ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2023 року
Київ
справа №640/9782/21
адміністративне провадження №К/990/33009/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник позивача - Любич С. О.
представник відповідача (Київської митниці) - Добров О. І.
за участю прокурора Офісу Генерального прокурора Косенка Д. В.
розглянувши в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 640/9782/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року (суддя Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Губська Л. В., судді: Епель О. В., Карпушова О. В.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" (далі - позивач, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ") звернулося до суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Митниці від 30 березня 2021 року: №0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності": за податковими зобов`язаннями у сумі 2373655,59 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 237365,56 грн, та №0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ): за податковими зобов`язаннями у сумі 5222042,30 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" при її проведенні. Крім того, позивач посилався на неналежне оформлення результатів перевірки (акта перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме на те, що акт перевірки не підписаний усіма посадовими особами, які проводили відповідну перевірку. Окрім цього, ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вказує на невідповідність висновків акта перевірки від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 фактичним обставинам справи та наголошує, що ним правильно класифіковано товар "Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 лютого 2022 року позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Митниця та заступник Генерального прокурора подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, а скарги - без задоволення.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" зареєстровано як юридична особа за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 17, кв. 263, код ЄДРПОУ 31520157, основний вид КВЕД - 25.40. Виробництво зброї та боєприпасів.
За наслідками розгляду скарги ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" на податкові повідомлення-рішення, прийняті Митницею за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці №243 від 10 липня 2020 року (далі - Наказ № 243), Державна митна служба України (далі - ДМС України) прийняла рішення №08-1/10-06/13/14729 від 06 листопада 2020 року (далі - рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року). За змістом цього рішення ДМС України дійшла таких висновків:
1) безпідставність проведення Митницею перевірки з питань правильності класифікації товару "тактичний ліхтарик 800 люменів" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію Наказу № 243 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД), що мало були предметом цієї перевірки;
2) допущення порушень при оформленні результатів перевірки;
3) обґрунтованість висновків робочої групи про неправильну класифікацію позивачем товару "тактичний ліхтарик 800 люменів" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття заходів з перевірки дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД.
На підставі таких висновків ДМС України задовольнила скаргу ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" та скасувала податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 серпня 2020 року №№ 0000060/7.8-19-02, 0000061/7.8-19- 02. Водночас ДМС України доручила Київській митниці Держмитслужби проведення відповідно до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару "тактичний ліхтарик 800 люменів", оформленого ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" за МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.
Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року №484 "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" вимог законодавства України з питань митної справи" (далі - Наказ №484) на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару "Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…" за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями, а саме: від 10 серпня 2018 року №UA125100/2018/322302, від 24 жовтня 2018 року №UA125100/2018/330664, від 18 грудня 2018 року №UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року №UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року №UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року №UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року №UA125100/2019/335218, від 03 березня 2020 року №UA125100/2020/307208, від 03 березня 2020 року №UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.
23 листопада 2020 року митний орган супровідним листом №7.8-4/19/11/23117 повідомив позивача про проведення документальної невиїзної перевірки із долученням до вказаного листа повідомлення від 23 листопада 2020 року №7.8-19-01/112.
За наслідком проведення перевірки складено акт від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ":
- вимог Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VІІ "Про Митний тариф України", частини першої та підпункту "г" пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів на загальну суму 2373655,59 грн;
- вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 5222042,30 грн.
Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 05 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.
11 січня 2021 року Київська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення:
№0000001/7.8-19-02, яким ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" за порушення вимог Закону України "Про митний тариф", частини першої та підпункту "г" пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на загальну суму 2967069,49 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 593413,90 грн;
№0000002/7.8-19-02, яким ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" за порушення вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 ПК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем "ПДВ" на загальну суму 6527552,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042, 30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1305510, 58 грн.
Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.
ДМС України рішенням від 25 березня 2021 року №08-1/10-06/13/3325 скаргу ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" задовольнила частково - зменшила суму штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а в частині основного платежу (податкових зобов`язань) залишила без змін.
На підставі вказаного рішення ДМС України Митниця прийняла податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року:
№0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на загальну суму 2611021,15 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн;
№0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем "ПДВ" на загальну суму 5744246,53 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042, 30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 522204,23 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:
1) Митниця не надала належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 351 МК України, для призначення і проведення перевірки, а рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року не є та не може бути підставою для проведення документальної невиїзної перевірки платника податків. Водночас суд дійшов висновку, що згідно з вимогами Порядку планування митними органами документальних виїзних перевірок, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2020 року №509 (далі - Порядок №509) рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року може бути підставою для включення підприємства до квартального плану-графіку документальних планових виїзних перевірок Держмитслужби, однак, вказане рішення, в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 351 МК України не є ані виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, ані інформацією, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) при здійсненні документальної невиїзної перевірки позивача використано інформацію, яка була зафіксована Митницею під час проведення попередньої перевірки, проведення якої, за висновком ДМС України, який викладено у рішенні від 06 листопада 2020 року, було здійснено відповідачем за відсутності на те правових підстав та із іншими численними порушеннями;
3) акт перевірки не підписаний всіма посадовими особами митного органу, а саме головним державним інспектором відділу кодування та класифікації товарів (у м. Київ та Київської області) управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Київської митниці Держмитслужби Блінковим В.Ю. Суд зазначив, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19, може бути застосований у разі оскарження податкових повідомлень-рішень виключно на підставі відсутності в акті перевірки підпису відповідної посадової особи. Водночас, у разі якщо в межах перевірки були наявні порушення контролюючим органом правил проведення такої перевірки, оцінка обставинам відсутності підпису в акті перевірки посадової особи контролюючого органу має надаватися судом у взаємозв`язку із обставинами порушення правил проведення перевірки та/або її призначення.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем порядку призначення документальної невиїзної перевірки та проведення її за відсутності правових підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 351 МК України. Це порушення за висновком суду є істотним та таким, що об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, оскільки документальна невиїзна перевірка та документальна виїзна перевірка мають істотні відмінності в частині реалізації прав посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення документальних перевірок, у тому числі щодо надання посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмових заяв, зауважень, пояснень з питань, що стосуються перевірки; вимагання від посадових осіб митного органу перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що Митниця не надала належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 351 МК України, для призначення і проведення перевірки, а рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року не є та не може бути підставою для проведення документальної невиїзної перевірки платника податків. Також суд погодився з тим, що саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.
Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим клопотання заступника Генерального прокурора про долучення нових доказів до матеріалів справи, заявлене в апеляційній скарзі, оскільки згідно з частиною восьмою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові обґрунтував підстави для вступу Генерального прокурора до розгляду цієї справи тим, що, звертаючись з апеляційної скаргою, прокуратура зазначала, що митний орган неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту державних інтересів в податковій сфері, оскільки зі змісту заяв і скарги відповідача вбачається, що ним поверхнево підготовлено апеляційну скаргу, до скарги не було додано документу про сплату судового збору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків та наявність реальної загрози порушення інтересів держави у податковій сфері. Колегія суддів погодилась з такими доводами прокуратури та прийняла апеляційну скаргу до свого провадження, оскільки наведене було підтверджено, крім іншого, несплатою Київською митницею судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, заступник Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:
- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права - пункти 1, 4 розділу II Порядку № 509, оскільки ці норми не регулюють спірні правовідносини (тобто застосовано закон, який не підлягав застосуванню), за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах;
- суди неправильно застосували пункт 1 частини другої і частину третю статті 351 МК України, а саме: неправильно розтлумачено вказані норми щодо правової природи наказу про призначення документальної невиїзної перевірки та обсягу інформації, яка повинна зазначатися в ньому, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права в подібних правовідносинах;
- суди неправильно застосували статтю 350 МК України, а саме: не застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, за відсутності висновку Верховного Суду щодо її застосування в подібних правовідносинах стосовно впливу виду документальної перевірки додержання законодавства з питань митної справи на обсяг прав і обов`язків, їх реалізацію підприємством, яке перевіряється;
- суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 76, 242 КАС України щодо достатності встановлення факту процедурних порушень під час перевірки для визнання її наслідків недійсними без аналізу висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень і наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладеного в постанові від 02 липня 2020 року у справі № 1340/4669/18;
- апеляційний суд порушив частину восьму статті 79, підпункт "в" пункту 3 статті 322 КАС України, частину першу статті 321 у її системному взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 246 КАС України, оскільки взагалі не зазначив мотивів визнання необґрунтованим клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи, мотивів відхилення відповідних аргументів прокурора щодо наявності підстав для їх долучення, що свідчить про не дослідження судом таких доказів і необґрунтоване відхилення вказаного клопотання.
При обґрунтуванні доводів касаційної скарги заступник Генерального прокурора, який вступив у справу в суді апеляційної інстанції, посилався на пункти 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, на підставі яких Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою з метою перевірки зазначених доводів заступника Генерального прокурора.
25 січня 2022 року від ТОВ "ІНТЕРПРОІНВЕСТ" надійшов відзив на касаційну скаргу. Позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні скарги, а судові рішення залишити без змін.
У судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора і представник Митниці підтримали доводи і вимоги касаційної скарги, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача проти доводів і вимог касаційної скарги заперечував. Наполягав на тому, що суди попередніх інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи і правильно застосували норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.