Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 689/2339/21
провадження № 51-3216 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021243000001355 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 квітня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 300 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ПАТ "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь потерпілої ОСОБА_8 239 932,32 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 24 липня 2021 року, приблизно о 21:55 год., керуючи автомобілем "Ford Siyerra", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху із перевищенням дозволеної швидкості в межах населеного пункту в с. Солобківці Хмельницького району Хмельницької області, порушуючи п. 18.1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкості руху та не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину.
Внаслідок ДТП, причиною якої було порушення водієм ОСОБА_7 п.п. 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху, потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення, пом`якшити призначене йому покарання до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Зазначає, що при призначенні йому покарання суди не врахували, що він вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання. Обставини, що обтяжують покарання відсутні. Крім того, суди недостатньо врахували дані про його особу та обставини скоєного, а саме, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має намір відшкодовувати завдану шкоду, місце ДТП не залишив, умислу та мотиву не мав, злочин скоїв з необережності.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити і звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Доводи касаційної скарги засудженого зводяться до твердження про суворість призначеного йому покарання через незастосування положень ст. 75 КК України.
Мотиви суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як визначено у ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.