ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/861/19
адміністративне провадження № К/9901/34186/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/861/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020 (головуючий суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404, яким позивачу на 4392015,00грн зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
Головне управління Державної податкової служби місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №640/861/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №640/861/19 за касаційною скаргою податкового органу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 20.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 21.03.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Олам Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року.
За наслідками перевірки складено акт від 16.10.2018 №1005/26-15-14-04-01/33832039, в якому вказано про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2018 року у розмірі 2ʼ 928ʼ 010,00грн.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404, яким ТОВ "Олам Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку, у розмірі 2ʼ 928ʼ 010,00грн. (за липень 2018 року) та застосовано штрафні санкції у розмірі 1ʼ 464ʼ 005,00грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, ТОВ "Олам Україна" подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої, рішенням від 28.12.2018 №42017/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що фінансово-господарські операції позивача з ФГ "Бізнес Агро Холдинг" та ПП "Агронива-Трейдинг" носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією. Позивачем наголошено на тому, що фактичний рух активів до місця поставки (портових зернових терміналів ТОВ "Борваж" та ТОВ "ІЗТ") за договорами, укладеними позивачем з постачальниками, є належним чином підтвердженим як позивачем і його постачальниками, так і третіми особами, а факт зміни майнового стану сторін підтверджується, зокрема, оплатою, здійсненою позивачем за поставлений товар, належним чином та у повному обсязі. Крім того, до моменту укладення з ФГ "Бізнес Агро Холдинг" та ПП "Агронива-Трейдинг" договорів на поставку товару, позивач вжив достатніх заходів для того, щоб переконатись у наявності технічних та людських ресурсів у потенційних постачальників щодо поставки сільськогосподарської продукції.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що відповідно до отриманої контролюючим органом інформації, ФГ "Бізнес Агро Холдинг" не орендував і не орендує земельні ділянки та договори оренди з ним не укладались, а ПП "Агронива-Трейдинг" фактично використовує земельні ділянки загальною площею 22,8035 га.
Задовольняючи позов, суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не доведено у відповідності до норм статті 70 КАС України правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не надано оцінку відповідним обставинам справи, не реалізовано положення про з`ясування всіх обставин справи. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів. Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. У наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено різні обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
З акту перевірки судами встановлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ФГ "Бізнес Агро Холдинг", ПП "Агронива-Трейдинг".
На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій з`ясовано, що між позивачем (покупець) та ПП "Агронива-Трейдинг" (продавець) укладено договори поставки від 04.07.2018 №101036 та від 19.07.2018 №101163, за умовами яких продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (пшеницю 5,6 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець, а також ячмінь, 3 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах, визначених цими договорами (DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки - зерновий склад ТОВ "Боріваж", Морський торговельний порт "Южний" та портовий/зерновий термінал ТОВ "ІЗТ-Термінал", Морський торговельний порт "Южний", поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження.
У свою чергу, між позивачем (покупець) та ФГ "Бізнес Агро Холдинг" (продавець) укладено наступні договори:
від 02.07.2018 №101021, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (ячмінь 3 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах поставки: DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки - зерновий склад ТОВ "Боріваж", Морський торговельний порт "Южний", поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження;