Постанова
Іменем України
17 березня 2023 року
м. Київ
справа № 134/1975/20
провадження № 61-9517ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В. та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2014 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4, яка залишається проживати з матір`ю.
Примирення та збереження сім`ї неможливе, перебування сторін у шлюбі суперечить його інтересам.
Протягом чотирьох років він працював за кордоном, де заробив більше 100 тис. дол. США. Кошти він пересилав до України на ім`я дружини та її матері. Ці кошти відповідачка клала на рахунок та витрачала на власний розсуд, жодних претензій чи незадоволення з її боку не було. Однак коли він 08 листопада 2020 року повернувся додому відповідачка заявила, що не бажає жити разом з ним та хоче розлучитися.
Відповідачка забрала майно, з квартири, що належить його матері, та переїхала до своїх батьків у смт Крижопіль Вінницької області, а 02 грудня 2020 року надіслала йому повідомлення про те, що подала позов про розлучення та запропонувала добровільно поділити спільне майно.
22 грудня 2020 року ОСОБА_2 приїхала на квартиру матері позивача на новому автомобілі марки "Mazda 6", реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на її ім`я, хоча раніше вони придбали автомобіль марки "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2, який 22 грудня 2020 року відповідачка переоформила на його ім`я.
Також ОСОБА_1 стало відомо, що за випискою за картковим рахунком № НОМЕР_3, відкритому на ім`я ОСОБА_2 , на якому знаходилися їхні спільні кошти, після придбання відповідачкою транспортного засобу на рахунку залишилося 60 052 дол. США.
Отже, за час перебування у шлюбі ним та відповідачкою набуто майно та кошти, загальною вартістю 1 960 000,00 грн, що підлягають поділу, а саме:
гроші у сумі 60 052 дол. США, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім`я ОСОБА_2, що були зароблені ним з 2016 року та надсилались дружині;
автомобіль марки "Mazda 6", реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний 18 грудня 2020 року, який знаходиться у відповідачки;
автомобіль марки "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2, придбаний 19 лютого 2020 року, який знаходиться у нього.
У зв`язку з цим позивач просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою; поділити майно, що є їхньою спільною власністю, виділивши йому кошти в сумі 30 026 дол. США та автомобіль марки "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2, а відповідачці - кошти в сумі 30 026 дол. США та автомобіль марки "Mazda 6", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив суд позовну вимогу про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначив, що відповідачка в ході судового розгляду повідомила, що кошти з депозитного рахунку нею зняті, у зв`язку з чим він уточнює вимоги щодо поділу майна (грошових коштів) і просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 30 000,00 дол. США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна залишено без розгляду в частині позовних вимог про розірвання шлюбу.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог залишено без розгляду.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти, які знаходилися у АТ "Державний ощадний банк України" на відповідному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2, були внесені та зняті з рахунку в період перебування сторін у шлюбі. Кошти, які позивач просив розділити між ним та відповідачкою, на час розгляду справи на банківському рахунку № НОМЕР_3 відсутні, а тому підстави для поділу між сторонами коштів у заявленій позивачем сумі, а саме 60 052 дол. США, відсутні, оскільки у період шлюбу діяла презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і позивач не надав належних та допустимих доказів про використання спірних коштів відповідачкою у період їхнього шлюбу без його відома, не для задоволення потреб сім`ї.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги щодо поділу транспортних засобів, місцевий суд вказав про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме правовстановлюючих і технічних документів щодо транспортних засобів, які є предметом спору у цій справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 у частині відмови у поділі грошових коштів у розмірі 60 052 дол. США, в іншій частині не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року скасовано рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 листопада
2021 року в частині поділу грошових коштів та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок поділу майна подружжя 30 026,00 доларів США.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого
2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 221,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи встановлено, що спірна сума грошових коштів, яка на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду знаходилася на рахунку у банку, належить подружжю на праві спільної сумісної власності та їхні частки є рівними.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі (без згоди) іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Апеляційний суд зазначив, що позивач спірні грошові кошти використати не міг, оскільки рахунок був відкритий на ім`я ОСОБА_2 і тільки вона могла зняти кошти з рахунку та розпорядитися ними на свій розсуд без згоди іншого подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - Ткачук В. В. подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року, додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (стаття 65 СК України, статті 13, 49, 359, 367 ЦПК України), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 11 лютого 2022 року у справі № 149/2479/20 та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що зміна позовних вимог (предмету позову) на стадії апеляційного провадження не передбачена положеннями ЦПК України.
Стверджує, що апеляційним судом прийнято нові докази, що не були предметом розгляду у місцевому суді, на підставі яких було ухвалено нове рішення у справі.
Провадження у суді касаційної інстанції
22 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року, додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2022 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року та додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2022 року.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - Куций Р. А. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2021 року (справа № 127/28882/20; т. 1, а. с. 33, 183). Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 6, 32).
Із наданої позивачем до позовної заяви роздруківки СМС-повідомлення ОСОБА_2 від 02 грудня 2020 року вбачається, що вона повідомляє ОСОБА_1 про те, що подала на розлучення, пропонує розійтися мирно, поділити самим пополам майно (т. 1, а. с. 8, 9; 31 на звороті).
За витягом за картковим рахунком № НОМЕР_3, відкритим на ім`я ОСОБА_2, виданим за період з 22 листопада 2020 року по 22 грудня 2020 року, вбачається, що початковий баланс становить 65 753,74 дол. США; 18 грудня 2020 року видача готівки в сумі 5700 дол. США; 22 грудня 2020 року - кінцевий баланс 60 052,08 дол. США (т. 1, а. с. 31).
Відповідно до довідки Крижопільського територіально відокремленого балансового відділення № 10001/89 АТ "Державний ощадний банк України" № 0088 від 27 січня 2021 року по клієнту ОСОБА_2 наявний рахунок № НОМЕР_3 ; залишок станом на 31 грудня 2020 року на рахунку складав 4,15 дол. США (т. 1, а. с. 50).
Згідно з довідкою Крижопільського територіально відокремленого балансового відділення № 10001/89 АТ "Державний ощадний банк України" № 0089 від 27 січня 2021 року по клієнту ОСОБА_2 наявний рахунок № НОМЕР_3 ; залишок станом на 27 січня 2021 року на рахунку складає 4,15 дол. США (т. 1, а. с. 51).
На виконання ухвали Крижопільського районного суду від 23 лютого 2021 року про витребування доказів, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" надало інформацію про грошові перекази на ОСОБА_2, зроблені ОСОБА_1 через системи Ria і PrivatMoney за період з 19 вересня 2017 року по 08 листопада 2020 року:
07 листопада 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 200,00 дол. США; 06 березня 2019 року - 500,00 дол. США; 06 березня 2019 року - 10 000,00 дол. США; 22 березня 2019 року - 2 200,00 дол. США; 11 квітня 2019 року - 4 300,00 дол. США; 24 квітня 2019 року - 2 600,00 дол. США; 14 травня 2019 року - 1 400,00 дол. США; 18 червня 2019 року - 2 900,00 дол. США; 11 липня 2019 року - 2 200,00 дол. США; 15 серпня 2019 року - 2 500,00 дол. США; 20 вересня 2019 року - 3 200,00 дол. США; 08 жовтня 2019 року - 100,00 дол. США; 10 жовтня 2019 року - 1 900,00 дол. США; 18 жовтня 2019 року - 850,00 дол. США; 18 листопада 2019 року - 100,00 дол. США; 29 листопада 2019 року - 1 500,00 дол. США; 19 грудня 2019 року - 100,00 дол. США; 22 грудня 2019 року - 2 000,00 дол. США; 02 січня 2020 року - 100,00 дол. США; 20 січня 2020 року - 2 500,00 дол. США; 10 лютого 2020 року - 2 450,00 дол. США; 14 лютого 2020 року - 100,00 дол. США; 03 березня 2020 року - 200,00 дол. США; 15 березня 2020 року - 1 200,00 дол. США; 27 березня 2020 року - 200,00 дол. США; 07 травня 2020 року - 1 482,00 дол. США; 08 червня 2020 року - 350,00 дол. США; 16 червня 2020 року - 150,00 дол. США; 18 червня 2020 року - 100,00 дол. США; 25 червня 2020 року - 169,00 дол. США; 02 липня 2020 року - 300,00 дол. США; 13 липня 2020 року - 400,00 дол. США; 25 липня 2020 року - 3 000,00 дол. США; 20 серпня 2020 року - 100,00 дол. США.
Всього сума отриманих міжнародних переказів склала 51 351,00 дол. США (т. 1, а. с. 90-94).
На виконання ухвали Крижопільського районного суду від 23 лютого 2021 року про витребування доказів Територіально відокремлене безбалансове відділення № 10001/89 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило про те, що рахунок № НОМЕР_3, валюта рахунку USD, на ім`я ОСОБА_2 відкритий 13 серпня 2019 року. Залишок коштів станом на 13 серпня 2019 року складав 0,00 дол. США. Залишок коштів станом на 02 грудня 2020 року складав 65 753,49 дол. США (т. 1, а. с. 117).
Відповідно до акта № 13739, затвердженого директором ТОВ "ЖЕО" 07 червня 2021 року, вбачається, що комісією з виходом на місце за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що за цієї адресою зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 . Також встановлено, що на момент обстеження за вказаною адресою не проживають із 02 грудня 2020 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 144).
Позивачем по справі до апеляційної скарги надані додаткові докази на підтвердження часу, з якого подружжя припинило спільне проживання і ведення спільного господарства, а саме:
копію позовної заяви про розірвання шлюбу, подану ОСОБА_2 до Вінницького міського суду Вінницької області, яку позивачка підписала 17 грудня 2020 року;
копію ордера серії ВН № 143627 від 17 грудня 2020 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 02 грудня 2020 року адвокатом Шевчуком А. А. ОСОБА_2 ;
копію договору про надання правової допомоги від 02 грудня 2020 року, укладеного адвокатом Шевчуком А. А. з ОСОБА_2., за умовами пункту 1.1. якого адвокат прийняв на себе доручення від клієнта надавати їй та в її інтересах оплатну юридичну допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме: складання позовної заяви про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про поділ майна подружжя та інших необхідних заяв.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Враховуючи, що рішення місцевого суду переглядалося в апеляційному порядку лише в частині вимог про поділ грошових коштів, то у касаційному порядку справа переглядається виключно у цій частині.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що 02 грудня 2020 року ОСОБА_2 повідомила його про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, забрала своє майно з квартири, в якій вони спільно проживали, та переїхала до своїх батьків у смт Крижопіль Вінницької області. За повідомленням АТ "Державний ощадний банк України" залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 станом на 02 грудня 2020 року складав 65 753,49 дол. США, а 22 грудня 2020 року складав 60 052,08 дол. США.
З матеріалів справи та відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що 17 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (справа № 127/28882/20). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2021 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено, шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з положеннями статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.
У випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, при поділі таких коштів права банківських (фінансових) установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що грошові кошти в сумі 60 052,00 дол. США, що знаходилися на рахунку № НОМЕР_3 (валюта рахунку USD), відкритому в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10001/089 АТ "Державний ощадний банк України" 13 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_2, належить подружжю ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності та їхні частки є рівними.
Також судами встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду 23 грудня 2020 року спірна сума грошових коштів знаходилася на рахунку у банку і ОСОБА_2, після фактичного припинення шлюбних відносин, здійснено використання спільного майна на свій розсуд без згоди іншого з подружжя - ОСОБА_1 .
Відповідачкою ці обставини не спростовано.
Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо поділу грошових коштів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок поділу майна подружжя 30 026,00 дол. США.
Доводи касаційної скарги про те, що заяву про уточнення позовних вимог (щодо вимоги про стягнення коштів) позивачем подано поза межами строків, визначених ЦПК України для здійснення такої процесуальної дії, ухвалою суду першої інстанції таку заяву залишено без розгляду, зміна позовних вимог (предмету позову) на стадії апеляційного провадження не передбачена положеннями ЦПК України, а тому суд апеляційної інстанції, стягнувши з відповідачки на користь позивача кошти, фактично вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів відхиляє з огляду на такі міркування.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.