Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 199/7376/16
провадження № 61-12000св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач- перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради,
відповідачка - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - ТОВ "Ренессанс-Клуб"), Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" (далі - КЖЕП "Лівобережжя"), про витребування майна.
На обґрунтування позову посилався на таке.
В ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, у тому числі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року
№ 232-10/ХХІУ "Про виконання рішення обласної ради від 18 липня 2003 року № 202-9/XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади міста Дніпропетровська" затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя"" до комунальної власності територіальної громади міста прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акта приймання-передачі від 18 серпня 2003 року.
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р, рішення Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року № 35/7 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07 травня 2013 року за КЖЕП "Лівобережжя" проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60249412101).
Надалі у зв`язку з реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та визначення єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"), рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 об`єкти нерухомого майна, зокрема КЖЕП "Лівобережжя", передано з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя". Однак на той час КЖЕП "Лівобережжя" не виконало в повному обсязі рішення Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на його балансі за відсутності правових підстав.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., який всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності включив нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1, до ліквідаційної маси підприємства-банкрута.
Надалі зазначене нежитлове приміщення було реалізовано Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" шляхом проведення біржових торгів, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 22, переможцем яких визначено ТОВ "Ренессанс-Клуб".
10 червня 2013 року між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Ренессанс-Клуб" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 127,1 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В.
Надалі на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2013 року ТОВ "Ренессанс-Клуб" відчужило зазначене нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а також щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 току Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 червня 2013 року № 721, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_3 та ТОВ "Ренессанс-Клуб", з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 127,1 кв. м. Наведене свідчить про те, що ТОВ "Ренессанс-Клуб" набуло право власності на спірне нежитлове приміщення та відчужило його на користь ОСОБА_1 поза волею власника - Дніпровської міської ради.
З урахуванням наведеного перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60249412101). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, майно вибуло від власника поза його волею, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею. Проте вказаний висновок суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Рішення ухвалено місцевим судом у заочному порядку, тому відповідач була позбавлена реальної можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а заявила про їх застосування у заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року у справі № 38/5005/6636/2012 встановлено припинення з 14 серпня 2012 року повноважень Дніпропетровської міської ради як представника власника спірного майна, тобто саме з цієї дати міська рада знала про наявність свого порушеного права, а з позовом до суду перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради звернувся лише в жовтні 2016 року, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позовна давність може бути застосована лише до позовних вимог, які є обґрунтованими та доведеними. Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи з волі власника вибуло спірне майно та чи є ОСОБА_1 його добросовісним набувачем.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пред`явлення позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем повної давності, оскільки лише після постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/20, якою було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, прокуратурі та Дніпровській міській раді стало відомо про порушені права та особу, яка їх порушила.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не врахували, що вона є добросовісним набувачем спірного майна.
Під час придбання нерухомого майна вона переконалася у тому, що це майно належить продавцеві та уклала з ним нотаріально посвідчений договір.
Задоволення віндикаційного позову та витребування майна у відповідача як добросовісного набувача спірного майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, не врахували, що постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 не впливає на перебіг позовної давності, оскільки вперше спірне нерухоме майно було відчужене 10 червня 2013 року.
Згідно з листом ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" Саричевої Н. В. від 09 серпня 2013 року, який Дніпровська міська рада отримала 12 серпня 2013 року, ліквідатор повідомила Дніпровську міська раду про реалізацію спірного майна при здійсненні ліквідаційної процедури.
Водночас із позовом прокурор звернувся лише у жовтні 2016 року, тобто після спливу позовної давності. Прокурор та Дніпровська міська рада не надали належних доказів на підтвердження неможливості дізнатися про порушення права раніше.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/15?ц, від 22 січня 2020 року у справі № 520/7397/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/23155/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11, від 16 грудня 2020 року у справі № 496/3663/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 345/4014/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 2-3872/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 2/1522/12319/11.
У жовтні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Також просив розгляд справи здійснювати за участю представника Офісу Генерального Прокурора.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що територіальна громада м. Дніпра як рівнозначний ОСОБА_1 суб`єкт права власності має право захищати своє порушене право власності і це не є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Укладаючи договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна з ТОВ "Ренессанс-Клуб", відповідачка мала можливість встановити, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади м. Дніпра незаконно, та відповідно вжити заходи для уникнення порушень власних прав.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позов поданий у межах позовної давності, оскільки лише після постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 позивач дізнався про порушення свого права.
На підтвердження доводів про початок перебігу позовної давності прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 289/832/16, від 04 серпня 2021 року у справі № 199/8662/16, від 01 вересня 2021 року у справі № 199/3189/18.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІУ "Про виконання рішення обласної ради від 18 липня 2003 року № 202-9/XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади міста Дніпропетровська" затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" до комунальної власності територіальної громади міста прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, за актом приймання-передачі від 18 серпня 2003 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" з метою реалізації Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 роки, затвердженої рішенням міської ради від 26 грудня 2007 року № 14/26 (зі змінами та доповненнями), підвищення ефективності, надійності функціонування системи житлового господарства, раціонального використання бюджетних коштів у сучасних ринково-економічних умовах, відповідно до листа Управління житлового господарства Дніпровської міської ради від 01 грудня 2010 року вх. № 8/4891 та керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в України", міська рада вирішила провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема КЖЕП "Лівобережжя", шляхом передачі об`єктів нерухомого майна з їх балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 відкрито провадження у справі про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя".
На час відкриття провадження у справі про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" не виконало в повному обсязі рішення Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на його балансі за відсутності правових підстав.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі зазначеної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, включено до ліквідаційної маси підприємства - банкрута з метою продажу.
Надалі вказане нежитлове приміщення було реалізоване Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" шляхом проведення біржових торгів, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 22, переможцем яких визначено ТОВ "Ренессанс-Клуб".
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р, рішення Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року № 35/7 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07 травня 2013 року за КЖЕП "Лівобережжя" проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
10 червня 2013 року між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Ренессанс-Клуб" укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Мудрецькою І. В., за умовами якого КЖЕП "Лівобережжя" передало у власність ТОВ "Ренессанс-Клуб" нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 127,1 кв. м.
За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15 жовтня 2013 року ТОВ "Ренессанс-Клуб" відчужило спірне нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а також щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 червня 2013 року № 721, зареєстрований приватним нотаріусом Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_3 та ТОВ "Ренессанс-Клуб", з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 127,1 кв. м.
Звертаючись до суду з цим позовом на підставі частини першої статті 388 ЦК України, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра спірне нежитлове приміщення, оскільки це майно вибуло з володіння громади поза її волею.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.