УХВАЛА
01 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12559/20
провадження № 12-7гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 910/12559/20
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання зобов`язань припиненими
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 травня 2021 року (головуючий суддя Куксов В. В., судді Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю.) та
рішення Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2021 року (суддя Усатенко І. В.),
УСТАНОВИЛА:
1. У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Позивач, Завод) звернулося до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач, Банк) з позовами про визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за укладеними сторонами договорами № 4Н10149Д від 02 серпня 2010 року, № 4Н10121Д від 01 липня 2010 року, № 4Н10130Д від 01 липня 2010 року, № 4Н10261Д від 01 жовтня 2010 року (далі - Кредитні договори) у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги невизнанням Відповідачем припинення зобов`язань Позивача за цими договорами.
2. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2020 року за вказаними позовами відкрито провадження у справах № 910/122559/20, № 910/12560/20, № 910/12562/20, № 910/12564/20, а ухвалою цього ж суду від 04 вересня 2020 року об`єднано зазначені справи в одне провадження.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 травня 2021 року, позовні вимоги задоволено; визнано припиненими всі зобов`язання Заводу перед Банком у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, за укладеними між сторонами Кредитними договорами.
4. Указані судові рішення мотивовані тим, що з поданого позову та наявних у матеріалах справи доказів убачається, що підставою для звернення до суду став не сам по собі факт виконання Позивачем зобов`язань за Кредитними договорами шляхом повного погашення кредиту та інших платежів, а факт невизнання Відповідачем належного припинення цих зобов`язань. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Банк при обґрунтуванні обставин поданого до суду штату Делавер (США) позову фактично не визнає факту припинення зобов`язань, які існували між сторонами у справі за Кредитними договорами.
5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що положеннями Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, чинній на момент укладення Кредитних договорів) саме на банк як суб`єкта первинного фінансового моніторингу та Національний банк України як суб`єкта державного моніторингу покладається обов`язок здійснювати моніторинг операцій, що мають ознаки таких, метою яких є "відмивання коштів", отриманих злочинним шляхом. Однак Відповідач не надав судам жодних доказів того, що за операціями, вчиненими з використанням та поверненням коштів за Кредитними договорами, ним були виявлені та зупинені операції, які підлягають фінансовому моніторингу. Крім того, для суб`єктів, які здійснюють операції з легалізації коштів, законом передбачено відповідальність, тому зазначення в поданому до суду штату Делавер (США) позові про відповідні дії Позивача з відмивання коштів є порушенням його прав, оскільки це може мати наслідком притягнення останнього до відповідальності
6. Оскільки належне виконання зобов`язань за Кредитними договорами передбачає законність джерел надходження коштів, визнання операцій з використання та повернення кредитних коштів такими, що легалізують кошти, отримані злочинним шляхом, тобто є незаконними, свідчить про те, що Відповідач фактично не визнає виконаними зобов`язання за Кредитними договорами.
7. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено погашення Позивачем заборгованості за тілом кредиту, заборгованості з процентів, інших винагород та виплат Банку, зважаючи на відсутність будь-яких доказів, які б указували на протилежне, тому права Заводу підлягають захисту шляхом визнання припиненими всіх його зобов`язань перед Банком за Кредитними договорами у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином.
8. У червні 2021 року Банк (далі також Скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
9. Підстави касаційного оскарження обґрунтовані положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 287 та пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
10. Зокрема, Скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 15, пунктів 1, 7 частини другої статті 16, частини першої статті 509, статей 598, 599, частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України та частини першої статті 202, частини першої статті 203 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, внаслідок чого суди попередніх інстанцій, на його думку, дійшли помилкового висновку про наявність у Заводу права на припинення зобов`язань за Кредитними договорами, яке підлягає захисту судом.
11. Ухвалою від 13 липня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 27 жовтня 2021 року касаційне провадження у справі зупинив до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/14224/20.
12. Ухвалою від 05 грудня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду поновив провадження у справі та ухвалою від 02 лютого 2023 року частково задовольнив клопотання Банку і передав справу з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22), щодо застосування статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16, 599 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, що стосується порушення законного інтересу позивача в правовій визначеності та способу його захисту, у тому числі для відступу від висновку про те, що висновок про наявність порушення законного інтересу позивача залежить від висновку про ефективність обраного ним способу захисту.
13. Мотивуючи ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що ця справа та справа № 910/14224/20, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду, є подібними, зокрема тотожним є суб`єктний склад, подібні - предмет і підстави заявленого позову, а саме визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за відповідними кредитними договорами у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, з підстав невизнання Банком права Заводу на припинення цих зобов`язань за договорами, що ґрунтується на обставинах звернення Банку до суду штату Делавер (США) з одним і тим самим позовом.
14. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що Позивачу недоступні інші способи захисту, тому він правильно визначився із цим способом захисту, який може бути застосований виходячи з конкретних обставин справи та який є ефективним для захисту порушеного інтересу Позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором; дії Банку створили для Позивача правову невизначеність щодо його прав і обов`язків у відносинах з Відповідачем, а тому інтерес Позивача у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з Відповідачем за кредитним договором є порушеним і за його захистом він звернувся до суду з відповідним позовом.
15. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на те, що у цій справі Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання припиненими всіх його зобов`язань перед Відповідачем за Кредитними договорами наявністю поданого Банком до суду штату Делавер (США) позову до деяких фізичних та юридичних осіб, у якому він указав на серію грубих шахрайських схем за участі вказаних у позові осіб для придбання активів через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які Банк видав як корпоративні позики; у цьому позові також указав чотири українські юридичні особи, які отримали позики від Банку, однак кредитні кошти не були використані для фінансування поточної діяльності жодної із цих чотирьох юридичних осіб, а були присвоєні (відмиті) через трансакції виключно для рахунків для відмивання; Позивач не є стороною у справі за позовом, поданим до суду штату Делавер (США).
16. Банк і в цій справі, і в справі № 910/14224/20, яка вже розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, заперечив проти таких аргументів Заводу, стверджуючи, що в боржника за зобов`язаннями такого права не існує, а навіть якщо припустити його існування, то подання позову до суду штату Делавер (США) не призвело до його порушення / невизнання. На зазначені у вказаному позові дії фізичних та юридичних осіб, що забезпечили проведення фінансових операцій на території України та за її межами, поширюються положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, чинній на час виконання Кредитних договорів), і в разі встановлення визначених цим Законом порушень настає передбачена ним відповідальність. Правовідносини, що регулюються цим Законом, не впливають на правовідносини Банку і Заводу за Кредитними договорами.
17. Текст поданого позову Банком до суду штату Делавер (США), виключно яким Завод обґрунтовує заявлені позовні вимоги, не свідчить про невизнання Банком належного виконання Позивачем своїх обов`язків за укладеними між ними Кредитними договорами.
18. При цьому жодних обставин того, що Позивач в Україні мав захищений законом інтерес, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суди попередніх інстанцій не встановили, як і не обґрунтували, як ця інформація впливає на правову визначеність у відносинах Банку та Заводу, на які права реально впливає чи потенційно може вплинути, які ризики створює.
19. В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 910/12559/20 також зазначено, що спір, який розглянули національні суди, мав штучний характер. Відповідач не заперечував, що Позивач повернув кошти за Кредитними договорами, проте зазначав, що ці кошти Позивач відмив, використавши на користь третіх осіб за межами України. Відповідач не порушував та не оспорював ні права, ні будь-якого інтересу Позивача, тому не було підстав стверджувати, що у сторін справи (Банку і Заводу) в Україні є конфлікт щодо визнання припиненими зобов`язань Позивача перед Відповідачем за Кредитними договорами, що свідчить про відсутність спору.
20. Крім того, вимога про встановлення певних фактів не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право (законний інтерес), що виникає з матеріальних правовідносин.
21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що в сукупності наведені обставини свідчать про відсутність у Позивача в цій справі як порушеного права, так і законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з Відповідачем за Кредитними договорами, отже, висновки судів у справі не могли захистити законний інтерес Позивача в юридичній визначеності в договірних відносинах з Відповідачем.
22. В ухвалі від 02 лютого 2023 року у справі № 910/12559/20 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголошує на тому, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20, пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21, пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21, пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 28).
23. Так само підставою для відмови в позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.
24. Наведене, за твердженням колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, свідчить про наявність підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, щодо застосування статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16, 599 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.