ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Григор?євої І. В., Гриціва М. І., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року в адміністративній справі № 990/99/22 (провадження № 11-127заі22) за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради (далі також Рада), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання нечинними і скасування рішення та наказу
Короткий виклад історії справи
У червні 2022 року ОСОБА_1 звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати нечинними і скасувати рішення Етичної ради від 7 травня 2022 року № 6 "Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" та наказ в. о. Голови ВРП Саліхова В. В. від 9 травня 2022 року № 106-к "Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1".
На обґрунтування вимог позивач зазначав, що висновок Етичної ради про порушення ним етичних норм і правил поведінки є повністю безпідставним, надуманим і таким, що спростовується викладеними в позовній заяві фактами.
На переконання позивача, викладені в оскаржуваному рішенні Ради висновки зроблені її членами на підставі власного тлумачення ймовірних записів телефонних розмов, джерела отримання яких не встановлено. Етичною радою не перевірений та не доведений факт втручання ОСОБА_1 у розгляд судових справ; не зазначений номер справи; не встановлені результати розгляду, наявність незадоволених заявників, апеляційних скарг; не витребувані та не отримані пояснення суддів щодо ймовірного втручання в їх діяльність під час розгляду судової справи. Факт невтручання ОСОБА_1 у діяльність будь-якого судді протягом трьох років роботи членом ВРП є доведеним. Зауважував, що не був членом комісії, яка проводила попередній відбір кандидатів на посади членів ВРП, та впливу на їх призначення не мав. Також зазначав, що одноосібне залишення скарг без розгляду членом ВРП, як правило, відбувається з формальних підстав, що унеможливлює будь-яку зацікавленість члена ВРП під час ухвалення рішення. Пряма чи публічна зацікавленість у розгляді скарг, сумніви щодо упередженості ОСОБА_1 під час прийняття зазначених рішень відсутні.
Також позивач звертав увагу на наявність правової невизначеності в рішенні Етичної ради щодо вчинених ним порушень та на неправильне застосування нею закону, яке полягає в незазначенні конкретної норми права як підстави для розгляду питання про його звільнення з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
Крім того, ОСОБА_1 зауважував, що члени Етичної ради допустили упередженість під час його оцінювання й ухвалення оскаржуваного рішення та не проявили сумлінності, чесності та незалежності.
Обґрунтовуючи незаконність наказу в. о. Голови ВРП Саліхова В. В. від 9 травня 2022 року № 106-к "Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1", позивач зазначав, що такий підписано неуповноваженою особою. Чинним законодавством не передбачено право скасування відпусток, припинення нарахування і виплати гарантованої законом члену ВРП винагороди. Повноваження під час прийняття рішення щодо членів ВРП належать виключно ВРП, а не її Голові.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Суд першої інстанції установив, що 14 березня 2019 року ОСОБА_1 обраний членом ВРП з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ і склав присягу члена ВРП.
29 квітня 2019 року ОСОБА_1 набув повноважень члена ВРП.
Рішенням Етичної ради від 7 травня 2022 року № 6 "Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" діючого члена ВРП ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Внесено до з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, що обрав члена ВРП ОСОБА_1, рекомендацію про його звільнення з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої статті 24 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя"(далі - Закон № 1798-VIII). Також вирішено, що з дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член ВРП ОСОБА_1 відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав цього члена ВРП.
Наказом в. о. Голови ВРП Саліхова В. В. від 9 травня 2022 року № 106-к "Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1" припинено із 7 травня 2022 року нарахування та виплату винагороди члену ВРП ОСОБА_1 до ухвалення рішення органом, що його обрав членом ВРП. Секретаріату ВРП доручено забезпечити належне табелювання члена ВРП ОСОБА_1 . Скасовано наказ в. о. Голови ВРП ОСОБА_1 від 2 травня 2022 року № 142-в "Про відпустку ОСОБА_1". Підставою для прийняття наказу в. о. Голови ВРП Саліхова В. В. від 9 травня 2022 року № 106-к зазначено рішення Етичної ради від 7 травня 2022 року № 6.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що Етична рада, приймаючи рішення щодо ОСОБА_1, розглянула інформацію з відкритих джерел, яку позивач підтвердив під час співбесіди та розгляду справи в суді, а відтак, ухвалюючи оскаржуване рішення від 7 травня 2022 року № 6 "Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя", діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що повноваження Етичної ради стосовно ухвалення цього рішення є дискреційними та належать до її виключної компетенції. При цьому встановлення відповідності кандидата на посаду члена ВРП визначеним законом критеріям, до яких належать професійна етика та доброчесність, здійснюється членами Етичної ради за внутрішнім переконанням.
З дня винесення Етичною радою такого рішення член ВРП, стосовно якого воно прийняте, відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП, а відтак оскаржуваний наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема з урахуванням вимог Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та на підставі рішення Етичної ради від 7 травня 2022 року № 6.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначав, зокрема, про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ухвалені за неповного з`ясування таких обставин.
В основу висновків Етичної ради, зроблених в оскаржуваному рішенні, покладено аудіозапис невідомого походження та його роздруківку, які, ймовірно, взято з мережі "Інтернет". Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов висновку, що Етична рада під час постановлення оскаржуваного рішення врахувала інформацію з відкритих джерел, достовірність якої позивач не спростував. Етична рада не надала до суду належних і допустимих доказів автентичності аудіозаписів, отриманих з мережі "Інтернет", що встановив суд безпосередньо в оскаржуваному рішенні.
Позивач на спростування висновків Етичної ради, викладених в оскаржуваному рішенні, надавав листи членів конкурсної комісії з добору кандидатів при Президентові України щодо обрання членів ВРП про відсутність будь-якого тиску з боку позивача, а також листи-відповіді ВРП про відсутність відводів ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень члена ВРП та заяв про його самовідвід за наявності відповідних підстав. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам справи та не дослідив належним чином наданих стороною позивача доказів.
Суд першої інстанції не врахував, що висновок Етичної ради про втручання позивача в розгляд судових справ не перевірений та не доведений; відсутній номер справи; не витребувані та не отримані пояснення суддів щодо ймовірного втручання в їхню діяльність під час розгляду судової справи; результати розгляду, наявність незадоволених заявників, апеляційних скарг не встановлені; посилання на будь-які докази в рішенні Етичної ради відсутні. Висновок про доведення невідповідності позивача критерію професійної етики і доброчесності є припущенням членів Етичної ради.
Зазначав, що надсилав пояснення до Етичної ради на 113 аркушах. Троє із членів Етичної ради є іноземцями, не володіють українською мовою, тому не мали змоги ознайомитися з поданими позивачем поясненнями у зв`язку з відсутністю їхнього перекладу. Також немає перекладу аудіозапису, на підставі якого Етична рада дійшла висновків, викладених в її оскаржуваному рішенні.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року в частині, якою відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні наказу в. о. Голови ВРП Саліхова В. В. від 9 травня 2022 року № 106-к "Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1", скасувала та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року залишила без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, про відсутність підстав стверджувати, що висновки Етичної ради є помилковими або ж недоведеними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що викладені в оскаржуваному рішенні Етичної ради обставини і висновки не свідчать про невідповідність позивача стандартам поведінки в цілому як людини і громадянина.
Велика Палата Верховного Суду відхилила, зокрема, доводи позивача про неврахування судом першої інстанції тих обставин, що висновок Етичної ради про втручання позивача в розгляд судових справ не перевірений та не доведений; не зазначений номер справи; не витребувані та не отримані пояснення суддів щодо ймовірного втручання в їхню діяльність під час розгляду судової справи; результати розгляду, наявність незадоволених заявників, апеляційних скарг не встановлені; відсутні посилання на докази в оскаржуваному рішенні; помилково не враховано листи членів конкурсної комісії з добору кандидатів при Президентові України щодо обрання членів ВРП про відсутність будь-якого тиску з боку позивача, а також листи-відповіді ВРП про відсутність відводів ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень члена ВРП та заяв про його самовідвід за наявності відповідних підстав, оскільки наведене жодним чином не впливає на правильність оскаржуваного рішення Етичної ради та не спростовує зроблених нею висновків.
Доводи позивача про неознайомлення трьох членів Етичної ради, які є іноземцями та не володіють українською мовою, з поданими ним письмовими поясненнями, а також аудіозаписом у зв`язку з відсутністю їх перекладу Велика Палата Верховного Суду також відхилила, оскільки такі не були підставами позову, а відповідно до частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.