Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 569/18827/21
провадження № 61-11043св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року у складі судді Першко О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрована її колишня невістка - ОСОБА_2, яка була зареєстрована у житлі за її згодою, як член сім`ї - дружина її сина - ОСОБА_3, шлюб з яким було розірвано 16 жовтня 2018 року.
Протягом останніх трьох років ОСОБА_2 не проживає у квартирі без поважних причин. Перешкод у користуванні житловим приміщенням їй ніхто не чинить, проте вона не має інтересу до цього житла і постійно проживає у іншому житлі. Поважні причини, які унеможливлювали проживання відповідача у спірному житлі, відсутні. Натомість відповідач добровільно не знімається з реєстрації місця проживання і, відповідно, вона не може реалізувати своє право користування в повній мірі. На даний час вона змушена сплачувати комунальні послуги і за відповідача у справі, яка не користується ними, що ставить її в скрутне матеріальне становище.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, а ОСОБА_2 не є членом її сім`ї, тому, з урахуванням балансу інтересів обох сторін та пропорційності переслідуваній легітимній меті, позивач має право вимагати визнання останньої такою, що втратила право користування квартирою.
При цьому, суди послалися на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували баланс інтересів сторін, не надали належної правової оцінки всім доводам сторін, зокрема, тому, що вона не має іншого житла, а потребує проживання саме у цій квартирі з двома неповнолітніми дітьми.
Крім того, суди не звернули уваги на те, що позивач замінила замки в квартирі, тим самим перешкоджає її вільному доступу до квартири, а вона вимушена винаймати інше житло.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду, ЄСПЛ та норми Конвенції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін,
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
03 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26 липня 2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 липня 2013 року № 6965102.
У цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (колишня невістка позивача), неповнолітня дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 569/16689/18, яке набрало законної сили 16 листопада 2018 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, визначено місце проживання їхньої неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю.
Згідно з актами обстеження житлових умов, про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 25 травня 2021 року та від 11 серпня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 та постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 189/995/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 751/223/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.