Постанова
Іменем України
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/57509/20-ц
провадження № 61-727св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року
у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду
від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі -
ДКС України) про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що він звертався до Печерського районного суду міста Києва з позовами до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, але ефективного захисту своїх прав, справедливого та публічного розгляду справи протягом розумного строку позивач не отримав.
Так, щодо справи № 757/33618/18. Позовну заяву було направлено до суду 28 червня 2018 року, провадження у справі було відкрито ухвалою судді від 13 липня 2018 року, яку направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 20 серпня 2018 року, оприлюднено - 22 серпня 2018 року. Таким чином, суддею порушено строки розгляду справи, рішення суду
у двомісячний строк ухвалено не було. Крім цього, неодноразово судові засідання не відбувались через незабезпечення судом проведення відеокоференцій, небронювання залів судових засідань. Розгляд справи здійснювався протягом 880 днів, що завдало позивачу психологічного стресу та вплинуло на стан здоров`я.
Щодо справи № 757/47675/18. Провадження у справі було відкрито
09 жовтня 2018 року, підготовче засідання протягом 60 днів закінчено не було, як і не було закінчено розгляд справи по суті протягом 30 днів.
02 липня 2020 року було ухвалено судове рішення у справі. Під час розгляду справи судом не бронювались зали судових засідань для проведення відеоконференцій, судові засідання не проводились. Розгляд справи, який здійснювався протягом 790 днів, спричинив позивачу психологічний стрес, що вплинуло на стан здоров`я.
Щодо справи № 757/45040/20. Позовну заяву було направлено до суду
10 жовтня 2020 року, строки на відкриття провадження у справі були пропущені, чим було обмежено доступ до правосуддя, що спричинило позивачу стрес та моральну шкоду.
Зазначеними діями порушено його права щодо розгляду справ протягом розумного строку, чим заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив
у розмірі 1 200 000,00 грн та під час розгляду справи його збільшив до
1 401 000,00 грн.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з Держави Україна через ДКС України моральну шкоду у розмірі 1 401 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставного, невиправданого затягування, невжиття необхідних заходів щодо розгляду Печерським районним судом міста Києва справ № 757/33618/18, № 757/47675/18, № 757/45040/20 та якими діями чи бездіяльністю саме відповідача завдано позивачу моральної шкоди. Позивачем не доведено, що йому заподіяну моральну шкодуу розмірі
1 401 000,00 грн, не аргументовано, у чому проявилось погіршення стану здоров`я, психологічний стрес.
Недоведеність факту спричинення позивачу шкоди у розумінні статей 1174, 1176 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
15 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року
у справі № 916/1423/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а, від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 10 лютого 2021 року у справі
№ 761/24143/19, від 12 серпня 2021 року у справі № 320/666/19.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що на цей час не усунена неузгодженість чинного законодавства України із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що не відповідає проголошеному конституційному принципу верховенства права. Наразі законом не врегульовано питання відшкодування шкоди, заподіяної надмірною тривалістю судового розгляду, тобто у законодавстві існує прогалина та відсутня стала практика у цій категорії справ, сформована відповідно до національного законодавства і міжнародного права (Європейського суду з прав людини).
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували,
що у позовній заяві зазначено про строки розгляду кожної судової справи
з посиланням на їх невідповідність критеріям розумності. Суди мали врахувати строки відкриття провадження, судовий розгляд, остаточні рішення, які набрали законної сили, і можливі дати завершення судових справ у розумінні розумних строків.
Законом не передбачено відшкодування шкоди, заподіяної надмірною тривалістю судового розгляду, але таке право на відшкодування передбачено міжнародними договорами, які ратифікувала Україна та практикою Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи цей спір, суди застосували до спірних правовідносин не ту практику, що підлягала застосуванню, та залишили поза увагою, що у цій справі оскаржується надмірна тривалість судового розгляду, що порушує строки, встановлені законом, та є порушенням розумних строків.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Кирилюк І. В.
від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі № 757/33618/18
за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування моральної шкоди.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, розгляд справи
№ 757/33618/18, станом на час розгляду справи, яка переглядається,
не було завершено, після задоволення неодноразових самовідводів суддів, справа перебувала у провадженні судді Бусик О. Л., ухвалою суду
від 04 липня 2022 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні
у приміщенні суду на 12 липня 2022 року.
Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за наслідком розгляду позовної заяви Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/33618/18 ухвалено рішення від 12 липня 2022 року про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1, яке позивачем оскаржено в апеляційному порядку.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року залишено без змін.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т. В.
від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі № 757/47675/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України,
треті особи: Міністерство юстиції України, Галицький районний суд
м. Львова в особі судді Галицького районного суду м. Львова Волоско І. Р., Апеляційний суд Львівської області в особі суддів Апеляційного суду Львівської області Галапац І. І., Березюк О. Г., Галин В. П., про відшкодування шкоди.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, розгляд справи завершено, рішенням Печерського районного суду міста Києва
від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року та Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Кирилюк І. В.
від 19 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 757/45040/20
за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд справи
№ 757/45040/20 не завершено, справа перебувала в провадженні судді Остапчук Т. В., яка ухвалою від 23 червня 2022 року заявила самовідвід від розгляду цивільної справи № 757/45040/20. Матеріали справи передано для повторного авторозподілу в порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 послався на те, що під час розгляду цивільних справ № 757/33618/18, № 757/47675/18, № 757/45040/20 було порушено його право на розгляд справи протягом розумного строку,
у зв`язку з чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі
1 401 000,00 грн, та яка підлягає стягненню з Держави Україна.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити,
які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року
в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися
у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.