Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 946/6837/21
провадження № 51-3973 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021162150000588, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, а саме з 20 червня 2021 року, зарахувавши йому таким чином, згідно ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі, виходячи з розрахунку день за день.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року вказаний вище вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Так, 18 червня 2021 року, приблизно о 19 год 30 хв, ОСОБА_7, знаходячись на городі своєї бабусі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, у ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_8, маючи умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, наніс останній декілька ударів долонею руки по обличчю, від яких вона впала на землю. Після чого, ОСОБА_7 наніс останній удари ногою в область паху та по тулубу.
У той же день, приблизно о 21 год 00 хв, ОСОБА_7 повернувся до дому ОСОБА_8 та в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин наніс останній, яка в цей час лежала в ліжку, декілька ударів долонею по обличчю, після чого стягнув її за руку на підлогу та наніс їй удари ногою по тулубу. Після здійсненого пішов з місця події.
Далі, 19 червня 2021 року, приблизно о 19 год 00 хв, ОСОБА_7, знаходячись у будинку своєї бабусі ОСОБА_8, розташованого за вказаною вище адресою, в ході виниклої під час спілкування сварки, продовжуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, наніс останній удари долонею по обличчю, стягнув її з дивану за руку на підлогу та наніс ще удари ногою по тулубу, після чого пішов з місця події.
20 червня 2021 року, знаходячись у будинку своєї бабусі ОСОБА_8, в ході виниклої під час спілкування сварки, ОСОБА_7 наніс останній удар рукою по обличчю, у результаті чого вона знепритомніла. Злякавшись, що ОСОБА_8 може померти від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 вжив заходи щодо надання їй медичної допомоги, внаслідок чого ОСОБА_8 була госпіталізована до прийомного відділення КНП Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Ізмаїльська міська центральна лікарня", де ІНФОРМАЦІЯ_2 померла від раніше отриманих тілесних ушкоджень.
У результаті протиправних дій, вчинених ОСОБА_7 щодо потерпілої ОСОБА_8, останній, згідно висновку судово-медичної експертизи № 319 від 29 липня 2021 року, були спричинені легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, які й призвели до її смерті.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що указані вирок та ухвала є незаконним, необґрунтованим та ухваленими з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
Зауважує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які підтверджували б винуватість саме ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вважає, що докази, які були досліджені судом першої інстанції та на які суд посилався при ухваленні обвинувального вироку, а саме: протокол огляду місця події, висновки експертиз та речові докази, не доводять причетності засудженого ОСОБА_7 до вказаного вище правопорушення, а лише говорять про факт наявності у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. До того ж, на думку захисника, докази, отримані під час проведення слідчого експерименту за участю засудженого, є недопустимими, оскільки їх здобуто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Так, під час допиту, до початку проведення слідчого експерименту, до засудженого ОСОБА_7 працівником правоохоронного органу було застосоване фізичне насильство.
Зауважує, що судом першої інстанції при дослідженні доказів було проігноровано факт, який свідчить про невинуватості засудженого ОСОБА_7, а саме те, що заяву ОСОБА_8 щодо нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та погроз з його сторони фізичною розправою і смертю останній було подано її чоловіком - потерпілим ОСОБА_9, який і сам підтвердив вказаний факт під час допиту у судовому засіданні.
Стверджує, що суд надав перевагу свідченням сторони обвинувачення, не надавши при цьому мотивації неприйняття свідчень сторони захисту. Так, суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, яка є сестрою померлої ОСОБА_8, та ОСОБА_11 в яких вони зазначили, що саме потерпілий ОСОБА_9 (чоловік померлої) бив свою дружину, а з онуком ОСОБА_7 у ОСОБА_8 були хороші стосунки.
Незважаючи на явні протиріччя доказів у кримінальному провадженні суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та виніс необґрунтоване і невмотивоване рішення, на що суд апеляційної інстанції не відреагував відповідно до ч.1 ст. 409 КПК України.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, за результатами перевірки рішення суду першої інстанції, не мотивував належним чином своїх висновків та не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу обвинувального вироку.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її повністю задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.