ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №640/8065/20
адміністративні провадження № К/9901/24904/21, №К/9901/23914/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
за участі: секретаря судового засідання Титенко М.П.,
представника позивача - Макаревича О.С.,
представника відповідача - Сергійчика А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №640/8065/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2020 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" (далі також - відповідач, Товариство) про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства, що знаходяться у банку на суму податкового боргу у розмірі 1186565849,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на час подання позову за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1186565849, 00 грн, який останній не погашає у добровільному порядку. При цьому, у Товариства відсутнє майно, яке може бути використане для його погашення, а відтак наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку у відповідності до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України ( далі також - ПК України).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Накладено арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс", що знаходяться у банку на суму податкового боргу у розмірі 9100000 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" станом на час подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг зі сплати штрафних санкції за порушення вимог податкового законодавства у загальному розмірі 1186565849,00 грн.
Вказаний борг виник у зв`язку із несплатою відповідачем штрафних санкцій, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №0045931409 та від 21.12.2018 №0066481409.
21.11.2019 позивачем сформовано та надіслано на адресу Товариства податкову вимогу №33480-10 від 21.11.2019 на суму боргу 1186565849, 00 грн, яка вручена відповідачу 26.11.2019.
Також 21.11.2019 позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №33480-10.
19.12.2019 податковим керуючим для здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12) та встановлено недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу.
На підставі наданих Товариством відомостей складено акт опису майна від 19.12.2019 №23/26-15-10-07-26, який підписано директором Веремієнко К.О. та згідно якого описано у податкову заставу майно ТОВ "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" на загальну суму 1690000,00 грн.
У зв`язку із тим, що за Товариством обліковується податковий борг у загальному розмірі 1186565849, 00 грн, який відповідач у добровільному порядку не погашає, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з вказаною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем доведено наявність у Товариства податкового боргу у загальному розмірі 1186565849,00 грн, а також підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках на суму податкового боргу. Разом з тим, судами встановлено існування належних джерел погашення вказаного боргу виключно у сумі 9100000, 00 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій в частинах, прийнятих не на їх користь, сторони подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та відповідно прийняти позитивне рішення щодо кожного з них, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано наступні фактичні обставини:
- у позивача відсутнє право на стягнення податкового боргу з відповідача, оскільки справа №640/3589/20 про стягнення з відповідача податкового боргу перебуває в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва і рішення в цій справі не ухвалено;
- сума податкового боргу не є безумовною, оскільки справа щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким до Товариства застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1186565849,00 грн знаходиться у провадженні Верховного Суду (справа №640/4426/19);
- відповідач здійснює діяльність з переказу коштів, як небанківська фінансова установа, та використовує окремі поточні рахунки, номер яких починаються на 2654, відтак такі кошти не є майном відповідача та не можуть слугувати джерелом погашення податкового боргу.
Також, Товариство наголошує, що судами помилково застосовано підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України при накладенні арешту на кошти відповідача, адже дана норма не регулює правовідносини щодо погашення (стягнення) податкового боргу платників податків, а також не передбачає можливості та не визначає підстав для накладення арешту, а лише визначає повноваження контролюючих органів на звернення до суду, за наявності визначених Податковим кодексом підстав. В той же час, правовідносини щодо погашення податкового боргу платника податків врегульовано окремою главою Податкового кодексу України, а саме Главою 9 (статті 87-102). Однак, при розгляді справи судами не було встановлено наявність в діях відповідача жодної з підстав, визначених пунктом 94.2. статті 94 ПК України, які є обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом про накладання арешту на кошти відповідача. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Касаційна ж скарга контролюючого органу мотивована безпідставністю висновків судів про часткове задоволення позову (лише в межах статутного капіталу Товариства), оскільки позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у загальному розмірі 1186565 849,00 грн й саме на таку суму має бути накладено арешт на кошти та інші цінності Товариства, що знаходяться у банку.
Ухвалами Верховного Суду від 19 та 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргами Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Так, загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.
Сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №804/7201/16, від 11.06.2019 у справі №826/16002/14, від 06.02.2020 у справі №826/8691/16, від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеної цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.