ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/3013/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
відповідачів - Винник А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (судді: Зубченко І. В. - головуючий, Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2020 (суддя Аріт К. В.) у справі
за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фізичної особи - підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича (далі - ФОП Томко А. І.) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія") про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1291-СГ (далі - наказ від 18.06.2014); визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства та Томком А. І. договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 35,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 № 6462524; визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 35,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27162789; зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру прийняти земельну ділянку загальною площею 35,8217 га, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, вартістю 1 245 452,18 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.
На обґрунтування позову прокурор послався на порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду Томку А. І., оскільки у цьому випадку відповідачем у пільговому порядку отримано землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі. Стосовно підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор в позові послався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А. І., а у подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону). Отже, позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві. При цьому прокурор зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом самостійно та набув статусу позивача. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, наголосивши на тому, що про порушення інтересів держави він дізнався у червні 2017 року, після надходження інформації та документів від ГУ Держгеокадастру.
1.2. ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, наголошуючи, зокрема, на дотриманні вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду, а у подальшому і в суборенду, та недоведеності підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.
1.3. Від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на недоведені прокурором наявності порушень законодавства при видачі оспорюваного наказу та підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсним оспорюваних договорів, а також посилаючись на те, що подання цього позову порушує законне право ФОП Томка А. І. на самостійне здійснення ним господарської діяльності. СТОВ "Мрія" у відзиві на позов заявило про застосування позовної давності.
1.4. ФОП Томко А. І. у відзиві на позов також заперечив проти його задоволення, просив відмовити у позові; вказував, зокрема, на те, що заява про надання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства складається в довільній формі; при зверненні із такою заявою відповідач володів достатнім рівнем знань та навиків для ведення фермерського господарства; прокурор у позові не навів жодної із визначної законом підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів; посилання прокурора на те, що ФОП Томко А. І. незаконно набув право користування земельною ділянкою не відповідають фактичним обставинам справи.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суди установили факт порушення, передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство", процедури отримання у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, оскільки ГУ Держземагенства при вирішенні питання про надання Томку А. І. земельної ділянки для ведення фермерського господарства не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Разом із тим суди установили, що Томко А. І. у наведеному випадку мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томком А. І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а була передана в суборенду СТОВ "Мрія"; до того ж, маючи достатній час для створення фермерського господарства, упродовж більше ніж 3 років з часу отримання у користування земельної ділянки, Томко А. І. не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення та ведення фермерського господарства. Такі обставини, за висновками судів, свідчать про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи та є підставою для визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, з подальшим скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди, та її повернення у державну власність.
Між тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову прокурора у частині позовних вимог про визнання незаконним наказу та визнання недійсним договору оренди, зі скасування державної реєстрації, відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності, за відсутності поважних причин пропуску позовної давності.
Щодо вимог про визнання недійсним договору суборенди, зі скасуванням державної реєстрації та поверненням земельної ділянки, то місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, зазначивши про те, що оспорюваний договір суборенди було укладено за згодою ГУ Держземагентства, а договір оренди землі від 07.07.2014 є чинним.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення у справі і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Скаржник посилається на те, що судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статтю 261 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16.
Зокрема, прокурор наголошує, на тому що суди не дослідили поважності причин пропуску позовної давності та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними; не врахували, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Скаржник звертає увагу на те, що упродовж розгляду справи прокурор неодноразово наголошував на тому, що про наявність порушень у спірних правовідносинах йому стало відомо 14.06.2017 після надходження до органів прокуратури копій відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі земельної ділянки державної власності у користування Томку А. І., на підтвердженні чого прокурором надано відповідні докази, яким судами попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального законодавства не було надано відповідної оцінки. Також, як стверджує прокурор, суди не врахували, що відповідачі - ГУ Держгеокадастру і ФОП Томко А. І. не подавали заяви про застосування позовної давності.
3.2. Від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржені судові рішення залишити без змін та закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора у цій справі. Зокрема, товариство наголошує на тому, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.
3.3. Від ГУ Держгеокадастру надійшла заява про розгляд справи без участі представників управління.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 і рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2020 у справі № 922/3013/19 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 25.05.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 було зупинено провадження у справі № 922/3013/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 провадження у цій справі було поновлено та визначено дату судового засідання 31.01.2023. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 було постановлено здійснити розгляд цієї справи у судовому засіданні 14.03.2023, оскільки 31.01.2023 її розгляд не відбувся.
З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на підставі заяви Томка А. І. б/н від 18.11.2013 згідно з наказом ГУ Держземагентства від 18.06.2014 Томку А. І. надано в оренду земельну ділянку, розташовану за межами с. Світле Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:05:000:0110, площею 35,8217 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.
07.07.2014 між ГУ Держземагентства (орендодавець) та Томком А. І. (орендар) відповідно до наказу ГУ Держземагентства від 18.06.2014 укладено договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області. Цей договір 24.07.2014 зареєстровано державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.
Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що 01.07.2015 між Томком А. І. та СТОВ "Мрія" було укладено договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, площею 35,8217га.
07.12.2017 Томко А. І. здійснив реєстрацію як ФОП.
11.12.2017 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" укладено угоду про дострокове розірвання договору суборенди землі, зареєстровану сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.
01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6323381000:03:000:0110, площею 35,8217 га, розташованої на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 зареєстровано державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.
4.4. Прокурор вважав, що формальний підхід до розгляду ГУ Держземагентства заяви Томка А. І., прийняття рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з оспорюваними наказом та договором оренди землі створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, тому прокурор звернувся до суду із цим позовом про визнання незаконним і скасування спірного наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, зі скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди, та її повернення у державну власність. При цьому прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду та поновити такий строк.
4.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.6. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
4.7. У справі, що розглядається, попередні судові інстанції достеменно установили обставини порушення, передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство", процедури отримання у користування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор пропустив позовну давність для звернення до суду із позовом про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі та скасування відповідної реєстраційної дії. Судами зазначено, що прокурор мав достатні правові підстави та можливість вчасно з`ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності.
4.8. Проте такі висновки судів колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.
4.9. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.