Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 202/3628/20
провадження № 61-2378св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2020 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № DNDZGI0000003607 у розмірі 806 512,94 грн.
На обґрунтування позову посилалося на таке.
21 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 160 000,00 грн зі сплатою 15,00 % річних на строк до 21 лютого 2020 року.
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 22 травня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 806 512,94 грн, з яких: тіло кредиту - 151 372,05 грн; проценти - 655 140,89 грн.
З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № DNDZGI0000003607 у загальному розмірі 806 512,94 грн.
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № DNDZGI0000003607, яка станом на 22 травня 2020 року становила 151 372,05 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами кредитного договору, не повернув наданий йому кредит у передбачений договором строк, а тому з позичальника на користь банку підлягає стягненню тіло кредиту у заявленому позивачем розмірі.
Проте не підлягає задоволенню вимога банку про стягнення процентів за користування кредитом, оскільки банк незаконно в односторонньому порядку змінював процентну ставку за користування кредитними коштами, зокрема з 21 липня 2008 року - до 25,08 % річних, з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних. Позивач не надав доказів узгодження сторонами процентної ставки на рівні 25,08 % та 30,00 % річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є порушенням вимог статті 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що сторони не дійшли згоди щодо підвищення процентної ставки з 21 липня 2008 року - до 25,08 % річних, з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку про те, що дії банку щодо підвищення процентів є неправомірними, банк помилково нараховував суму заборгованості за процентами за період з 21 липня 2008 року до 21 лютого 2020 року з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка із позичальником не погоджувалася. Проте, встановивши, що зміна відсоткової ставки з 15,00 % до 30,00 % річних була проведена банком з порушенням умов договору, апеляційний суд не вирішив питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами у договорі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за користування кредитними коштами скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за кредитним договором від 21 лютого 2008 року № DNDZGI0000003607 за період з 21 лютого 2008 року до 01 липня 2008 року у розмірі 881,25 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення процентів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки з 21 липня 2008 року - до 25,08 % річних, з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних, є неправомірними. Отже, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованими з урахуванням процентної ставки 15,00 % річних, яка узгоджена сторонами, за період з 21 лютого 2008 року до 01 липня 2008 року у розмірі 881,25 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за період з 01 липня 2008 року до 22 травня 2020 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази у справі (наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором), не встановив суми заборгованості за процентами за період з 01 липня 2008 рокудо 22 травня 2020 року та, відповідно, безпідставно відмовив у частині позовних вимог, фактично ухилившись від вирішення спору в цій частині.
Верховний Суд у цій справі вже виснував щодо наявності узгодженої процентної ставки за кредитом (початкової ставки, зазначеної в договорі) у розмірі 15,00 % річних, підстав для стягнення процентів за погодженою (початковою) ставкою за період кредитування, процесуального обов`язку суду апеляційної інстанції самостійно визначити суму заборгованості за процентами за узгодженою (початковою) відсотковою ставкою в межах заявлених вимог та періоду кредитування.
Проте, як випливає з оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції не повністю виконав зазначені Верховним Судом вказівки, зокрема суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні частини боргу за процентами за період з 01 липня 2008 рокудо 22 травня 2020 року, посилаючись на те, що в цей період нарахування процентів здійснювалося за збільшеною ставкою. Водночас жодного власного перерахунку заборгованості за процентами за зазначений період за погодженою ставкою суд апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду не зробив.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 202/3628/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у°справі № 159/2146/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, недослідження зібраних у справі доказів.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог про стягнення процентів за період з 01 липня 2008 року до 22 травня 2020 року, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" у цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частинипершої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що 21 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 160 000,00 грн зі сплатою 15,00 % річних на строк до 21 лютого 2020 року.
Банк в односторонньому порядку підвищував процентну ставку за користування кредитом, а саме: з 21 липня 2008 року - до 25,08 % річних, з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних.
За змістом положень пункту 8.9 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за наявності певних умов, визначених цим пунктом. При цьому кредитор протягом 14 календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника, шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення кредитору за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив кредитору при зміні адреси. У такому повідомленні кредитором зазначається новий розмір відсоткової ставки та дата, з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.
Доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ "ПриватБанк", крім заборгованості за тілом кредиту у розмірі 151 372,05 грн, просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами у розмірі 655 140,89 грн, які нараховані, в тому числі за підвищеними процентними ставками, не узгодженими сторонами, за період з 01 липня 2008 року до 22 травня 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частин першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.