Постанова
Іменем України
21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 753/11751/20
провадження № 61-11653св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Аграрний фонд",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Аграрний фонд"
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня
2021 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І.,
Коцюрби О. П. та Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") про визнання звільнення та запису у трудовій книжці незаконними, зміну підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації
за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 16 січня 2020 року згідно
з наказом від 14 лютого 2020 року № 09-к працював в АТ "Аграрний фонд" на посаді радника голови правління із щомісячною заробітною платою
у сумі 74 640,00 грн. У зв`язку із введенням на всій території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби "COVID-19" в товаристві на період з березня по травень 2020 року були введені карантинні заходи, серед яких було запроваджено дистанційну роботу.
Позивач зазначав, що відповідач при виплаті йому заробітної плати
за травень 2020 року порушив вимоги статті 110 КЗпП України у частині повідомлення даних про структуру нарахування заробітної плати
та утримань. Крім того, під час перебування в офісі 14 травня 2020 року
та 26 травня 2020 року позивачем встановлено, що відповідач грубо
та систематично порушував загальнообов`язкові вимоги противоепідеміологічного характеру, внаслідок чого існувала реальна загроза зараженню небезпечним вірусом.
26 травня 2020 року позивачем була подана заява про звільнення
на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із
невиконанням роботодавцем законодавства про працю. У зв`язку
і відмовою відповідача прийняти заяву про звільнення заява була надіслана тричі, зокрема: 01 червня 2020 року, 30 червня 2020 року та 13 липня
2020 року цінним листом з описом вкладення.
Проте відповідач звільнив позивача лише з 23 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудову книжку не видав, розрахунків не провів.
На думку позивача, формулювання причини його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
змінити причини його звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України відповідно до його заяви від 26 травня 2020 року;
стягнути з відповідача на його користь 223 800,00 грн - вихідної допомоги, 891 470,00 грн - середнього заробітку за час вимушеного прогулу
й затримки розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2020 року
по 20 січня 2021 року та 55 950,00 грн - компенсації за 15 днів невикористаної щорічної відпустки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул за 46 робочих днів затримки видачі трудової книжки у сумі 163 497,34 грн із вирахуванням із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних
та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із порушенням роботодавцем трудового законодавства на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Разом із цим суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено
з роботи правомірно на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки трудовий договір з ним не було розірвано у строк
з 26 травня 2020 року та з підстав, про які він просив, а останній без поважних причин у період з 15 травня 2020 року по 23 червня 2020 року був відсутнім на роботі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив із того, що виплата такої допомоги при звільненні регулюється статтею 44 КЗпП України, а у разі, коли працівник правомірно звільнений на підставі пункту 4 частини першої
статті 40 КЗпП України, вихідна допомога йому не виплачується. При цьому колективним договором АТ "Аграрний фонд" на 2016-2019 роки також
не передбачена виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за 15 днів щорічної основної відпустки, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець правомірно обрахував кількість днів
невідбутої позивачем щорічної відпустки, яка мала бути компенсована грошима та становити 8 календарних днів за період роботи з 16 січня
2020 року по 22 травня 2020 року. Кількість днів додаткової щорічної відпустки, що підлягала компенсації, становила 2 дні.
При цьому суд першої інстанції, ураховуючи те, що відповідач 02 липня
2020 року отримав від позивача листа від 30 червня 2020 року з вимогою виплатити йому невиплачену заробітну плату, виплату за невикористану відпустку, вихідну допомогу, усі компенсаційні виплати, відшкодування
за час проведення розрахунку/вимушеного прогулу, невиплачену матеріальну допомогу у зв`язку із відпусткою та направити йому цінним листом з описом на його адресу копію наказу про звільнення, трудову книжку та інші документи за переліком, проте трудова книжка була направлена лише листом від 08 вересня 2020 року, вважав вину роботодавця у затримці видачі наказу про звільнення та трудової книжки доведеною, у зв`язку із чим відповідач має компенсувати позивачеві його середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого затримкою видачі копії наказу про звільнення та невидачею трудової книжки за період з 03 липня 2020 року по 07 вересня 2020 року у розмірі 163 497,34 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Аграрний фонд" та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельникова Д. О. залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача з роботи, оскільки доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем трудового законодавства та умов колективного договору не знайшли свого підтвердження, тому роботодавець АТ "Аграрний фонд", який не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору, правомірно відмовив позивачу у розірванні трудового договору на підставі частини третьої
статті 38 КЗпП України. При цьому, встановивши, що позивач був відсутнім на роботі без поважних причин з 15 травня 2020 року по 23 червня
2020 року, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивача було правомірно звільнено з роботи
на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, оскільки виплата такої допомоги регулюється
статтею 44 КЗпП України, а у разі, коли працівник правомірно звільнений
на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, вихідна допомога йому не виплачується. При цьому колективним договором
ПАТ "Аграрний фонд" на 2016-2019 роки також не передбачена виплата вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має компенсувати позивачу його середній заробіток за час вимушеного прогулу обумовленого затримкою видачі копії наказу про звільнення та невидачею трудової книжки за період із 03 липня 2020 року по 07 вересня 2020 року, оскільки знаючи адресу позивача, на яку необхідно направити запитувані документи, відповідач зволікав
із їх направленням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,
АТ "Аграрний фонд", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19 та не дослідили зібрані
у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України,
пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що, на думку АТ "Аграрний фонд", судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено одночасного існування трьох складових для застосування частини п`ятої статті 235 КЗпП України,
а саме: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.
АТ "Аграрний фонд" вважає, що відсутність вини товариства у затримці видачі трудової книжки підтверджується, зокрема: проведенням повного розрахунку з позивачем у день його звільнення; листами від 23 червня
2020 року № 05-22/4/1522 (отримано позивачем 26 червня 2020 року),
від 23 липня 2020 року № 05-22/4/1804 (отримано позивачем 30 липня
2020 року), від 27 серпня 2022 року № 05-22/4/2113 (отримано позивачем
07 вересня 2020 року) про необхідність отримання трудової книжки; відсутністю письмової згоди ОСОБА_1 на пересилання трудової книжки поштою, як це передбачено абзацом 2 пунктом 4.2 Інструкції № 58; перебування позивача у прогулі та самовільною неявкою на роботу; надсиланням кореспонденції АТ "Аграрний фонд", у тому числі заяви
на звільнення та запитів з Шишак та Миргороду Полтавської області.
Разом із цим вважає, що у матеріалах справи відсутні докази
та це не спростовано ОСОБА_1, що він перебував у вимушеному прогулі і у зв`язку із неотриманням ним трудової книжки дійсно не міг працевлаштуватися, ураховуючи, що останній є сертифікованим землевпорядником.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Дарницького районного суду міста Києва.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі наказу від 14 січня 2020 року № 09-к ОСОБА_1
з 16 січня 2020 року був прийнятий на роботу на посаду радника голови правління у АТ "Аграрний фонд" з посадовим окладом у розмірі
62 200,00 грн (а. с. 80-82, т. 1).
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та на виконання вимог статті 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" розпорядженням
№ 2 в.о. голови правління Баришева І. Г. від 13 березня 2020 року
в АТ "Аграрний фонд" були запроваджені особливі умови та режим праці
на період з 16 по 27 березня 2020 року, відповідно до якого для підлеглих працівників установлювався дистанційний (надомний) режим роботи, а для працівників, виконання обов`язків яких передбачає перебування в офісі, - режим роботи з 11:00 год. до 16:00 год. (а. с. 95, т. 1).
Розпорядженням від 23 березня 2020 року № 3 на працівників, які виконують роботу дистанційно, було покладено обов`язок щоденно,
з 23 березня 2020 року подавати на електронну пошту безпосереднього керівника звіт про виконану роботу до 19:00 год. (а. с. 96, т. 1).
Розпорядженням від 24 квітня 2020 року № 4 працівників було проінформовано про здійснення роботи дистанційно на період продовження карантину до 11 травня 2020 року. У подальшому розпорядженням