Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 759/8653/17
провадження № 61-15468св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у складі судді П?ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивовані тим, що позивачіє доньками ОСОБА_7, якому на праві особистої приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
29 травня 2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори за № 3-1713, згідно
з яким квартира АДРЕСА_2 переходила у власність ОСОБА_4, а той, у свою чергу, зобов`язувався довічно забезпечувати відчужувача утриманням.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня
2014 року із змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду міста Києва
від 26 листопада 2014 року, ОСОБА_7 визнано недієздатним та призначено опікуна - ОСОБА_1, яка в інтересах ОСОБА_7 подала позовну заяву до Святошинського районного суду міста Києва про визнання недійсним договору довічного утримання.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року визнано недійсним договір довічного утримання, що укладений 29 травня
2012 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори
за № 3-1713. Апеляційний суд міста Києва 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилив і залишив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
06 грудня 2016 року державному нотаріусу Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. подала заяву (повідомлення), що зареєстрована за № 1151/02-14 від 06 грудня 2016 року. У заяві повідомлялось, що посвідчений нею договір довічного утримання визнаний судом недійсним з 16 листопада 2016 року, і відповідно до статті 216 ЦК України квартира, що була передана за договором довічного утримання, має бути повернена відчужувачу - ОСОБА_7 . У заяві також повідомлялось, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Згодом було виявлено, що державний нотаріус Іваненко Р. С. на підставі цієї заяви, а саме на підставі факту смерті ОСОБА_7, зняла заборону на відчуження зазначеної квартири, однак до Державного реєстру правочинів відомостей про недійсність договору довічного утримання не внесено.
09 березня 2017 року державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори відкрив спадкову справу № 148/2017 за спадкодавцем ОСОБА_7 . Спадкоємцями за законом першої черги є позивачі.
Проте 19 квітня 2017 року квартира АДРЕСА_2 була відчужена за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за № 696. Сторонами цього договору є покупець ОСОБА_5 та продавець
ОСОБА_4 . У подальшому спірна квартира була відчужена ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене і те, що позивачі прийняли спадщину після спадкодавця ОСОБА_7 шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини у встановлені строки, з огляду на те, що право на спадщину належить спадкоємцям з моменту прийняття спадщини, однак позивачі не можуть отримати та оформити належне їм спадкове майно у зв`язку з незаконним його вибуттям із спадкової маси, посилаючись на частину першу статті 228, статтю 321, частину першу статті 328, статтю 330, статтю 387, частину першу статті 388, статтю 1218, статтю 1268 ЦК України, просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати від ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати зі сплати судового збору.
У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування за законом.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . Як йому стало відомо, до придбання цієї квартири ОСОБА_5 та набуття на неї права власності ОСОБА_4 власником спірної квартири був ОСОБА_7
29 травня 2012 року з ініціативи ОСОБА_7 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого він передав,
а ОСОБА_4 отримав у власність спірну квартиру і зобов`язувався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору, щомісячно надавав йому матеріальну допомогу, а також відповідно до умов договору надав одноразове утримання в розмірі 40 000,00 грн. Цей договір було укладено, оскільки дочки ОСОБА_7 ніякої допомоги батьку не надавали, тоді як він її потребував.
Посилаючись на положення статей 16, 321, 386, 391, 1224 ЦК України,
ОСОБА_3 просив усунути від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його дочок: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня
2018 року, з урахуванням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_7, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат в розмірі 4 986,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачену суму судових витрат в розмірі 4 986,00 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування за законом відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується; частиною першою статті 1261 ЦК України, яка передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,
у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; частиною п?ятою статті 1268 ЦК України, згідно з якою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; частиною третьою статті 1296 ЦК України, яка передбачає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; частиною п?ятою статті 1224 ЦК України, згідно з якою, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 серпня 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 13 грудня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду
від 15 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, не є вмотивованими, оскільки не містять аналізу підстав відхилення та/або спростування доречних аргументів та доказів відповідача і третіх осіб, що фактично позбавляє цих учасників справи мотивовано апелювати проти нього та свідчить про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція). Заявник зазначає, що спірна квартира не входила до складу спадщини, оскільки не належала спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Позивачі не є власниками спірної квартири, а тому не мали права ставити питання про її витребування. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суди не врахували, не спростували та мотивовано не відхилили аргументи заявника. Доказів того, що позивачі утримували батька, придбавали йому ліки, харчі, відвідували, прибирали в квартирі у справі немає і такі заяви жодним доказом, крім особистих пояснень, не підтверджені. Спірна квартира не входила до складу спадкового майна, оскільки не належала спадкодавцю на момент відкриття спадщини.
Доводи інших учасників справи
27 вересня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
10 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 759/8653/17 за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -
ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування за законом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 рокудо закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_10, Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою
ОСОБА_10 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 759/8653/17за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -
ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування за законом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2019 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 13 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є дочками
ОСОБА_7
ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 січня 2008 року Святошинською районною у місті Києві радою згідно з розпорядженням від 30 січня 2008 року № 124 (додаток № 9) та зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно"
в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 травня
2012 року, номер запису 2555 в книзі д. 1990-5, реєстраційний номер майна 36662114.
29 травня 2012 року між ОСОБА_7 (відчужувач) та ОСОБА_4 (набувач) було укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_7 передає у власність, а набувач отримує у власність квартиру
АДРЕСА_2, взамін чого ОСОБА_4 зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах договору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києві від 26 березня
2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року ОСОБА_7 визнано недієздатним. Встановлено опіку над ОСОБА_7, опікуном призначено ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 липня 2016 року визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 29 травня
2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори за № 3-1713.
Вказане рішення суду ухвалою Апеляційного суду міста Києва
від 16 листопада 2016 року залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
06 грудня 2016 року державному нотаріусу Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. надано заяву (повідомлення), зареєстрована за № 1151/02-14 від 06 грудня 2016 року. У заяві повідомлялось, що посвідчений нею договір довічного утримання визнаний судом недійсним з 16 листопада 2016 року, і відповідно до статті 216 ЦК України квартира, що була передана за договором довічного утримання, має бути повернена відчужувачу - ОСОБА_7 . У заяві також повідомлялось, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. До заяви були додані копії всіх підтвердних документів, а саме: копія договору довічного утримання, копія рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня
2016 року, копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада
2016 року, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 .
Державний нотаріус Іваненко Р. С. на підставі цієї заяви, а саме на підставі факту смерті ОСОБА_7, зняла заборону на відчуження зазначеної квартири, до державного реєстру правочинів відомостей про недійсність договору довічного утримання внесено не було.
09 березня 2017 року державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори відкрив спадкову справу № 148/2017 за спадкодавцем ОСОБА_7 . Спадкоємцями за законом першої черги є діти
ОСОБА_7 - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які подали відповідні заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 у встановлених законом порядку та строк.
19 квітня 2017 року квартира АДРЕСА_2 була відчужена за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. за № 696. Сторонами договору є покупець ОСОБА_5 та продавець ОСОБА_4 .
Як підставу виникнення права власності у продавця зазначено договір довічного утримання від 29 травня 2012 року, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори
за № 3-1713.
У подальшому, як відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме 16 травня 2017 року спірна за договором купівлі-продажу від 16 травня 2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуМамай І. В., відчужена ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори від 31 травня 2017 року № 2193/02-31 ОСОБА_2 та ОСОБА_13 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв?язку з неподанням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо визнання права власності
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).