ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 470/439/22
провадження № 51-4км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 березня
2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ухвалено звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалено задовольнити позовні вимоги прокурора Березнегуватського відділу Баштанської місцевої прокуратури та стягнути з ОСОБА_7 на користь Комунального некомерційного підприємства "Березнегуватська центральна районна лікарня" 2766, 84 грн на відшкодування витрат, у зв`язку з перебуванням потерпілої ОСОБА_8 на лікуванні.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано
винуватим у тому, що він 3 квітня 2017 року близько 11:40, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106, у якому на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_8, рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год по ґрунтовій дорозі зі сторони смт Березнегувате Миколаївської області в напрямку села Червоний Яр Березнегуватського району Миколаївської області. В цей же час у зустрічному для автомобіля ВАЗ-2106 напрямку по правій смузі вищевказаної ґрунтової дороги, зі швидкістю приблизно 42 км/год, рухався автомобіль ГАЗ-53 під керуванням водія ОСОБА_9 . Під час руху, при зустрічному зближенні з автомобілем ГАЗ-53 водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_7 в порушення вимог п. 1.2 Правил дорожнього руху, рухався ближче до лівого краю вищевказаної дороги, тобто по зустрічній смузі руху, хоча мав об`єктивну можливість рухатись по правій (своїй) смузі руху або заздалегідь, виявивши зустрічний автомобіль ГАЗ-53, змінити смугу руху із зустрічної на свою. Під час зустрічного зближення з автомобілем ГАЗ-53, який рухався відповідно до вимог Правил дорожнього руху, ОСОБА_7, маючи об`єктивну можливість заздалегідь здійснити безпечний роз`їзд, в порушення вимог пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху не обрав безпечну дистанцію та інтервал для зустрічного роз`їзду, а продовжив рухатись ближче до лівого краю проїзної частини, по зустрічній для нього смузі руху. При цьому, перебуваючи на відстані, яка не надавала можливості для плавного маневрування з метою зайняття положення ближче до правого краю дороги, ОСОБА_7 здійснив різкий маневр уводу автомобіля ВАЗ-2106 вправо по ходу свого руху, а саме на свою смугу руху. В цей же час, водій автомобіля ГАЗ-53 ОСОБА_9, виявивши небезпечну перешкоду для руху у вигляді зустрічного транспортного засобу, який при критичному зближенні продовжував рух йому назустріч, з метою уникнення прямого зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 вжив заходів безпечного роз`їзду - уводу свого транспортного засобу вліво.
Внаслідок порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 1.2, 13.1, 13.3, 12.1 Правил дорожнього руху в момент зміни смуги руху керованого ним транспортного засобу відбулося зіткнення передньої лівої частини автомобіля ВАЗ-2106 та передньої правої частини автомобіля ГАЗ-53, у результаті чого ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
При цьому судом першої інстанції зазначено, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.2, 13.1, 13.3, 12.1 Правил дорожнього руху, та вказані порушення перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника засудженого задоволено частково. Вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Березнегуватська центральна районна лікарня" скасовано та призначено новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в цьому суді. Посилається на те, що розгляд провадження в суді апеляційної інстанції відбувся з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що медична документація потерпілої та засудженого отримана слідчим з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), внаслідок чого фактичні дані, що містяться у висновках судових експертиз, проведених на підставі цих документів, є недопустимими. Зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні доручення на проведення досудового розслідування слідчим ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виготовлено не на офіційному бланку. При цьому вважає, що слідчого Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_12 незаконно включено до групи слідчих у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7, яке розслідувалося СВ Березнегуватського ВП Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області, оскільки повноваження начальника цього слідчого відділення не поширювалися на територію Новоодеського району Миколаївської області. Також наголошує, що у вироку місцевого суду вказано лише формально, порушення яких конкретних пунктів вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали. На думку захисника, у вироку місцевого суду не розмежовано винуватість водіїв обох транспортних засобів, що безпосередньо вплинуло на визнання винуватим у дорожньо-транспортній події саме ОСОБА_7 . Акцентує увагу на розбіжностях, що містяться в повідомленні про підозру та обвинувальному акті. Вважає ці розбіжності суттєвими і такими, що порушили право на захист засудженого. Посилається на те, що попереднім захисником
ОСОБА_7 здійснювався неналежний правовий захист, зокрема цим захисником не було проголошено вступну промову під час судового провадження в місцевому суді, не подано клопотання про повторне дослідження доказів, не ставилося питання допустимості окремих доказів, а також повноважень слідчих на здійснення досудового розслідування, часто ігнорувалися судові засідання, а деякі з них проводилися у режимі відеоконференції із захисником, що негативно вплинуло на здійснення захисту ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні. Так, зазначає, що під час судового провадження в місцевому суді допит експерта ОСОБА_13 проводився за безпосередньої участі ОСОБА_7 в приміщенні суду, в той час як захисник
ОСОБА_14 брав участь в цьому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції, що, на думку захисника ОСОБА_6, є порушенням права на справедливий суд.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів. Наголошує, що суд апеляційної інстанції повинен був за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази.
На думку захисника було порушено право на ефективну правову допомогу через відмову у повторному дослідженні доказів та відсутності вухвалі апеляційного суду від 07 грудня 2022 року покликань на всі доводи адвоката.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу, з викладених у ній підстав, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому акцентував увагу на тому, що експерт ОСОБА_13 в порушення приписів КПК допитана в місцевому суді як свідок, а не експерт. Також вказав, що експертиза, за результатами якої експерт ОСОБА_13 надала висновок про наявність у потерпілої ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень призначена слідчим як додаткова, а відтак експертизу мав проводити експерт, який проводив первинну експертизу ( ОСОБА_15 ). Крім того, зазначив, що органом досудового розслідування незаконно перекваліфіковано інкриміновані ОСОБА_7 дії з ч. 1 на ч. 2 ст. 286 КК.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника, а оскаржуване судове рішення залишити без зміни.При цьому, на спростування доводів захисника щодо проведення досудового слідства стосовно ОСОБА_7 неуповноваженим слідчим ( ОСОБА_12 ) долучила копії наказів про його відрядження (у 2018 році) та подальше (з 29 жовтня 2018 року) призначення на посаду слідчого Березнегуватського ВП Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області.
Інших учасників судового провадження повідомлено про день, час та місце касаційного розгляду. Заперечень і заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, прокурора, перевіривши касаційну скаргу захисника, матеріали кримінального провадження, а також долучені прокурором копії документів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_7 за
ч. 2 ст. 286 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний розгляд згідно з ч. 1 ст. 405 КПКздійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції
в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду це рішення вищого суду стосовно законності
й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції,
тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням
на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними,
та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався.
Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження, зокрема, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14, та дійшов обґрунтованого висновку, що доводи стосовно невинуватості засудженого, наведені в його апеляційній скарзі, є безпідставними і скарга підлягає лише частковому задоволенню, а вирок скасуванню в частині вирішення цивільного позову.
Суд апеляційної інстанції встановив, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження
в межах поданої апеляційної скарги захисника, зазначила, що суд першої інстанції, оцінивши в сукупності зібрані та досліджені докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зазначивши, що порушення вимог пунктів 1.2, 13.1, 13.3, 12.1 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної події і її наслідками та призвело до тяжких тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_8 .
Зокрема, колегія суддів зазначила, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, доведені сукупністю зібраних, перевірених та належно оцінених судом першої інстанції доказів, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка повідомила відомі їй обставини дорожньо-транспортної події та ступінь тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, щодо обстановки на місці дорожньо-транспортної події та обставин, що їй передували, свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, щодо обставин їх участі як понятих при проведенні слідчих дій, свідків ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо обставин проведення слідчих дій в межах кримінального провадження, а також експертів ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_27 щодо проведених ними експертних досліджень.
Також апеляційний суд обґрунтовано погодився з місцевим судом про те, що винуватість ОСОБА_7 підтверджується фактичними даними, що містяться, зокрема: у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 03 квітня
2017 року зі схемою та фототаблицею до нього, у якому зафіксовано місце події, розташування двох транспортних засобів - ГАЗ-53 та ВАЗ 2106 на узбіччі дороги, після їх зіткнення, сліди гальмівного юзу ВАЗ 2106, який розпочинається на смузі руху автомобіля ГАЗ-53, що підтверджує виїзд ОСОБА_7 на смугу зустрічного руху. Описані видимі пошкодження транспортних засобів; у висновку додаткової
судово-медичної експертизи від 18 липня 2018 року № 646/158-17г, згідно з яким виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; у протоколах проведення слідчих експериментів від 06 жовтня 2017 року, зі схемами до них, за участю ОСОБА_7, захисника ОСОБА_28 та понятих, за участю ОСОБА_8 та понятих, за участю ОСОБА_9 та понятих, щодо місця та обставин дорожньо-транспортної пригоди 03 квітня 2017 року; у висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди від 14 грудня 2018 року № 18-744, згідно з яким дії водія автомобіля ВАЗ-2106 не відповідали вимогам п. п. 1.2, 13.1, 13.3, 12.1 Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія вимогам зазначених пунктів Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.