області з 1995 року вже перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
4. Таким чином, за твердженням прокурора, ОСОБА_1, реалізувавши відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" своє право на створення фермерського господарства, яке пов`язане з укладенням договору оренди первісної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, всі інші земельні ділянки, в тому числі і спірні, повинен був отримувати у користування відповідно до вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.
5. Враховуючи вищевикладене, прокурор вважав, що зазначені накази Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладено всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Короткий зміст судових рішень
6. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що накази Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг, від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг, від 20.10.2014 № 10-8115/15-14-сг, від 22.10.2014 №10-8073/15-14-сг прийняті з дотриманням вимог ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство", а прокурором не доведено належними та допустимими доказами існування на момент прийняття оспорюваних наказів визначених статтею 123 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та у затвердженні відповідних проєктів.
8. Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі є похідними від основних вимог щодо визнання недійсними та скасування наказів, на підставі яких були укладені спірні договори оренди, та враховуючи, що прокурором не зазначено інших підстав для визнання недійсними договорів оренди, місцевий господарський суд визнав безпідставними та необґрунтованими доводи позову в цій частині позовних вимог.
9. Щодо заяви ФГ "Агро-Вересень" про застосування позовної давності господарський суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, а тому суд відмовив у задоволенні позову саме з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску позовної давності. З таким висновком погодився й апеляційний господарський суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.09.2019 і постанову апеляційного суду від 01.10.2020 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. У касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зазначає про застосування судами положень статей 31, 116, 122, 123, 124, 134 ЗК України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц та від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19.
12. Скаржник наголошує, що вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини справи в частині створення ОСОБА_1 у 1995 році Фермерського господарства "Зоря", відомості про припинення діяльності якого матеріали справи не містять.
13. На переконання скаржника, створення нового фермерського господарства є виключно підставою для штучного збільшення земельного банку вже існуючого Фермерського господарства "Зоря" з метою уникнення передбаченого статтями 124, 134 ЗК України порядку набуття земельної ділянки на конкурентних засадах.
14. При цьому скаржник зазначає про неврахування судами і того, що подаючи до Головного управління Держземагентства у Київській області заяви про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Сквирської міської ради Сквирського району, ОСОБА_1 взагалі не зазначив того, що у 2012 році вже використав передбачене статтями 118, 121 ЗК Країни право на приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок фермерського господарства "Зоря", у зв`язку з чим у 2014 році (на момент звернення до Головного управління Держземагентства у Київській області) у останнього загалом не було права на безоплатне одержання такої землі із земель державної чи комунальної власності.
15. За таких обставин, на думку скаржника, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про недоведеність прокурором належними та допустимими доказами підстав для відмови на момент прийняття оспорюваних наказів у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та у затвердженні відповідних проєктів.
Позиція інших учасників справи
16. ФГ "Агро-Вересень" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
17. Відповідач-2, зокрема, наголошує на відсутності в чинному законодавстві будь-яких обмежень щодо кількості земельних ділянок державної або комунальної власності, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства, так і будь-яких обмежень щодо кількості фермерських господарств, які можуть бути засновані (створені) однією фізичною особою.
18. Прокурором також подані письмові пояснення по справі, в яких останній просить врахувати правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, до розгляду якої зупинялось провадження у цій справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 32,3918 га, розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.
20. Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 20.10.2014 № 10-8115/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 32,3918 га (кадастровий номер 3224010100:03:014:008) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.
21. В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 32,3918 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.
22. Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.
23. На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:014:008.
24. Також, наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,9035 га розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.
25. Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 22.10.2014 № 10-8073/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 30,9035 га (кадастровий номер 3224010100:05:011:0035) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.
26. В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,9035 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.
27. Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.
28. На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:05:011:0035.
29. Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2019 № 1005357091 фізична особа ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Агро-Вересень", державна реєстрація якого проведена 25.09.2015.
30. Відповідно до пункту 1.5 статуту ФГ "Агро-Вересень" визначено, що земля господарства складається із:
- земельної ділянки державної власності, площею 30,9035 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:05:011:0035, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411762 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області);
- земельної ділянки державної власності, площею 32,3918 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:03:014:0008, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411384 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
31. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
32. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
33. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо суті касаційної скарги
35. Верховний Суд, перевіряючи наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а тому колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
36. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.