ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 620/2487/19
адміністративне провадження № К/9901/8046/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ Моноліт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 (суддя - Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Аліменко В.О., Епель О.В.) у справі №620/2487/19.
встановив:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКБ Моноліт" (далі - ТОВ "АКБ Моноліт") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) від 02.04.2019 №00000911400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
У доводах касаційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, ненадання належним чином оформлених документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АКБ Моноліт" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також ГУ ДФС у Чернігівській області подано заяву про залишення даного адміністративного позову без розгляду, яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що з позовом у цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції у серпні 2019 року, тобто до прийняття постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження.
Так, у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, зауважено на тому, що:
суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
В контексті викладених у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі ТОВ "АКБ Моноліт" звернулося до суду першої інстанції до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АКБ "Моноліт" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за вересень, грудень 2017 року, лютий, квітень, червень та липень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Сантос Холд", ТОВ "Граніт Інвест Компані" та ТОВ "Білдінг Індастріс".
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.03.2019 №138/14/38704177, в якому зафіксовані порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "АКБ "Моноліт":
занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 813623,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року на суму 467202,00 грн., лютий 2018 року на суму 94440,00 грн., квітень 2018 року на суму 52381,00 грн., за червень 2018 року на суму 134000,00 грн., за липень 2018 року на суму 65600,00 грн.;
завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 26069,00 грн., у тому числі за вересень 2017 року на суму 26069,00 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 №00000911400, яким ТОВ "АКБ "Моноліт" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1259538,00 грн., з них за податковим зобов`язанням - 839692,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 419846,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що у зазначених контрагентів була відсутня можливість для вчинення господарських операцій, а фактичне виконання робіт і фактичний рух товару від не відбувалися, а тому у позивача не було підстав для відображення відповідних операцій у податковому обліку.
Такий висновок обґрунтований тим, що ТОВ "Сантос Холд" не подає податкову звітність з червня 2018 року, ТОВ "Грант Інвест Компані" - з жовтня 2018 року, ТОВ "Білдінг Індастріс" - з листопада 2018 року. У свою чергу раніше подана податкова звітність свідчить про відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт та поставки товару.
За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючий орган прийшов до висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами також встановлено, ТОВ "АКБ "Моноліт" та ТОВ "Сантос Холд" укладено договір про надання послуг по будівництву № 526 від 26.05.2017.
У матеріалах справи міститься ліцензія, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27.09.2017, яка підтверджує наявність у ТОВ "Сантос Холд" на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідкам.