ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14109/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Бондарчук Я.М. (адвокат),
відповідача за первісним позовом - Шевчук О.М. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ає Фекторі"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Полякова К.В.)
від 19.05.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Алданова С.О., судді - Сулім В.В., Зубець Л.П.)
від 14.11.2022
у справі за первісним позовом Приватного підприємства "Ає Фекторі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
про стягнення 143 490,40 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Ає Фекторі"
про стягнення 2 145 599,68 грн,
Короткий зміст позовних вимог та зустрічного позову
1. У серпні 2021 року Приватне підприємство "Ає Фекторі" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - Товариство) про стягнення 143 490, 40 грн за поставлені за період з квітня 2019 року по квітень 2021 року зарядні пристрої для електромобілів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не в повному обсязі виконало зобов`язання з оплати поставленого товару.
3. У листопаді Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Підприємства про стягнення 2 145 599,68 грн попередньої оплати.
4. Зустрічний позов мотивовано тим, що Підприємство виконало своє зобов`язання з поставки товару лише частково. Підприємство не поставило товар на суму 2 145 599, 68 грн, яка була перерахована Товариством, як попередня оплата. Тому вказана сума підлягає стягненню.
Фактичні обставини справи, установлені судами
5. Підприємство та Товариство укладали договори поставки у спрощений спосіб, за якими Підприємство поставляло Товариству зарядні пристрої для електромобілів на умовах повної або часткової передоплати.
6. Підприємство виставило Товариству рахунки від 23.10.2019 № 221 на суму 14 932, 82 грн, № 227 на суму 14 932, 82 грн, № 229 на суму 14 932, 82 грн, від 27.11.2019 № 331 на суму 14 428, 13 грн, № 337 на суму 14 428, 13 грн, № 333 на суму 14 428, 13 грн, № 332 на суму 14 428, 13 грн, № 336 на суму 14 428, 13 грн, № 342 на суму 14 428, 13 грн, № 330 на суму 14 428, 13 грн, від 21.11.2019 № 312 на суму 14 546, 88 грн, № 311 на суму 14 546, 88 грн, № 308 на суму 14 546, 88 грн, № 306 на суму 14 546, 88 грн, № 307 на суму 14 546, 88 грн, № 313 на суму 14 546, 88 грн, № 314 на суму 14 546, 88 грн, № 315 на суму 14 546, 88 грн, від 10.12.2019 №392 на суму 18 000 грн, від 16.03.2020 № 142 на суму 300 000 грн, від 21.01.2021 № 12 на суму 123 717, 19 грн.
7. Підприємство стверджувало, що за Товариством утворилася заборгованість у сумі 143 490, 40 грн за відвантажений товар за вказаними рахунками, що підтверджується даними управлінського обліку.
8. Товариство у повному обсязі сплатило вказані рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2019 № 151, 157, від 24.12.2019 № 200, 199, 205, 202, 201, 204, від 27.12.2019 № 229, від 10.01.2020 №242, від 29.01.2020 № 278, 277, 274, 272, 273, від 31.10.2020 № 280, від 03.02.2020 № 290, 289, від 08.04.2020 № 354, д 18.03.2020 № 336, від 12.08.2020 № 602, від 22.01.2021 № 1707.
9. Із долучених сторонами видаткових накладних за період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжних доручень щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599, 68 грн, на які відсутні докази поставки товару.
10. Товариство направило Підприємству вимогу про поставку оплачених товарів від 01.09.2021 №01-09/2021-01, а потім вимогу про повернення грошових коштів від 22.09.2021 №22-09/2021-01.
11. На підтвердження здійснення поставки товару Підприємство долучило податкові накладні, зареєстровані ним в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 145 599,68 грн попередньої оплати та 32 184, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
13. Рішення судів обґрунтовано таким:
- у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;
- податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним;
- Підприємство не довело належними та допустимими доказами наявність заборгованості Товариства за поставлений товар у розмірі 143 490, 40 грн, оскільки останнє повністю оплатило виставлені рахунки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень;
- Товариство перерахувало Підприємству 2 145 599, 68 грн, на які відсутні докази поставки, що підтверджується видатковими накладними за спірний період з жовтня 2019 року по березень 2021 року та платіжними дорученнями щодо передоплати та оплати за товар за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року;
- заявлена Товариством до стягнення з Підприємства сума заборгованості крім платіжних доручень підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2019 - вересень 2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Рух справи у суді касаційної інстанції.
12.12.2022 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- не застосували норми статті 1212 ЦК України, оскільки не надали оцінку доводам скаржника, що рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 сплачені Товариством двічі, і у разі доведення обґрунтованості стягнення таких коштів підставою стягнення має бути зазначена норма, та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.08.2021 у справі № 913/371/20, що виключенням застосування статті 1212 ЦК України є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином);
- порушили норми статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;
- неправильно застосували норми пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, а саме:
· від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 (що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару);
· від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з`ясування реальності господарської операції суди мають встановити, чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності;
· від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з таким:
- допущення процесуальних порушень статей 73 - 80, 86, 236-238, 269 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: рахунок № 392 від 10.12.2019, платіжне доручення № 354 від 08.04.2020, рахунок № 18 від 29.01.2020, платіжне доручення № 1764 від 01.02.2021, платіжні доручення №№ 226, 1745, 1748, 1746, 1747, 1795, 1771 (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК);
- надмірний формалізм, оскільки суд апеляційної інстанції залишив клопотання про призначення судової економічної експертизи без розгляду чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);
- судові рішення не містять будь-яких розрахунків, з яких можливо встановити обґрунтованість задоволення зустрічних позовних вимог; у платіжних дорученнях зазначені номери договорів і Товариство на підтвердження обґрунтованості своїх вимог мало надати такі договори суду (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України);
- суд першої інстанції порушив норми частин другої, четвертої, дев`ятої статті 120 та статті 242 ГПК України, оскільки розглянув справу за відсутності скаржника, належним чином не повідомленого про дату час та місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГРК України є обов`язковою підставою для скасування рішення і передачі справи повністю чи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу без участі відповідача.
14. 25.01.2023 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.
15. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- доводи Підприємства про неналежне повідомлення у суді першої інстанції та безпідставну відмову у відкладенні розгляду справи є необґрунтованими, оскільки суд виконав свій обов`язок щодо належного повідомлення учасника справи, надіславши копію ухвали на повідомлену Підприємством адресу (поштову і електронну). Клопотання Підприємства про відкладення розгляду справи свідчать про затягування її розгляду, доказів неможливості подання заперечень та відзиву на зустрічний позов стороною не надано. Також Підприємство не було обмежено в праві залучити представника для участі в судовому засіданні;
- у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту поставки товару в частині первісних позовних вимог;
- податкові накладні можуть оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факти постачання товару. Товариство не здійснювало відображення податкового кредиту. Зареєстровані Підприємством і погоджені Товариством податкові накладні були сформовані виключно за розміром здійсненої попередньої оплати (підпункт а) пункту 187.1 статті 187 ПК України);
- суд апеляційної інстанції правильно залишив клопотання Підприємства про призначення експертизи без розгляду, оскільки його було подано з пропуском строку. Крім того, відсутні правові підстави для призначення експертизи;
- доказів надсилання товару за допомогою Нової пошти (експрес-накладні) Підприємством не надано. Об`єктивних обставин, які перешкоджали поданню відповідних доказів у суді першої та апеляційної інстанції, Підприємство не навело;
- рахунок на оплату № 392 від 10.12.2019 на загальну суму 318 000, 00 грн оплачений Товариством в сумі 18 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 354 від 08.04.2020 і саме у відповідному розмірі заявлено стягнення за зустрічним позовом за таким рахунком і платіжним дорученням;
- у рахунку на оплату № 18 від 29.01.2021 на суму 58 395, 00 грн вказано два види товарів (доопрацювання зарядного пристрою - 41 220, 00 грн і витрати на транспортування - 17 175, 00 грн). Товариство здійснило часткову оплату в розмірі 41 220, 00 грн, яка і включена до зустрічних позовних вимог;
- рахунки № 226, 222, 223, 339, 334, 341, 309, 310 були виставлені Товариством для їх оплати двома платежами - по 50 % вартості (0, 5 шт.) Товариство здійснило 100 % попередню оплату по таким рахункам двома окремим платежами по кожному з рахунків, чим і пояснюється подвійна оплата по одному рахунку;
- доводи Підприємства зводяться до необхідності повторного дослідження доказів, здійснення їхньої переоцінки, що виходить за межі касаційного перегляду.
16. 06.03.2022 Підприємство подало заяву про врахування наведених у ній обставин, яка фактично є доповненням підстав касаційного оскарження.
17. 07.03.2023 Товариство подало письмові пояснення, в яких заперечило проти вимог касаційної скарги.
18. Верховний Суд ухвалою від 07.03.2023 залишив заяву Підприємства без розгляду на підставі статтей 118, 298 ГПК України, у зв`язку з пропуском строку для подання такої заяви, встановленого статтею 288 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.
20. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Однак, допускається укладення господарських договорів і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша 1 статті 181 ГК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
21. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
22. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.