Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 755/172/18-ц
провадження № 61-4113св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4
в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4
в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що квартира
АДРЕСА_1, загальною площею 34 кв. м, яка належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, вибула з її володіння без волі власника. Відповідно до обмінного ордера
від 07 серпня 1985 року № 1088, виданого Управлінням по обліку і розподілу житлової площі виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, квартиру АДРЕСА_1 надано
ОСОБА_2, який зареєстрований у вказаній квартирі з 27 серпня
1985 року, але фактично проживав у ній не більше трьох років, що стало підставою для подання КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Під час розгляду указаної справи в суді підприємству стало відомо, що спірна квартира двічі перепродана: 11 листопада 2016 року власником став ОСОБА_3, а з 03 грудня 2016 року - ОСОБА_4 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна власником квартири
АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Підставою для виникнення права власності
ОСОБА_5 на квартиру є укладений 03 грудня 2016 року між ним і ОСОБА_6 договір купівлі-продажу № 997, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Солонець Т. М.
Підставою набуття у власність ОСОБА_7 зазначеної квартири став договір купівлі-продажу № 2702, укладений 11 листопада 2016 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. У зазначеному договорі купівлі-продажу указано, що спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 серпня 1997 року згідно з розпорядженням (наказом)
№ 34-193 та зареєстрованого в міському Бюро технічної інвентаризації
10 вересня 1997 року за реєстраційним номером 1076. А згідно з інформацією, наданою Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією у листі від 17 листопада 2017 року № 10005/43/2/103, станом на 17 листопада 2017 року свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 не видавалось. Крім того, відповідно до інформації КП Київської міської ради Київського міського Бюро технічної інвентаризації від 21 листопада 2017 року № 062/14-14358 (И-2017), за реєстраційним номером 1076 проводилася реєстрація права власності на квартири як окремі об`єкти нерухомого майна в будинку
АДРЕСА_2 . Крім того, згідно з даними реєстрових книг БТІ, за вищезазначеною адресою 10 вересня 1997 року реєстрація права власності на будь-яке майно не здійснювалася. Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в м. Києві" будинок АДРЕСА_3 передано до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Як відомо з листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 11 жовтня 2017 року
№ 8916/43/2/103, рішення щодо оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалося, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалося. Крім того, згідно
з інформацією КП Київської міської ради Київське міське БТІ від 20 липня
2017 року № 062/14-12835 (И-2017), квартира
АДРЕСА_1 на праві власності за будь-ким не реєструвалася. Таким чином, спірна квартира є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади відповідно до закону на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_7 не набував право власності на майно у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 на підставі статті 388 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року
в задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури
№ 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем не визнавалась недійсною та не скасовувалась. Крім того, не доведено належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, не надано доказів щодо реєстрації спірного майна як комунальної власності. Тому суд вважав, що підстав для задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388 ЦК України немає. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не міг знати про те, що первина реєстрація права власності на спірне майно проведена на підставі підробленого свідоцтва про право власності, що свідчить про його добросовісність.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.
Вирішено витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади
м. Києва в особі Київської міської ради квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 34 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що вибуття квартири АДРЕСА_1 із власності територіальної громади м. Києва відбулося у незаконний спосіб, оскільки первинно відчуження спірної квартири відбулось ОСОБА_8, підставою набуття права приватної власності на квартиру вказано свідоцтво про право власності, видане
в результаті проведеної процедури приватизації, проте під час розгляду справи встановлено, що таку процедуру компетентні органи не проводили, свідоцтво за указаним номером не видавалось, за номером запису
в реєстраційній книзі БТІ містяться дані про реєстрацію права власності на іншу квартиру, реєстрація права приватної власності на спірну квартиру БТІ не проводилась. Крім того, відомості про право приватної власності
ОСОБА_8 на спірну квартиру не були внесені до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що на підставі ордера право користування квартирою АДРЕСА_1 було передано фізичній особі ОСОБА_9, який також не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на оформлення права власності та його реалізацію, апеляційний суд вважав, що право на розпорядження спірним майном залишилось у його первинного власника - територіальної громади м. Києва,
і саме це право є порушеним та підлягає судовому захисту відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 18 лютого 2019 року та залишити без змін рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів вини чи обізнаності ОСОБА_1 про виявлені факти при укладені ним договору купівлі-продажу спірної квартири, не спростовано факт належного придбання спірної квартири та, відповідно, договір купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2016 року є чинним. При цьому фактично не підтверджено жодним документом права комунальної власності на квартиру, у зв?язку з чим немає законних підстав для витребування її у відповідача. Враховуючи зазначене, викладені прокурором доводи не дають підстав вважати, що обраний ним спосіб захисту відповідає закону. Заявник вказує, що позивач не довів належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи
з Дніпровського районного суду міста Києва.
Зупиниено виконання постановиКиївського апеляційного суду від 18 лютого
2019 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.
21 березня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 755/172/18 (провадження № 61-4113св19)
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4
в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 359/5719/17 (провадження 14-8цс21)
за позовом ОСОБА_10 до ТОВ "Компанія з організації житлового будівництва", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз О. А., ОСОБА_14,
ОСОБА_15, ОСОБА_16, про визнання недійсними договору про резервування об`єкта нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред`явлення до погашення та погашення пакета облігацій, акта приймання-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру та справи № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_17, ОСОБА_18, Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_18 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня
2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 755/172/18-цза позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого
2019 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів 07 серпня
1985 року видав ОСОБА_9 ордер № 1088, на підставі якого він набув право на вселення, в порядку обміну з ОСОБА_19, у квартиру
АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10 грудня 2010 року № 1112 затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передано до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій. У додатках до розпорядження зазначено житловий будинок АДРЕСА_3, як такий що віднесений до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, якій, зокрема, надано повноваження щодо приватизації об`єктів житлового фонду та захисту майнових і немайнових прав територіальної громади м. Києва (а. с. 16-20).
11 листопада 2016 року між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (реєстровий номер 270) квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,0 кв. м (а. с. 29 - 32).
У пункті 2 цього договору вказано, що предмет договору належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією
м. Києва 28 серпня 1997 року згідно з розпорядженням (наказом)
від 28 серпня 1997 року № 34-193. Реєстрація права власності проведена Київським міським бюро технічної інвентаризації 10 вересня 1997 року
і записана у реєстрову книгу за № 1076
03 грудня 2016 року між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (реєстровий номер 997) квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,0 кв. м (а. с. 33 - 34).
У пункті 3 цього договору вказано, що ця квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В.
11 листопада 2016 року за реєстровим номером 2702.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право власності на житло, виданого на ім`я ОСОБА_8 Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва 28 серпня 1997 року згідно з розпорядженням (наказом) від 28 серпня 1997 року № 34-193, яке записане у реєстрову книгу за № 1079 (а. с. 52).
Згідно з листами Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації