ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2905/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
відповідачів - Винник А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 (суддя Чистякова І. О.) у справі
за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фізичної особи - підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича (далі - ФОП Томко А. І.) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія") про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1295-СГ (далі - наказ від 18.06.2014); визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства та Томком А. І. договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 № 6463617; визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27161669; зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру прийняти земельну ділянку загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, вартістю 109 943,93 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.
На обґрунтування позову прокурор послався на порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду Томку А. І., оскільки у цьому випадку відповідач у пільговому порядку отримав землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі - СТОВ "Мрія". Стосовно підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор у позові послався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А. І., а у подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону). Отже, позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві. При цьому прокурор зауважив на тому, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом самостійно та набув статусу позивача. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, наголосивши на тому, що про порушення інтересів держави він дізнався у червні 2017 року після надходження інформації і документів від ГУ Держгеокадастру, на підтвердження чого долучив відповідні докази до позовної заяви.
1.2. ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, наголошуючи, зокрема, на тому, що оспорюваний наказ було видано ГУ Держгеокадастру з дотриманням вимог законодавства, у межах наданої законом компетенції та у спосіб, встановлений ним; при укладенні оспорюваного договору оренди відповідач також дотримався вимог закону; прокурор не надав доказів неможливості пред`явлення ним позову в межах позовної давності та доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а також не довів підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.
1.3. Від СТОВ "Мрія" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на недоведенні прокурором наявності порушень законодавства при видачі оспорюваного наказу та підстав, з якими закон пов`язує визнання недійсними оспорюваних договорів, а також посилаючись на те, що подання цього позову порушує законне право ФОП Томка А. І. на самостійне здійснення ним господарської діяльності. СТОВ "Мрія" у відзиві на позов заявило про застосування позовної давності.
1.4. ФОП Томко А. І. у відзиві на позов також заперечив проти його задоволення, просив відмовити у позові; вказував, зокрема, на те, що заява про надання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства складається в довільній формі; при зверненні із такою заявою відповідач володів достатнім рівнем знань та навиків для ведення фермерського господарства; прокурор у позові не навів жодної визначної законом підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів; будь-яких доказів щодо використання землі не за призначенням чи з порушенням технологічних процесів не надано; посилання прокурора на те, що ФОП Томко А. І. незаконно набув право користування земельною ділянкою не відповідають фактичним обставинам справи.
1.5. Від СТОВ "Мрія" та ФОП Томка А. І. надійшли клопотання про застосування позовної давності.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Аргументуючи судове рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді у наведеному випадку. Водночас суди установили факт порушення, передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство", процедури отримання у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, оскільки ГУ Держземагенства при вирішенні питання про надання Томку А. І. земельної ділянки для ведення фермерського господарства не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Разом із тим суди установили, що Томко А. І. у наведеному випадку мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томком А. І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а була передана в суборенду СТОВ "Мрія". До того ж, як зазначили суди, маючи достатній час для створення фермерського господарства Томко А .І. упродовж більше ніж 3 років із часу отримання у користування земельної ділянки не створював фермерське господарство, а зареєструвався як ФОП лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення та ведення фермерського господарства. Такі обставини, за висновками судів, свідчать про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи та є підставою для визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, з подальшим скасуванням усіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди, та її повернення у державну власність.
Між тим, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову прокурора у наведеній частині позовних вимог відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску.
Щодо вимог про визнання недійсним договору суборенди зі скасуванням державної реєстрації та поверненням земельної ділянки, то місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, зазначивши про те, що визнання недійсним договору суборенди в цьому випадку, за відсутності підстав для скасування наказу від 18.06.2014 та визнання недійсним договору оренди від 07.07.2014, укладеного на підставі такого наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишиться ФОП Томко А. І.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення у справі і ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, він зазначає про те, що судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статтю 261 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16. Прокурор наголошує, на тому що судами не було досліджено поважності причин пропуску позовної давності та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання судом цих причин поважними; не враховано, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав; не встановлено обставин початку перебігу позовної давності. Прокурор також звертає увагу на те, що упродовж розгляду справи він наголошував на тому, що про наявність порушень у спірних правовідносинах прокуророві стало відомо 14.06.2017 після надходження до органів прокуратури копій відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі земельної ділянки державної власності у користування Томку А. І., на підтвердженні чого прокурором надано відповідні докази, яким судами попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального законодавства не було надано відповідної оцінки. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій в порушення статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України залишено поза увагою той факт, що ГУ Держгеокадастру заяви про застосування позовної давності до суду не подавало.
Водночас прокурор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 261 Цивільного кодексу України.
3.2. Від ФОП Томка А. І. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі рішення та постанову - без змін.
3.3. ГУ Держгеокадастру також не погодилося з доводами прокурора, викладеними у касаційній скарзі, та у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін.
3.4. СТОВ "Мрія" у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а оскаржені у справі рішення та постанову - без змін.
3.5. Від ГУ Держгеокадастру надійшла заява про розгляд справи без участі представників управління.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 у справі № 922/2905/19 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 05.10.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 було зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 провадження у цій справі було поновлено та визначено дату судового засідання 31.01.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 було постановлено здійснити розгляд цієї справи у судовому засіданні 14.03.2023, оскільки 31.01.2023 її розгляд не відбувся.
З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, громадянин Томко А. І. звернувся до ГУ Держземагенства із заявою від 18.11.2013, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,76 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду.
Наказом ГУ Держземагенства від 22.11.2013 № ХА/6323381000:05:000/00000553 громадянину Томку А. І. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 3,76000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Красноградського району Харківської області.
У подальшому згідно з наказом ГУ Держземагенства від 18.06.2014 затверджено проект землеустрою та надано Томку А. І. в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, площею 3,7600 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.
На виконання зазначених наказів, між ГУ Держземагенства та Томком А. І. 07.07.2014 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, строком на 49 років, який зареєстровано 25.07.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14709213.
Відповідно до пункту 14 цього договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
У пункті 30 спірного договору сторони погодили, що орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.
За актом приймання-передачі від 07.07.2014 спірна земельна ділянка була передана в оренду.
Попередні судові інстанції також установили та це підтверджено матеріалами справи, що у липні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області, Томка А. І., СТОВ "Мрія" про визнання незаконним і скасування наказу від 18.06.2014, визнання недійсним договору оренди від 07.07.2014 щодо земельної ділянки площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, визнання недійсним договору суборенди цієї ж земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання Томка А. І. повернути зазначену земельну ділянку.
У процесі розгляду судом загальної юрисдикції вказаної цивільної справи № 626/1057/17 Томко А. І. 07.12.2017 зареєструвався як ФОП.
Відповідно до листів ГУ ДФС у Харківській області від 06.04.2017 № 940/10/20-16-08-21, від 10.07.2019 № 21787/9/20-40-52-06-21 інформація про перебування Томка А. І. як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.
В подальшому Томко А. І. згідно з договором суборенди від 01.06.2018 передав в суборенду СТОВ "Мрія" земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, загальною площею 3,7600 га, яка раніше була отримана ним в оренду на підставі договору оренди землі від 07.07.2014.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 провадження у цивільній справі № 626/1057/17 було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
4.4. Як установили суди та свідчать матеріали справи, в якій подано касаційну скаргу, предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави, до ГУ Держгеокадастру, ФОП Томко А. І., СТОВ "Мрія" про визнання незаконними і скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Прокурор, звертаючись з позовом у цій справі, що розглядається, посилався на те, що дії ГУ Держземагенства щодо надання Томку А. І. земельної ділянки згідно з наказом від 18.06.2014 є незаконними, оскільки ГУ Держземагенства, на думку прокурора, розглядаючи заяву Томку А. І. про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Отже, як зазначив прокурор, зловживаючи своїм правом, визначеним у частині 2 статті 134 Земельного кодексу України, Томко А. І. отримав 5 земельних ділянок на території Красноградського району Харківської області, у тому числі і спірну земельну ділянку площею 3,7600 га на території Кирилівської сільської ради Красноградського району, без обґрунтування перспектив діяльності фермерського господарства, штучно застосувавши пільговий порядок отримання землі для ведення фермерського господарства та не маючи наміру самостійно господарювати на цих ділянках, та у подальшому передавши такі ділянки, у тому числі і спірну, в суборенду СТОВ "Мрія".
Прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду та поновити такий строк.
У справі, що розглядається, попередні судові інстанції достеменно установили обставини порушення, передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство", процедури отримання у користування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та дійшли висновку про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.
Разом із тим попередні судові інстанції у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства, визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, зі скасуванням державної реєстрації, відмовили у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено ФОП Томко А. І., СТОВ "Мрія", за відсутності поважних причин пропуску позовної давності. Суди зазначили, що прокурор мав достатні правові підстави та можливість вчасно з`ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності.
4.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
4.6. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.