ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1796/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Підяша О. С. (за посвідченням від 01.03.2023 № 076391),
відповідача-1 - Гордієнка А. В. (адвокат), Коваленко О. В. (адвокат),
відповідача-2 - Гордієнка А. В. (адвокат), Коваленко О. В. (адвокат),
відповідача-3 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 (суддя Шарко Л. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 (головуючий - Плахов О. В., судді Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) у справі
за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області
до: 1) Фермерського господарства "Новоогульчанське",
2) фізичної особи ОСОБА_1,
3) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області
про визнання незаконним наказу в частині, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, повернення майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 10.06.2019 керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Новоогульчанське" (далі - ФГ "Новоогульчанське", відповідач-1), фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2) і Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківської області, Управління, відповідач-3) про:
1) визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 23.06.2014 № 1330-СГ (далі - наказ від 23.06.2014 № 1330-СГ, оспорюваний наказ) в частині надання в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя (рілля)) загальною площею 187,2887 га, розташованих за межами населених пунктів Огульцівської сільської та Ков`язької селищної рад на території Валківського району Харківської області, у тому числі земельних ділянок: площею 25,7820 га, кадастровий №6321255400:01:000:0788; площею 82,0368 га, кадастровий №6321255400:01:000:0789; площею 32,7095 га, кадастровий №6321285500:02:000:0685; 36,5368 га, кадастровий №6321285500:02:000:0688; площею 10,2236 га, кадастровий №6321285500:02:000:0689 (далі - спірні земельні ділянки, орендовані земельні ділянки);
2) визнання недійсними п`яти договорів оренди землі від 30.07.2015, укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківської області та ОСОБА_1 стосовно спірних земельних ділянок (далі - договори оренди від 30.07.2015, оспорювані договори оренди);
3) скасування державної реєстрації речових прав (номери запису: 10649119 від 01.08.2015, 10650055 від 01.08.2015, 10725995 від 03.08.2015, 10726332 від 03.08.2015, 13289788 від 13.02.2016) на земельні ділянки: площею 25,7820 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0788), площею 82,368 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0789), площею 36,5368 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0688), площею 10,2236 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0689), площею 32,7095 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0685) відповідно (далі - оспорювані права оренди на 5 спірних земельних ділянок);
4) зобов`язання ФГ "Новоогульчанське" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності загальною площею 187,2887 га (кадастрові №№ 6321255400:01:000:0788, 6321255400:01:000:0789, 6321285500:02:000:0685, 6321285500:02:000:0688, 6321285500:02:000:0689), що розташовані за межами населених пунктів Огульцівської сільської та Ков`язької селищної рад Валківського району Харківської області, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 261, 267, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 116, 118, 121- 124, 134, 152, 155, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позовна заява обґрунтовується тим, що всупереч вимогам земельного законодавства Головне управління Держземагентства у Харківській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківської області, видало наказ від 23.06.2014 № 1330-СГ, згідно з яким було незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 187,2887 га без проведення земельних торгів (аукціону), оскільки до моменту видачі оспорюваного наказу та укладення оспорюваних договорів, а саме на підставі розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 07.04.2014 № 126, відповідачу-2 вже передавалися в оренду на неконкурентних засадах земельні ділянки загальною площею 303,2776 га ріллі для ведення фермерського господарства строком на 49 років, зокрема, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише в користуванні Фермерського господарства "ВЕЕТ" (далі - ФГ "ВЕЕТ"), засновником якого є ОСОБА_1, перебувають 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га.
При цьому позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, вважаючи поважною причиною надходження до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області від ГУ Держгеокадастру у Харківської області копій оспорюваних наказу та договорів оренди лише 01.06.2017.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що: 1) наявність у ОСОБА_1 статусу засновника ФГ "ВЕЕТ" та ряду інших сільськогосподарських підприємств станом на час отримання спірних земельних ділянок в оренду не свідчить про прийняття оспорюваного наказу з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 21 Закону України "Про фермерське господарство", позаяк зазначені підприємства відносяться до різних організаційно-правових форм господарювання, відмінних від фермерського господарства; 2) помилковим є висновок Прокурора про те, що громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності лише один раз, оскільки позивачем не було наведено жодної норми закону, що забороняла би створювати декілька фермерських господарств, які б використовували земельні ділянки, надані їх засновникам в користування на правах оренди для ведення фермерського господарства.
У зв`язку з тим, що судом першої інстанції було встановлено відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, то суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 залишено без змін, однак з інших мотивів.
Суд апеляційної інстанції спочатку зазначив про обґрунтованість позовних вимог з огляду на видачу оспорюваного наказу та укладення оспорюваних договорів на неконкурентних засадах (без участі в торгах), тобто з порушенням положень статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки на час передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок йому на підставі розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 07.04.2014 № 126 вже передавалися в оренду на неконкурентних засадах земельні ділянки державної власності загальною площею 303,2776 га ріллі для ведення фермерського господарства строком на 49 років, зокрема, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише в користуванні ФГ "ВЕЕТ", засновником якого є ОСОБА_1, перебувають 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га (схожий висновок щодо допустимості використання один раз права громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц і від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц).
Разом з тим у подальшому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в зв`язку з пропуском Прокурором строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої 16.10.2019 було заявлено відповідачем-2, оскільки з огляду на обізнаність позивача з порушенням прав держави з 01.06.2017, тобто з моменту отримання від Управління копій оспорюваних наказу та договорів, Прокурор не довів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності. Адже Прокурор з урахуванням повноважень, наданих йому статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній до 14.07.2015), починаючи із червня 2014 року мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки в межах встановленого законом строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що суди не врахували: 1) висновків щодо застосування норм статей 123, 134 ЗК України, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19; 2) висновків щодо застосування норм статті 261 ЦК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 № 362/44/17, в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6. Відповідач-1 і відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Відповідач-3 не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2021 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 922/1796/19 та зупинено провадження у цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А. визначено у справі № 922/1796/19 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 922/1796/19 та призначено її до розгляду на 14.02.2022.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 922/3119/19 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 922/1796/19 до 14.03.2023.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному визначено у справі № 922/1796/19 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Згідно з пунктом 1 наказу від 23.06.2014 № 1330-СГ припинено дію наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області від 25.03.2014 №№ ХА/6321285500:02:000/00001049, ХА/6321285500:02:000/00001050, ХА/6321285500:02:000/00001051, ХА/6321285500:02:000/00001052, ХА/6321285500:02:000/00001053 у зв`язку з відмовою громадянина ОСОБА_2 від подальшого оформлення права оренди земельних ділянок, переданих йому в оренду за вказаними наказами.
Пунктом 2 оспорюваного наказу передбачено надати громадянину ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 187,2887 га, розташовані за межами населених пунктів Огульцівської сільської та Ков`язької селищної рад на території Валківського району Харківської області, в тому числі: земельну ділянку площею 25,7820 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0788); земельну ділянку площею 82,0368 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0789); земельну ділянку площею 32,7095 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0685); земельну ділянку площею 36,5368 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0688); земельну ділянку площею 10,2236 га (кадастровий номер 6321285500:02:000:0689).
9. На підставі наказу від 23.06.2014 № 1330-СГ між ГУ Держгеокадастру у Харківської області та ОСОБА_1 30.07.2015 було укладено п`ять договорів оренди спірних земельних ділянок строком на 49 років, речові права оренди на які (земельні ділянки) 01.08.2015, 03.08.2015 і 13.02.2016 за №№ 10649119, 10650055, 13289788, 10725995, 10726332 було зареєстровано за відповідачем-2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до висновку спеціаліста Приватного підприємства "Перспектива-Земля" вартість земельних ділянок загальною площею 187,2887 га, кадастрові №№ 6321255400:01:000:0788, 6321255400:01:000:0789, 6321285500:02:000:0685, 6321285500:02:000:0688, 6321285500:02:000:0689, станом на 2019 рік становить 10 119 168 грн.
10. У подальшому ОСОБА_1 засновано ФГ "Новоогульчанське" (код ЄДРПОУ 40354350), яке 18.03.2016 зареєстровано як юридичну особу.
ОСОБА_1 також є засновником ряду інших сільськогосподарських підприємств, які проводять свою господарську діяльність тривалий час, а саме: Приватного сільськогосподарського підприємства "Явір" (код ЄДРПОУ 30895672), Приватного підприємства "Колонтаївське АГРО" (код ЄДРПОУ 41276897), Приватного підприємства "Явір АПК" (код ЄДРПОУ 39475348), ФГ "ВЕЕТ" (код ЄДРПОУ 38289157), Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис" (код ЄДРПОУ 32685259), Приватного підприємства "Карат-АПК" (код ЄДРПОУ 34644020), Приватного підприємства "Карат-Агро" (код ЄДРПОУ 39337949), Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Агро" (код ЄДРПОУ 39358493), Приватного сільськогосподарського підприємства "Світанок" (код ЄДРПОУ 30653981), Приватного підприємства "Цукровик-Агро" (код ЄДРПОУ 34643996), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (код ЄДРПОУ 03773205), Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход-Агро" (код ЄДРПОУ 34573568), Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" (код ЄДРПОУ 00706697), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Качалівське" (код ЄДРПОУ 30739621), Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран" (код ЄДРПОУ 34236803), Приватного підприємства "Явірагрозапчастина" (код ЄДРПОУ 39963389), Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Союзагро" (код ЄДРПОУ 30142214), Приватного підприємства "Явір-Хліб" (код ЄДРПОУ 40707004), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кигичівське-А-Інвест" (код ЄДРПОУ 41688166), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Восход" (код ЄДРПОУ 03779225), Товариства з обмеженою відповідальністю "Огульчанське Плюс" (код ЄДРПОУ 37948175).
Зокрема, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в користуванні ФГ "ВЕЕТ" перебуває 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га.
11. З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 28.02.2019 № 7.0/2638 вбачається, що за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.
Позиція Верховного Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
13. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок про обґрунтованість позовних вимог, проте з огляду на обставини подання ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення та пропуску Прокурором строку позовної давності без поважних причин, апеляційний суд у задоволенні позову відмовив у зв`язку зі спливом позовної давності.
14. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди від 30.07.2015, скасування державної реєстрації оспорюваних прав оренди на 5 спірних земельних ділянок, зобов`язання ОСОБА_1 повернути їх державі та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами: 1) висновків щодо застосування норм статей 123, 134 ЗК України, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19; 2) висновків щодо застосування норм статті 261 ЦК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 03.10.2018 у справі № 469/777/16-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, з огляду на таке.
15. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки достовірно встановив факти видачі оспорюваного наказу та укладення оспорюваних договорів на неконкурентних засадах (без участі в торгах), тобто з порушенням положень статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", враховуючи, що передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок передувала видача розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 07.04.2014 № 126, на підставі якого відповідачу-2 раніше вже неодноразово передавалися в оренду безоплатно (на неконкурентних засадах) земельні ділянки державної власності загальною площею 303,2776 га ріллі для ведення фермерського господарства строком на 49 років, зокрема згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише в користуванні ФГ "ВЕЕТ", засновником якого є ОСОБА_1, перебувають 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га.
При цьому зміст оскаржуваної постанови чітко свідчить якраз про цілковите врахування апеляційним судом при вирішенні спору висновків щодо застосування норм статей 123, 134 ЗК України та статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, на неврахування яких судами безпідставно посилається скаржник.
Аналогічні висновки викладено в пунктах 9.18- 9.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі.
Оскільки схожі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, на які також послався скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, то колегія суддів не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених правових висновків, не зважаючи на те, що оскаржувана постанова не містить прямого посилання на вказані постанови Верховного Суду України та Верховного Суду.
16. Водночас в аспекті застосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності за відповідною заявою ОСОБА_1 колегія суддів зазначає таке.
17. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
18. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
19. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
20. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.
21. Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що Прокурор з урахуванням повноважень, наданих йому статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній до 14.07.2015), починаючи із червня 2014 року мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання спірних земельних ділянок у межах встановленого законом строку позовної давності, чого Прокурором з невідомих причин зроблено не було.